Загальна характеристика уваги. Фізіологічні основи уваги/ концепція А.А.Ухтомського та П.Т.Павлова

Увага є головною умовою здійснення пізнавального процесу , тобто умовою якісного відчуття, сприймання, запам'ятовування і обмірковування , якісного виконання будь-яких фізичних і розумових дій . Слід чітко усвідомити специфіку уваги , яка у системі психічного займає особливе положення .

Вона входить в усі інші психічні процеси , виступає як їх необхідний момент і відділити її від них ,вивчати в ''чистому'' вигляді неможливо. Саме тому серед психологів немає єдиної думки щодо існування уваги як самостійного психічного процеса .

Але увага збільшує ефективність та продуктивність когнітивної (пізнавальної) та виконавчої діяльності . Мова йде про підвищення ефективності ''уважної '' дії ( перцептивної , мнемічної, мислительної , моторної ) порівняно з ''неуважною''.

Увага— виражається у зосередженості та спрямованості свідомості суб'єкта в даний момент часу на якісь реальні або ідеальні об'єкти (предмети, події, міркуванні і т.д.). Увага є детермінованим явищем . Вона породжується об'єктивними причинами , що діють через суб'єктивні умови , наявні в самому організмі

Більш глибокому розумінню причин виникнення різних видів уваги та ії закономірностей допоможе ознайомлення тими фізіологічними механізмами , які лежать в основі цього психічного явища . У зв'язку з цим рекомендуємо старанно опрацювати відповідні розділи з психології , виділивши такі положення :

1. Мимовільна увага ґрунтується на безумовному орієнтувально – дослідницькому рефлексі , який І.П.Павлов назвав рефлексом «що таке ?» , тому що він виникає у відповідь на дію незнайомих або несподіваних подразників ;

2. Об'єкти , значимі для людини , викликають у її мозку осередок оптимального збудження , який за сформульованим І.П.Павловим законом взаємної індукції гальмує суміжні ділянки мозкової кори і всі сигнали , що потрапляють на такі загальмовані ділянки , не сприймаються : захоплені роботою , ми не помічаємо , як плине час і день змінюється вечором , як у кімнату заходять сторонні , точаться розмови і т.п.

3. Мозковий центр , який найбільш легко відгукується на подразники («домінанта» , за О.О.Ухтомським) , характеризується ,по – перше , стійкістю збудження у ньому («інертність домінанти») і . по – друге , здатністю підсумовувати ті нервові імпульси , які викликають незначні осередки збудження («субдомінанти») , та підсилюватись за їх рахунок («підкріплення домінанти») , – тому нерізкі дифузні звуки , тихі мелодії і подібний «шумовий тон» не тільки не відвертають уваги , а навпаки , збільшують ії зосередженість і стійкість .

4. Роль певного стимулятора роботи великих півкуль головного мозку при виявленні уваги відіграє підкірка і зокрема так звана ретикулярна формація (сіточка , нервове утворення ) , розміщена у стовбурі мозку .

Сигнали у ретикулярну формацію надходять як ззовні , шляхами , що йдуть від органів чуття ,так і зсередини , від кори головного мозку . Кора сама дає сигнал про необхідність підвищіти ії активність (так буває кожного разу , коли ми себе запевняємо : «Мені це потрібно вивчити , дослідити ,знати ») . У цьому яскраво виявляється елемент саморегуляції властивої корі великих півкуль головного мозку .

Усі ці фізіологічні процеси і забезпечують здатність індивіда зосереджувати увагу на певних об'єктах .

Те величезне значення , яке має увага для продуктивної діяльності людей та їх спілкування , вимагає характеризувати кожну окрему особистість з точки зору проявів ії уваги .

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види уваги. Їх відмінні особливості	\|	Класифікація відчуттів, їх види та роль у житті людини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.