МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Грімельгаузен, як представник літератури 30-ї війниАнтивоєнна тема і роман Гріммельсгаузена "Сімпліцис-сімус".Не було поета, письменника в Німеччині в XVII столітті, який так чи інакше не озвався б на події Тридцятирічної війни. Гриммельсгаузену було 23 роки, коли закінчилася війна. Його юність пройшла в найважчі роки страждань народу. 20 років він носив у собі похмурі спостереження юності, щоб потім запам'ятати їх у приголомшливих за трагізмом і художньою яскравістю образах. Гріммельсгаузен вірний життєвій правді. Ніяких прикрас! Мова його проста, майже буденна, часто грубувата, як ті характери, що він описує. От зразки її: "У цієї дівчини волосся таке жовте, немов пелюшки замацані, а проділ на голові такий білий і прямий, немов на шкіру наклеїли свинячої щетини... Ах, гляньте, яке гарне у неї чоло; хіба не виступає воно ніжніше, ніж найтовстіша сідниця, і чи не біліше воно від мертвого черепа, що багато років під дощем провисів?" Іронія, як бачимо, не тільки грубувата, але й похмура. Роман його не що інше, як філософський роздум про людський світ. Думки автора, виражені в строкатій галереї картин і осіб його роману, похмурі. Жодний промінь світла не прорізується крізь темну пелену змальованих кошмарів. Гріммельсгаузен похмурий до розпачу. Він не вірить ні в яку стабільність буття - усе змінне, причому мінливість світу -трагічного порядку. Змінюється все на гірше. Доля людини сумна: "Я - м'яч минущого щастя, мінливості і свічадо мінливості життя людського" і т.д. Часто Гріммельсгаузен сміється, сміється навмисно голосно, але цей сміх похмурий. Як не "сміятися", коли здирники-солдати прирікають бідного селянина на смерть від конвульсій, примушуючи цапа лизати підошви його ніг? Як не "сміятися", коли в горло нещасливої жертви ллють липку гнойову жижу? Як не "сміятися", коли селянина присмажують у звичайній кухонній печі? Хіба це не смішно? Так із саркастичним сміхом ніби запитує автор, і нам стає моторошно від цього сміху. Ім'я героя романа - Сімпліцій Сімпліциссімус ("простий із найпростіших"). Таких імен ніхто не носив у Німеччині. Це ім'я вигадане, що символізує філософську основу роману. Автор пропонував читачу глянути на світ очима простака, у якого зір не замутнений цивілізацією, університетською освітою, книгами, теоріями і який зберігає природний здоровий глузд. Усе життя Сімпліціуса - низка насильств над ним, над його волею, над його здоровим глуздом, інстинктом добра і моральних принципів, які він успадкував від народження. Гріммельсгаузен розповідає про пригоди свого героя аж ніяк не для розваги читача і не заради реалістичного побутописання. Іноді письменник відходить від правдоподібності і вносить у свій роман епізоди фантастичні. Так, Сімпліціус потрапляє на шабаш відьом, відправляється до центру Землі. На сторінках роману з'являються привиди, примари. Та й саме життя Сімпліціуса, несподівані перипетії в його долі аж ніяк не є реальним життям реальної людини. Усе є філософською алегорією. У другій книзі роману розповідається, як при дворі правителя Ганау із Сімпліціуса хочуть зробити блазня. Його переслідують та знущаються над ним автор зіштовхує героя з різними типами людей.Закінчується роман тим що герой находить собі спокій на віддаленому острові. Письменник зобразив світ хаоса і зла, в період 30-річної війни.
|
||||||||
|