Тема 12.

Запорукою економічної ефективності є дотримання здорових конкурентних засад функціонування економіки і обмеження монополізації за допомогою антимонопольного законодавства. Цільовою функцією держави для забезпечення ефективності економіки є створення мережі інформаційних послуг, бо саме повна інформованість сприяє раціоналізації поведінки господарських суб’єктів. Все це створює передумови для раціонального розподілу ресурсів між товарами і послугами, сферами господарства і забезпечує ефективність економіки.

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки держава об’єктивно змушена виконувати ряд функцій, спрямованих на регулювання економіки. Виконуючи роль загальногосподарського центру, державні органи і установи формують стратегію економічного розвитку, доповнюючи і модифікуючи дію стихійно–ринкового механізму.

Економічні функції держави.

Ринкові механізми не поширюються на окремі сфери суспільного життя: сферу забезпечення обороноздатності і безпеки держави, правопорядку; забезпечення нормативно-правової бази діяльності економічних суб’єктів; вирішення проблем зайнятості і соціального захисту. Ринковий механізм не спроможний протистояти монополізації економіки з метою забезпечення найвищої ефективності, циклічності економічного розвитку, зовнішнім ефектам, зокрема, таким як забруднення навколишнього середовища, вичерпання невідтворюваних ресурсів, порушення екологічно-економічної рівноваги. Крім того, держава повинна забезпечити виробництво товарів колективного споживання, оплачувати діяльність державних установ. Ринки не обов'язково забезпечують розподіл доходу, що розглядається як суспільно допустимий і справедливий. Економіка вільного підприємництва може продукувати неприйнятні для суспільства розриви в доходах і споживанні. У зв’язку із цим основними економічними функціями держави є забезпечення ефективності, справедливостіта стабільності.

Першочерговою функцією будь-якої держави є підтримання стабільності економічної системи. Діяльність держави спрямована на підтримання стабільних темпів економічного зростання, нівелювання та пом’якшення циклічних коливань економічного розвитку, здійснення антиінфляційної політики і регулювання зайнятості. Короткострокова стабілізація залежить від співвідношення рівнів виробництва і сукупних витрат. Довгострокова стабільність може досягатися через забезпечення нинішнього розвитку фундаментальних наукових досліджень за новітніми напрямками НТП, які потребують значних інвестиційних витрат і пов’язані із значним ризиком.

Уряди покладаються на податки, видатки та регулювання грошового обігу, щоб сприяти макроекономічному зростанню та стабільності, зменшувати безробіття та інфляцію, водночас стимулюючи економічне зростання.

Цільовою функцією держави є не тільки показники досягнутого рівня виробництва, а й ті, що визначають рівень соціально-економічного розвитку та якості життя. Метою державної соціальної політики є не зрівняння доходів, а зменшення нерівності в отримуваних доходах за допомогою їх перерозподілу на користь непрацездатних і малозабезпечених. Для реалізації поставленої мети використовується податкова і бюджетна політика, індексація доходів, регулювання цін, встановлення мінімального рівня заробітної плати тощо. Велику роль відіграють державні трансфертні платежі: допомоги по безробіттю, пенсії, стипендії, видатки на соціальне страхування і соціальний захист населення. Державне регулювання ринку праці також виконує соціальну функцію, забезпечуючи рівні умови працевлаштування, режим праці та відпочинку, соціальні гарантії у разі втрати працездатності.

Макроекономічні заходи, спрямовані на стабілізацію і економічне зростання включають фіскальні заходи разом з монетарними. Розрізняють 4 види стабілізаційної політики: фіскальну, монетарну, політику доходів і зовнішньоекономічну політику.

Фіскальна політика передбачає цілеспрямоване регулювання податків і державних видатків і пов‘язана з формуванням державного бюджету. Це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одночасне їх поєднання. За допомогою фіскальної політики уряд може змінювати структуру національної економіки, зменшувати циклічні коливання, досягати повної зайнятості, сприяти економічному зростанню, впорядковувати державні фінанси, боротися з інфляційними процесами.

Монетарна політика – це вплив на кількість грошей в національній економіці для досягнення макроекономічної стабільності. Зазвичай проводить її центральний банк. Монетарна політика ґрунтується на тому, що у короткостроковому періоді кількість грошей (пропозиція) впливає на процентні ставки, курси цінних паперів, валютні курси , а тому і на економіку в цілому – обсяг і структуру виробництва, рівень зайнятості і т. д.

Стимулююча монетарна політика спрямована на зменшення масштабу безробіття , а стримувальна – на приборкання інфляції .

Політика доходів -це політика контролю за цінами і заробітною платою.

Зовнішньоекономічна політика– це заходи держави, які покликані впливати на обсяги зовнішньої торгівлі. Її інструменти: мито, квота, експортні субсидії, ліцензії, демпінг і ін.

Виконання державою зазначених функцій, з одного боку, уможливлює досягнення макроекономічної стабільності, підтримання балансу між макро - та мікроекономічними рівнями господарювання, забезпечує соціальну орієнтацію економіки, з іншого – не суперечить, а доповнює конкурентно-ринковий механізм, надаючи останньому ознак регульованого, стабільного, соціально-відповідального ладу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інфляція, її види та наслідки.	\|	Монетарна та фіскальна політика держви.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.