– відповідність завдання верхній межі можливостей виконавця;
– справедливий розподіл елементів загального завдання, рівномірна завантаженість виконавця;
– визначення пріоритетів;
– несуперечливість завдань;
– широка інформованість, доведення мети та змісту завдань в цілому;
– дотримання субординації;
– відсутність зворотного делегування.
Форми передачі розпоряджень визначаються особливостями виконавця та особливостями конкретної ситуації. Розрізняють наступні форми передачі розпоряджень:
Робота менеджера, в тому числі і розпорядча діяльність неможлива без спілкування з підлеглими. Розрізняють різні комунікаційні типи керівників залежно від орієнтації на спілкування з підлеглими (рис. 3.1)
Рис. 3.1. Комунікаційні типи керівників залежно від орієнтації на спілкування з підлеглими