• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Початок курсу на індустріалізацію. Голод 1921-23рр.

Нова економічна політика передбачала заходи:

1. Заміну продовольчої розкладки продподатком. Продовольчий податок на 1921 рік установлювався в розмірі 117 млн. пудів хліба, замість 160 млн., які були визначені продрозкладкою. З них 18 млн. пудів за­лишалися в розпорядженні місцевих рад для надання допомоги сіль­ській бідноті. Селяни могли вільно реалізовувати надлишки виробленої продукції, а найбідніші взагалі звільнялися від податку;

2. Формування державного сектора в промисловості та перехід його на гос­подарський розрахунок. Радянська держава залишила у своїх руках важку промисловість, рентабельні підприємства, банки, транспорт, зовнішню торгівлю, оголосила монополію на горілчані вироби й тютюн. Для оперативного розв'язання господарських питань державні підприємства об'єднувалися за галузевим і територіальним принципами в трести. Перші трести з'явилися восени 1921 року у важкій промисловості («Дон-вугілля», «Південсталь», «Південнорудний трест») і в лег­кій промисловості («Текстильтрест», «Шкіртрест», «Цукротрест»). На почат­ку 1922 року Українська рада народного господарства (УРНГ) мала у своєму під­порядкуванні 24 трести, які об'єднували 450підприємств усіх галузей. Для здій­снення торговельних операцій, закупів­лі сировини, збуту однорідної продукції були утворені синдикати;

3. Створення багатоукладної системи економіки, передача дрібних чи малоприбуткових підприємств як організаціям (комнезамам, кооперати­вам, артілям), так і приватним особам (нерідко колишнім власникам). У 1921 році в Україні були передані в оренду 5,2 тис. дрібних підпри­ємств, переважно легкої та харчової промисловості. Оплата за оренду для організацій порівняно з приватним сектором знижувалася вдвічі, їм віддавалася перевага в одержанні держзамовлень, сировини, палива, обладнання. Проте приватний капітал теж займав значні позиції — йому належало 75% роздрібного товарообігу.

4. Відбувався перехід від натуральної оплати праці до грошової, залежно від кількості вироб­леної продукції та її якості. Це сприяло значному підвищенню продуктивності виробництва й прямій зацікав­леності трудящих у результатах своєї праці. Заміні натуральних форм оплати сприяла грошова реформа, яка розпочалася в жовтні 1922 року введенням в обіг грошей, забезпечених дорогоцінними металами й цін­ними паперами,— червонців;

5. Дозвіл оренди землі селянами та залучення найманої праці на селі. Радянська держава всебічно підтримувала бідняцько-середняцькі прошарки на селі, різні форми кооперації селян, надаючи їм різноманітні пільги, кредити та сільськогосподарську техніку. Восени 1923 року кооперативним рухом були охоплені біля 416 тис. селянських господарств. Бідняцько-середняць­ким господарствам передавалися поміщицькі, удільні й церковні землі. За підрахунками істориків, селянам передавалося понад 90% земельного фонду України, решта залишалася в розпорядженні держави й при­значалася для промислового та радгоспного будівни­цтва. Узагальненим показником відродження україн­ського села було піднесення зернового виробництва: від 227 млн. пудів у 1921 році до 637 млн. пудів у 1922 році й 1057 млн. пудів у 1926 році.

Командно-адміністративні механізми управління державною економі­кою залишалися в руках радянської влади. Водночас у той період розвивались «капіталістичні елементи міста й села» — банківські ділки, промисловці-фабриканти, торговці-оптовики, біржові маклери, дрібні й середні господарі та власники.

Переглядів: 312