• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи визначення концентрації

1) Метод градуювального графіка (графічний метод) Готують серію стандартних розчинів з відомою концентрацією визначуваної речовини і вимірюють їх оптичну густину при певній довжині хвилі. За отриманими даними будують градуювальний графік в координатах А–С(m) (рис. 1.4). До досліджуваного розчину додають таку ж кількість реактивів що і до стандартних і вимірюють його оптичну густину і за градуювальним графіком знаходять вміст визначуваної речовини.

Рис. 1.4 Градуювальний графік в прямій фотометрії

Підпорядкування закону Бера не є строго необхідною умовою для цього методу. Якщо для досліджуваних у визначених умовах речовин, установлені відповідна залежність А від С, що представляє криву, а не пряму, то вона може служити калібрувальним графіком, але для її побудови необхідно більше еталонних розчинів.

2) Метод молярного коефіцієнта світлопоглинання–полягає в вимірюванні оптичної густини декількох стандартних розчинів. Для кожного розраховують ε: ε= і знаходять середнє значення ε_ср. Визначивши A_х, знаходять його концентрацію:

с_x = .

В цьому методі необхідно знати точні значення молярного коефіцієнта поглинання в реальних умовах, тому метод використовується рідко.

3) Метод стандартів. Готують один стандартний розчин і вимірюють оптичну густину стандартного А_ст та досліджуваного A_х розчинів. с_х знаходять за пропорцією:

A_ст = εс_стl A_х = εс_хl,

A_ст/A_х = с_ст/с_х звідки .

(Необхідне підпорядкування закону Бугера-Ламберта-Бера).

4) Метод добавок. У дві мірні колби відбирають певний об'єм розчину досліджуваної речовини. В одну з цих колб додають стандартний розчин. Після переведення компонента в забарвлену сполуку, об'єми розчинів в колбах доводять до мітки фоном і вимірюють оптичну густину цих розчинів. Метод дозволяє аналізувати складні суміші.

A_х = εс_хl,

A_х+ст = ε(с_х + с_ст)l,

.

5) Диференційний методполягає у вимірюванні оптичної густини розчину, що аналізують, не по відношенню до води (розчинника), а відносно до стандартного розчину визначуваної речовини з відомою концентрацією. При цьому вимірюють відносну оптичну густину ∆А.

Рис. 1.5 Градуювальний графік в диференційній фотометрії

A_х = εс_хl,

A_ст = εс_стl,

∆А = A_х – A_ст = el(c_x–c_ст),

де A_ст – оптична густина стандартного розчину відомої концентрації.

Використовуючи набір еталонних розчинів, будують калібрувальний графік в координатах ∆А–с (концентрація). Вимірюють ∆А розчину, що аналізується і по графіку знаходять його концентрацію (рис. 1.5).

Цей метод застосовують:

а) при визначенні більш високих концентрацій речовини;

б) для усунення впливу сторонніх компонентів, які заважають визначенню та які вводять у розчин порівняння;

в) для виключення помилки за рахунок поглинання світла самим реактивом.

6) Метод фотометричного титрування. В цьому методі, розчин, який містить визначувану речовину, в прозорій посудині поміщують на шляху світлового потоку, додають титрант порціями при перемішуванні і вимірюють оптичну густину при обраній довжині хвилі після кожного додавання титранта. За отриманими даними будують графік в координатах А–V_R (мл) (рис. 1.6). Графічно знаходять точку еквівалентності як точку перетину двох лінійних ділянок і визначають об’єм титранта, що пішов на титрування, та розраховують вміст речовини X, що визначається.

Рис. 1.6 Крива фотометричного титрування

Х + R ↔ ХR .

Форма кривих фотометричного титрування залежить від того які речовини поглинають електромагнітне випромінювання з обраною довжиною хвилі: визначувана речовина, продукт реакції чи титрант.

Переглядів: 4873