Основні засади політики Директорії

1. Скасовувалися «злочинні інституції пануючих класів (карні експедиції,
жандарми)». Старий державний апарат було зруйновано, а обіцяна «трудова влада» не встановлена. Фактично влада на місцях залишалась у отаманів. Законодавча влада передавалася Трудовому конгресу, який населення обирало без участі «поміщиків і капіталістів».

2. Трудовий конгрес всю повноту влади передав Директорії.

3. Скасовувалися всі закони і постанови гетьманського уряду у сфері робітничої політики. Відновлювався 8-годинний робочий день, робітничий контроль на підприємствах, право на укладення колективних договорів, на створення коаліцій і проведення страйків.

4. Директорія передбачала конфіскацію поміщицьких земель. Земельні наділи
площею до 15 десятин не конфісковувалися. Не підлягали конфіскації також землі промислових підприємств, цукрових заводів, а також іноземців.

5. На малоземельному Правобережжі Польща домоглася визнання за поміщиками польського походження статусу іноземних громадян, у зв'язку з чим їхня власність оголошувалася недоторканною. Термін і порядок розподілу землі не визначалися; лишалося непорушним дрібне селянське землеволодіння.

6. Відновлювалася національно-персональна автономія.

7. Головною турботою Директорії була війна з більшовиками, а це потребувало підвищеної уваги до розбудови армії. Створити боєздатну армію зі збройних формувань, що виникли під час антигетьманського повстання, не вдалося. Директорія фактично опинилася без армії. Тоді Головний отаман С. Петлюра почав призначати отаманами будь-кого, хто міг командувати, мав зброю і виказував лояльність до Директорії, а також заявив про своє прагнення боротися з більшовиками. Кожен такий отаман отримував грамоту від Петлюри і декілька мільйонів українських карбованців. Ніякого
контролю над отаманами не існувало. Із середини 1919 р. С. Петлюра розгорнув активну діяльність з реформування армії і боротьбу з отаманщиною, що сприяло зростанню боєздатності армії. Проте безперервна війна, епідемії, чвари в керівництві, вичерпання воєнних і фінансових ресурсів, що дісталися у спадок від П. Скоропадського, відсутність зовнішньої підтримки зумовили поразку армії УНР.

8. Проголошення 22 січня 1919 р. Акта Злуки УНР і ЗУНР. Перетворення
ЗУНР на Західну область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Проте реальне об'єднання двох держав відкладалося на майбутнє. Кожна з держав проводила самостійну внутрішню і зовнішню політику.

Заняття 9

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Внутрішня і зовнішньополітична діяльність Директорії.	\|	Тема: УСРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.