• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Статистика населення України

В період з 1989 року по 1993 рік чисельність населення України зросла всього на 1,5%. В тому ж 1993 році, було зафіксовано найбільшу чисельність населення України — 52,2 млн осіб. Проте в кінці 90-х років Україна почала втрачати населення. Кількість людності в Україні в 2001 році в порівнянні з 1993 роком скоротилась на 7,2%.

Зараз, на початок XXI століття, кількість населення України скорочуватись й надалі, з 2001 року до 2013 рік чисельність людності України зменшилась на 6%.

Рис.1 Зміна чисельності населення 1989-2014 роки

Станом на 1 листопада 2014 року чисельність наявного населення України становила 42965,1 тис. осіб (без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя). Порівняно з 1 січня 2014 року, чисельність населення скоротилася на 108,0 тис. осіб. Міське населення становить 69,1%, сільське —30,9%. Густота населення — 74,5 осіб/км².

Таблиця 1. Основні демографічні показники за січень-жовтень 2014 року у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року

За січень-грудень 2013 року чисельність населення скоротилась на 126,8 тис. осіб (2,8 на 1000). Міграційний приріст за цей період становив 31,9 тис. осіб (прибулих 54,1 тис., вибулих 22,2 тис.). Природне скорочення становило 158,7 тис. осіб (народжених — 503,7 тис., померлих — 662,4 тис.).

На 2012 рік Україна посідає 30 місце за чисельністю населення на планеті.

Станом на 1 січня 2013 року густота населення України становила 75,5 осіб на 1км². Найвища густота населення характерна для східних та західних областей, а також Київської області (разом з Києвом). Досить низька густота населення у поліських і степо­вих областях України. Максимальна густота населення (165,0 осіб на 1км²) зафіксована у Донецькій області, мінмімальна (33,8) — у Чернігівській.

В Україні спостерігаються відмінності у віковій структурі населення між різними регіонами. Станом на 1 січня 2009 року найбільш молоде населення було характерне для Закарпатської (середній вік — 36,2 роки), Рівненської (36,7), Волинської (37,3) областей. Закарпатська та Рівненська області — єдині в Україні, в яких кількість дітей до 15 років перевищує кількість осіб, старше працездатного віку. Найстаріше населення — у Чернігівській області (середній вік 42,7 роки), Донецькій, Сумській (41,7), Луганській (41,6).

Старіння населення найхарактерніше для областей центральної України та Донбасу. У Чернігівській, Сумській, Полтавській областях особи старше працездатного віку становлять 27-30%, а середній вік коливається в межах 41-43 рокі. Найбільше старіння характерне для сільських районів цих областей. В областях Донбасу спостерігається найнижча частка дітей — 12-13%.

За 1989–2013 рр. середній вік населення України збільшився на 4 роки, з 36,5 до 40,5 років. Особливо швидко цей процес проходив серед міського населення, де середній вік збільшився на 5,6 років, з 34,8 до 40,4, тоді як серед сільського лише на 0,9 років — з 39,8 до 40,7. Середній вік жінок у 2013 році становив 42,9 р., на 5,2 р. більше ніж чоловіків (37,7), що пов'язано з вищою смертністю та нижчою тривалістю життя чоловічого населення.

Рис. 2.Частки наслення віком від 14 до 65 років в 2013 році

Таблиця 2.Динаміка статевого складу населення України за даними переписів

За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб, або 46,3%, жінок — 26 млн. 16 тис. осіб, або 53,7%

Станом на 2013 рік, в Україні налічувалося 20 962 744 чоловіків (46,2%) та 24 409 948 жінок (53,8%). Серед міського населення чоловіки становлять 45,8%, жінки 54,2%, серед сільського населення — 47,0% та 53,0% відповідно.

Найвища народжуваність спостерігається у західних та південних областях, особливо у Волинській, Рівненській та Закарпатській, чий рівень народжуваності — 1,92 — 2,08 дітей на 1 жінку у 2012 р. близький до рівня відтворення населення. Найнижча народжуваність традиційно характерна для областей Донбасу, Лівобережжя та м. Києва;— 1,32 — 1,40 дітей на 1 жінку.

Рис. 3. Загальні коефіцієнти народжуваності та смертності у 2013 році.

У 2013 році в Україні померло 662 368 осіб, що становить 14,6 випадків на 1000 осіб. У порівнянні з 2012 роком кількість померлих зменшилась на 0,1%, у порівнянні з 2005 роком, коли був зафіксований найбільший пік смертності з 1995 року — на 15,3%. У регіонах показник смертності коливався від 9,9 на 1000 у Києві до 18,7 у Чернігівській області. Найвищі показники смертності характерні для північно-східних районів Чернігівської та Сумської областей, де найбільш виражений процес старіння населення і де коефіцієнт смертності перевищує 25 осіб на 1000.

За демографічним прогнозом ООН чисельність населення України за середнім прогнозом зменшиться до 40 млн наприкінці 2020-х та да 30 млн на початку 2060-х. Проте в Інституті демографії та соціальних досліджень НАНУ не погоджуються з таким песимістичним прогнозом ООН, пояснюючи це тим, що за останні роки прогнози постійно коригуються на користь більш оптимістичних варіантів. Це пов'язано з поступовим покращенням демографічних показників: підвищенням тривалості життя, зростанням народжуваності, скороченням депопуляції населення.

Таблиця 3. Прогноз чисельності населення ООН

Останніми роками в імміграційних потоках України переважає обмін населенням з країнами колишнього СРСР. За повідомленням Державного комітету статистики лише у 2011 році в Україну на постійне місце проживання приїхало 20 тисяч мешканців Росії. Ця країна посіла перше місце за кількістю іноземців, які переїхали до України.

Серед нелегальних іммігрантів зросла частка уродженців з країн СНД — Молдови і Грузії, а також російських громадян із Чечні.

З 2002 року міграційне скорочення швидко зменшувалось і за 2002–2004 рр. склало 65,6 тис.,або 22 тис. на рік.

З 2005 року спостерігається міграційний приріст який за 2005–2013 становив 190,8 тис. осіб, в середньому 21,2 тис. на рік. Найбільший міждержавний міграційний приріст населення характерний для Києва, Одеської, Харківської областей та Криму.

Масштаби трудової міграції з України оцінюються у 1,4-2,7 млн осіб, з них більше половини — нелегали. Основні країни трудової міграції — Росія (48%), Чехія (12%), Італія (13%), Польща (8%), Угорщина, Іспанія, Португалія (по 3%). Станом на початок 2012 року громадяни України склали найбільшу групу легальних мігрантів у країнах ЄС

За даними дослідження трудової міграції з України, 29,5% трудових мігрантів знаходяться у віці 15-29 рр., 30,3% у віці 30-39 рр., 40,2% у віці старше 40 р.

Повну, базова або неповну вищу освіту мали 31% мігрантів, 59% — повну середню освіту і 10% — неповну середню освіту. Значні відмінності спостерігаються у напрямах трудових міграцій чоловіків та жінок. Так, жінки переважають серед мігрантів у Італії, Греції, Туреччини, Японії. Чоловіча міграція спрямована переважно у Росію, Португалію, Польщу, Чехію.

Мігранти-чоловіки зайняті переважно у сфері будівництва. У Росії також спостерігається підвищена частка зайнятих у сфері зв'язку та транспорту, у Польщі — в сільському господарстві. Серед жінок, які працюють у Росії, найбільша зайнятість спостерігається у торгівлі та будівництві, у Чехії — в громадському харчуванні і промисловості, у Польщі та Італії — в сільському господарстві та в якості домашньої прислуги

Переглядів: 2923