Основні теоретичні положення

Припустимо, на місцевості пройдено ламаний хід 1-7 (рисунок 7.1) вздовж якого заміряна ширина виходу кожного пласта (або пачки). Спроектуємо хід розрізу на вертикальну площину ВВ₁ паралельну лінії падіння, для чого через кожну точку виходу пластів на ході і через всі точки перегину рельєфу проведемо лінії простягання до їх зустрічі з вказаною площиною. В результаті отримаємо геологічний розріз, В якому товщини шарів (пачок) будуть дійсними, оскільки профіль побудований в напрямі лінії падіння.

Рисунок 7.1 - Проходження маршруту на рельєфі у вигляді ламаного ходу

Для розв"язання задачі графічним способом, що є найбільш раціональним, потрібно мати дані:

1) азимути напрямів з кожної точки ходу на наступну точку переходу;

2) відстань між точками;

3) висотні відмітки точок, або їх відносні перевищення;

4) точне положення на лінії ходу підошви та покрівлі кожного пласта (пачки);

5) елементи залягання пластоівві.

У тих випадках, коли відстань між точками вимірюється по схилу, а перевищення однієї точки над іншою в градусах (кут нахилу рельєфу в напрямку вимірюваної відстані - j), для дальших побудов потрібно знайти горизонтальне прокладання виміряних відстаней l_r та визначити відносне перевищення точок в метрах Dh. Знаходження цих величин графічним способом показано на рисунку 7.2.

Рисунок 7.2 - побудови для визначення дійсної товщини шарів методом ламаного ходу

Ці ж величини можна визначити аналітичним способом.:

; (7.1)

; (7.2)

На основі вказаних даних будують проекцію пройденого ламаного xoдyу 1-7 у плані.

3 цією метою:

1. З точкуи 1 прокреслюють на виміряному азимуту напрям на точку 2, відкладають на ньому горизонтальне про клацання ходу до точки2 наносять границі (покрівлю та підошву) верств, а також елементи залягання. При цьому, у випадку, коли границі верств (пачок) не проходять безпосередньо через точки ламаного ходу і відстань від фіксованих точок до них вимірювались по схилу, для точного нанесення границь на план слід визначити горизонтальні прокладання вимірних відстаней і на плані відкласти саме прокладання.

Аналогічно будують горизонтальні плани решти частин ламаного ходу (між точками 2-7).

2. Згідно виміряного, азимуту падіння на довільній відстані від ламаного ходу проводять усереднену горизонтальну проекцію лінії падіння ВВ₁ і на цю пряму по лініям простягання проекціютують усі точки зламу рельєфу та. границі верств (рисунок 8.2 б). У результаті, на прямій ВВ₁ отримують точки І", 2", 3", 4", 5", 6", 7", що є горизонтальними проекціями точок геологічного розрізу, побудованого за лінією падіння.

3. Будують умовний топографічний профіль по лінії падіння. Для цього в масша6і плану відкладають висоти (або перевищення точок зламу рельєфу на лініях, перпендикулярних до горизонтальної проекції лінії падіння. З’єднавши знайдені точки І", 2", 3", 4", 5", 6", 7" отримують умовний топографічний профіль у площині падіння.

4. 3 точок перетину профілю з лініями простягання підошви та покрівлі шарів (пачок) проводять лінії падіння під дійсним кутом падіння, враховуючи напрям нахилу пластів.

У побудованому на такий спосіб геологічному розрізі можливе вимірювання дійсних товщин шарів (пачок), (світ), і складання на основі цих вимірювань зведеного стратиграфічного розрізу (рисунок 87.2 г). 3а бажанням колонку можна розташовувати вертикально, для цього треба “північний напрям” розвернути на суму кутів падіння світ і пластів та азимуту їх падіння, відлічуючи від горизонтальної лінії тобто, починаючи креслення з лінії падіння.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хід виконання роботи	\|	Хід виконання роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.