МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Структура екологіїСтруктура екології постійно ускладнюється, поповнюючись найновішими науковими напрямками. Умовно всю екологію можна поділити на дві великі сфери: – загальну (теоретичну, фундаментальну); – прикладну (практичну). До загальної екології належать: – біоекологія (в біологічні науці її прийнято називати “загальною екологією”); – геоекологія (географічна екологія: екологія довкіль – атмосфери, океану і т.п.; екологія природних зон (тундри, степу і т.п.), регіонів (високогір’я, крайньої півночі та інших географічних об‘єктів); – теоретична екологія – метаекологія (ця наука знаходиться у стадії становлення; по суті вона поки ще є конгломерат фундаментальних досліджень інших наук – географії, біології та ін.); – інформаційна екологія (зовсім нова наука; визначити напрямки її майбутнього розвитку, крім геосистемного, поки що важко). До прикладної (практичної) екології належать: а) екологія людини: – медична екологія (біологічні аспекти людини – медичні, психічні, географічні та ін.); – соціоекологія (екологія соціальних груп; екологічна демографія; екологія поселень, у тому числі: урбоекологія; рекреаційна екологія та ін.); б) екологія господарства (природокористування): – техноекологія: екологічні аспекти галузей господарства, використання природних ресурсів і т.п.; – охорона природи (навколишнього середовища, довкілля): досліджує ті самі аспекти, як і природокористування, але природокористування методологічно побудовано на дослідженні в напрямку від господарства до природи, а охорона довкілля навпаки – від природи до господарства. Часто природокористування і охорону природи розглядають разом, як одну науку. Окремий напрямок охорони природи – заповідна справа; – економіка природокористування та екологічний менеджмент: економічні методи регулювання природокористування і охорони природи; – екологічний аудит: контроль і екологічна оцінка діяльності підприємств, вдосконалення регулювання впливу на довкілля та його інвестиційної привабливості; – екологічний маркетинг: управлінська діяльність у складі загального менеджменту підприємств, спрямована на вивчення та використання ринку екологічної продукції та послуг; – екологічне право: юридичні (законодавчі) аспекти природокористування; – екологічна стандартизація; – управління природокористуванням і охороною довкілля: адміністративні методи природокористування; організація системи управління у сфері охорони довкілля; організація моніторингу, екологічної експертизи; організація екологічних аспектів діяльності окремих підприємств та організацій і т.п.; – екологічний моніторинг: спостереження і оцінка стану навколишнього середовища; – екологічне прогнозування: розробка прогнозів і програм розвитку регіонів, галузей та інших об‘єктів, з точки зору, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище; – екологічна експертиза: запобігання негативного впливу нововведень. в) радіаційна екологія: вивчає наслідки радіаційного забруднення й можливі наслідки експлуатації об’єктів, які використовують ядерну енергію і радіоактивні речовини; г) екологія Космосу: нова наука, яка досліджує забруднення найближчого космічного простору Землі, розробляє методи спостереження за станом довкілля в планетарному масштабі та інші. Окрему позицію займають нові науки “екологія культури” і “філософська екологія”, які тільки починають розвиватися і якими вони будуть поки ще важко визначити. Але ясно, що вони вивчають культурологічні і філософські аспекти існування системи “суспільство-природа”. Безумовно, що існує багато інших класифікацій структури екологічної науки. Екологія – наука, яка знаходиться на стику (перехресті) багатьох наукових напрямків. Вона тісно пов’язана з іншими науками. Правильніше було б сказати, що вона є конгломератом, а не системою, окремих наукових напрямків. Тобто, часто зв’язки між екологічним аспектом дослідження (напрямком екології) і базовою наукою (з якій він виник) тісніше, ніж між окремими галузями екологічної науки. Так, наприклад, біоекологія тісніше пов’язана з біологією, ніж, наприклад, з економікою природокористування. Але в цілому екологія співпрацює з блоками: – природничих наук (біологія, географія, геологія, фізика, хімія, математика та ін.); – суспільних наук (соціологія, економіка, управління та ін.); – гуманітарних наук (філософія, історія, культура, психологія, етика і т.п.). В житті суспільства екологія тільки почала визначати своє місце. У західному суспільстві (розвинені країни), де рівень розвитку цивілізації у цілому вищий, ніж в відсталих країнах, її роль набагато сильніша. Усі її напрями, практичне використання, екологічна культура населення розвинені краще. Держава приділяє більшу увагу щодо вирішення екологічних проблем; на їх розв‘язання виділяються значні кошти. У вирішенні будь-яких соціально-економічних питань екологічним аспектам приділяється першочергова увага. Екологічний рух населення характеризується значним рівнем розвитку. У відсталих країнах, або країнах з перехідною економікою розвитку екології як науки, вирішенню екологічних проблем приділяється значно менша увага. Неможливість виділення великих коштів стримує екологізацію діяльності суспільства. Домінує першочерговість вирішення найгостріших економічних і соціальних питань. Екологія, у широкому розумінні цього поняття, в цілому розвивається більш формально, ніж фактично, тобто частіше всього – за остаточним принципом. Слабо розвинене “екологічне мислення”, у тому числі, й на державному рівні.
|
||||||||
|