• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Меркурій

Горизонтальна система небесних координат. Тут використовують такі координати: азимут А і висоту світила над горизонтом h(рис.3).

Мета роботи: Вивчити системи небесних координат: горизонтальну, першу і другу екваторіальні.

Небесні координати

Обладнання:планетарій,небесна сфера, чорний глобус.

Теоретичні відомості:

Положення світила на небесній сфері визначається двома координатами. Залежно від завдання, яке ставить перед собою спостерігач, він може використовувати такі системи координат: горизонтальну, екваторіальну, екліптичну. Розглянемо горизонтальну систему координат та першу і другу екваторіальні.

Азимутомсвітила називають кут між площиною небесного меридіана і площиною вертикала світила. Азимут відлічується від точки півдня Sуздовж горизонту в бік заходу до вертикала світила. Азимут вимірюється у градусах від 0 до 360.

рис.3

Висотою світила називається кут між площиною горизонту і напрямом на світило. Висоту світила відлічують від горизонту уздовж вертикала світила. Висота вимірюється у межах від 0 до 90° ( для світил, що перебувають над горизонтом) і від 0 до - 90° (для світил, що перебувають під горизонтом).

У горизонтальній системі координат є недолік, який пов’язаний з тим, що кожна з координат світила безперервно змінюється.

Перша екваторіальна система небесних координат . Якщо в горизонтальній системі координат основною площиною є площина математичного горизонту, то в екваторіальних системах небесних координат – площина небесного екватора. Координати першої екваторіальній системи координат – годинний кут світила t і його схилення δ.

рис.4

Годинний кут світила – це кут між площиною небесного меридіана і площиною кола схилення світила. Він вимірюється дугою небесного екватора від найвищої його точки Q у бік заходу до кола схилення світила. Іншими словами, годинний кут світила – це час, що минув від верхньої кульмінації світила.

Годинний кут світила вимірюється у годинах (хвилинах, секундах) від 0^h (світило у верхній кульмінації) до 24^h (знову у верхній кульмінації). Якщо годинний кут світила 12 ^h, то світило перебуває у нижній кульмінації. Іноді годинний кут вимірюється у градусах.

Схиленням світила називають центральний кут між площиною небесного екватора і напрямом на світило, виміряний у площині кола схилень. Схилення відлічується від небесного екватора уздовж кола схилень до світила. Схилення вимірюється від 0 до + 90° у бік Північного полюсу світу і від 0 до – 90° у південній півкулі.

Друга екваторіальна система небесних координат.

За основну точку для відліку у цій системі небесних координат беруть точку весняного рівнодення γ. Відповідно у цій системі використовують такі координати: пряме піднесення (пряме сходження) світила α і його схилення δ.

Прямим піднесеннямсвітила називають центральний кут між напрямом на точку весняного рівнодення і площиною кола схилень світила, виміряний у площині небесного екватора. Пряме піднесення світила відлічується від точки весняного рівнодення назустріч видимому обертанню небесної сфери ( проти годинного кута) до кола схилень світила. Пряме піднесення світила вимірюється у годинах (хвилинах, секундах) від 0 до 24.

Схилення світила – та сама координата, що і у першій екваторіальній системі небесних координат.

Завдання:

1. Намалювати небесну сферу. Знайти на ній точку М₁ з координатами A₁=60°, h₁= -75°, та М₂ з координатами A₂=250°, h₂= 30°.

2. Намалювати небесну сферу. Знайти точку М₁ з координатами t₁=30°, δ₁=75° та М₂ з координатами t₂=240°, δ₂=-60°. На малюнку небесної сфери вказати положення світил, які мають такі координати.

3. На малюнку небесної сфери показати місця світила М₁ з координатами α₁=6^h, δ₁= -30°, та М₂ з координатами α₂=13^h, δ₂= 60°.

4. Визначити горизонтальні ( A, h ) та екваторіальні ( t, δ ) координати всіх основних точок небесної сфери, виражаючи їх, там, де це потрібно, через географічну широту. Результати занести в таблицю :

5. Накреслити небесну сферу для широт φ₁=30° і провести на ній добові паралелі світил, які відповідають схиленням δ₁=30° і δ₂=60°. Добові паралелі тих же світил провести на малюнку небесної сфери для φ₁=60°.

Контрольні запитання:

1. Дати визначення кожної координати у вивчених системах координат.

2. Чому дорівнюють азимути тих світил, які знаходяться у меридіані?

3. Знайти на небесній сфері точки у яких широта дорівнює схиленню, і довгота – прямому піднесенню.

Література:

1. Климишин І.А. Астрономія. – Світ, 1993. – С. 22-25

2. Климишин І.А. Астрономія: Практикум. – Львів: Світ, 1996. – С. 15-17

Мерку́рій — найближча до Сонця велика планета Сонячної системи. Обертається довкола Сонця за 87,969 земних діб. Меркурій належить до внутрішніх планет, оскільки його орбіта лежить ближче до Сонця, ніж пояс астероїдів. Після позбавленняПлутона статусу планети, Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи.

Читайте також:

1. Меркурій, Венера, Марс і його супутники.
2. Тема: Планети земної групи: Меркурій, Венера, Марс і його супутники.

Переглядів: 815