• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суть та класифікація методів менеджменту

Ситуація:

1. До Вас звернувся працівник із проханням відпустити його з роботи на цілий день. Ви запитуєте його причину. Виявляється, що він хоче використати день для пошуків нової роботи . Усе це негативне вплине на Вашу ділянку роботи , тому що працівник – кваліфікований спеціаліст у данній галузі. Як Ви відреагуєте на прохання працівника?

2. Робітник звернувся до керівника з проханням надати 4 дні для шлюбу. «Чому 4?»- спитав керівник. «Пам ятаєте, коли одружувався майстер, Ви дали йому 4 дні.» Керівник дозволив робітнику вийти на роботу через 3 дні. Робітник сам додав собі ще один день Ваше рішення? Отже ви запропонували методи управління людьми.

З давньогрецької мови метод означає спосіб здійснення операцій. У літературі використовуються різні визначення «метод» В управлінні є свої специфічні методи менеджменту.

Методи менеджменту ~ цесукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з мстою досягнення цілей організації та ефективного виконання її місії. Методи менеджменту покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективу, злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного його члена, забезпечити своєчасну і дієву ліквідацію відхилень від накресленої програми дій. Це відрізняє методи менеджменту від технічних і технологічних методів управління, які використовуються в процесі вирішення виробничо-господарських завдань.

Методи менеджменту с засобом практичної реалізації вимог об'єктивних економічних законів розвитку суспільства і відповідних їм закономірностей і принципів менеджменту. Вони багатогранні, неперервно розвиваються і удосконалюються на основі критичного аналізу практики і експериментів. Методів менеджменту є дуже багато, але їх всі можна класифікувати на такі три групи:

· Економічні;

· Організаційно-розпорядчі;

· Соціально-психологічні.

· Числові

Перші три методи відносять до методів впливу на людину, числові – відносять до методу підготовки прийняття управлінських рішень.

Важливо розуміти , що групи методів на практиці тісно пов язані з функціями менеджменту. Виконання загальних функцій потребує використання відповідних методів. У практичній діяльності існує небагато прийомів , що використовується як єдиний метод, на підставі якого приймаються важливі управлінські рішення. Крім того ,у ході управління конкретним об єктом змінюється комбінація застосовуваних методів. Менеджери повинні визначити ,яка має бути їх комбінація. Це залежить від умов, часу, ситуації.
2. 2. Економічні методи менеджменту

Економічні методименеджменту реалізуються через об'єктивні економічні закони і інтереси, які властиві конкретному способу виробництва.

Сукупність прийомів і способів, що забезпечують використання об'єктивних економічних законів і інтересів у діяльності організації на основі товарно-грошових відносин з метою досягнення її цілей, називаються економічними методами менеджменту.

В систему економічних методіввходять практично всі важелі механізму господарювання: ціна, кредит, фінанси, прибуток, економічні стимули (заробітна плата, премії, тощо), податки, бюджет, плани.

Ціни дозволяють стимулювати випуск необхідної продукції за кількістю та якістю, досягати фінансової стабілізації, сприяти структурним змінам в організації, активізувати інвестиційний та інноваційний види діяльності.

Фінанси як спосіб досягнення максимального достатку організації впливають на працівників шляхом отримання і використання централізованих і децентралізованих грошових коштів.

Кредит виступає як спосіб тимчасової передачі грошових засобів, товарів та інших цінностей на умовах повернення та платності (у вигляді плати за кредит) і має вплив на працівників аналогічно фінансам.

Економічні стимули базуються на використанні матеріальних стимулів (тарифних ставок, посадових окладів, доплат, надбавок, премій), дивідендів, цінних паперів, пільг, тощо. Сучасні економічні методи мають стимулювати працівників на ефективнішу роботу підприємства, якщо кожний працівник буде повністю реалізувати свої можливості , то підприємство буде процвітати. Але на жаль інтереси власників підприємств не збігаються з інтересами найманих працівників.

Власники підприємств розгляда­ють найманий персонал із позицій ринку: вони купують робочу силу за законами ринку, створюють, де тільки можуть, систему адміністративних і економічних впливів на людину для підвищення продуктивності її праці, ставляться до своїх служ­бовців, керуючись законами ринку. Застосовуючи жорсткі стимули і владу ринково­го типу, вони домагаються того, чого хочуть. У свою чергу, найманий персонал за­своїв поведінку, властиву ринкові: кожен працівник почав діяти сам незалежно від його причетності до колективу і піклуватися тільки про свої особисті інтереси. Най­маний працівник дозволяє власникові впливати на себе і маніпулювати своєю по­ведінкою лише в межах, що дають йому змогу зберегти робоче місце. Загроза звіль­нення робить людину слухняною і податливою до впливу. На відміну від основних засобів, працівники не можуть бути чиєюсь власністю, а отже, вони мають волю вибору, зокрема вибору місця й умов роботи. Людина вступає у відносини з власни­ком і бере участь у таких економічних обмінах, у яких вона чітко бачить свій інтерес. Діючи в межах організації, люди прагнуть уникати тих ситуацій, успіх яких перебуває в залежності від дій інших.

Проблема полягає в тому, що коли персонал компанії діє поодинці і тільки у власних інтересах, організація втрачає свою сутність як інститут сучасного суспіль­ства - сутність, що робить її відмінною від ринку і наділяє здатністю створювати вартості таким шляхом, який ніколи не буде доступний ринкові [6].

Відповідно до нової парадигми менеджменту економічні методи повинні видо­змінитися з метою створення духу співпраці й участі, створюючи тим самим безпеч­не середовище, в якому окремі індивідууми можуть об'єднуватися і вступати у відно­сини, що сприяють економічному зростанню організації й підвищенню життєвого рівня кожного працівника. Для цього необхідно виробляти норми, відповідно до яких найманий працівник відчуває, що "продукти належать підрозділам компанії, а технології є приналежністю всієї компанії в цілому" [6]. Такі методи управління сти­мулюють працівників до спільної колективної роботи і поділу спільних цілей. Вони можуть спільно використовувати ресурси, зокрема і знання, не будучи заздалегідь упевненими, скільки саме кожний із них виграє для себе - поки кожний упевнений, що вигоду одержить організація в цілому, і, між іншим, до їхньої спільної колектив­ної вигоди [6].

Дія економічних методів має будуватися не на традиційних відносинах власника і найманого працівника типу "гарна робота і слухняність в обмін на зайнятість", а на принципі "гарантії зайнятості, що дає можливість ефективного працевлаштування кожного індивідуума" [6]. Такі умови діяльності повинні будуватися на особливих відносинах:

>> підприємства несуть моральну відповідальність за довгострокову гарантію за­хищеності й добробуту людей, що на них працюють;

>■ кожен працівник бере на себе відповідальність за найефективніше функціо­нування тієї частини підприємства, в якій він працює, а також виявляє готов­ність підвищувати свою продуктивність;

>- підприємство прагне до повної реалізації можливостей працівників в обраній галузі діяльності;

>- кожен працівник у разі тимчасових розходжень особистих інтересів із відпо­відальністю за ефективне функціонування підприємства має активно діяти для забезпечення досягнення спільних цілей;

>■ потреба в постійному підвищенні ефективності діяльності підприємства має бути привабливою для обох сторін.

Ще Тейлор відмітив,що люди не будуть працювати з максимумом зусиль ,якщо не забезпечити їм щедрої та гарантованої надбавки. З іншого боку, для блага самих же робітників так само шкідливо їм переплачувати, як і недоплачувати.

Безумовно, використання в управлінні таких економічних методів можливе тільки в тісному поєднанні й взаємозв'язку із соціально-психологічними методами.

Податки сприяють регулюванню взаємовідносин держави з фізичними та юридичними особами. Одночасно податки виступають основним джерелом оформлення і поповнення доходної частини бюджету держави.

Бюджет як основний вираз збалансованості доходів і видатків за конкретний період дозволяє впливати на процеси зменшення витрат на виробничо-господарську діяльність, пошук шляхів збільшення доходів, створення режиму економії тощо.

Ряд авторів підручників з дисципліни,«Основи управління» у вісімдесятих роках (О В. Козлова) вважали плани формою вибору і забезпечення взаємозв'язку різних економічних методів. Однак, крім сказаного, плани — це і економічні методи, про що доказово стверджують Б. М Андрушків, О. Є. Кузьмін, Ф. І. Хміль. Плани впливають на працівників шляхом їх побудови, за тривалістю дії, рівнем впливу та змістом. Місячні, квартальні, річні та іншої тривалості плани впливають на ритмічність виробничо-господарської діяльності, якість продукції, становище організації на ринку тощо. Їх вплив на працівників створює атмосферу зайнятості, безперервності трудових процесів, постійності у виготовленні продукції та наданні послуг.

Розробка планів на рівнях організації, підрозділів, служб і т. п. дає можливість забезпечити вплив на відповідні групи працівників.

Основною відмінною рисою економічних методів є можливість їх кількісного вимірювання. В зв'язку з цим економічні методи дають можливість співвиміряти реакцію системи при тій чи іншій силі впливу на неї.

Переглядів: 1219