• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Риси розвитку української культури в 1930-ті pp.

1. Жорсткий контроль з боку держави.

2. Ідеологізація культури.

3. Чітка визначеність форм, стилів і жанрів.

4. Підпорядкованість поглядам вождя.

Головна мета: показати велич і «вічність» режиму та зміцнити культ вождя.

Репресії проти тих, хто своєю творчістю йшов наперекір існуючому режиму.

«Розстріляне Відродження»— умовна назва лі­тературно-мистецької генерації 20-30-х pp. XX ст., репресованої більшовицьким режимом. Руйнування інтелектуальної і моральної спадкоємності ук­раїнської інтелігенції. Загалом бу­ло репресовано понад 500 осіб. З кінця 20-х pp. Комуністична партія почала розглядати літературу й мистецтво як одну з діля­нок культурного фронту.

Тоталітарний режим вста­новив свій контроль і над українською літературою, і над українським мистецтвом. Для літератури ці роки стали найтрагічнішими за всю її історію. Органи ДПУ (державного політичного управління) зачисляли пись­менників до членів «контрреволюційних організацій». Були ліквідовані усі українські літературні об'єднання і створена єдина Спілка письменників України (1934 p.). Літературний процес підпадав під партійний контроль, письменники повинні були стати на позиції соцреалізму, а хто не хотів цього робити, попадав під репресії. Основними рисами соціалістичного реалізму заведено вважати: при­сутність нового героя — революціонера-пролетаря, комуніста; оспіву­вання комуністичних ідеалів; відображення й оцінка життєвих ситуа­цій з точки зору марксизму-ленінізму; багатогранність художніх форм і проявів. Найбільшого поширення соціалістичний реалізм набув у СРСР, де вважався частиною офіційної ідеології.

Жертвами сталінських репресій стали: О.Вишня, О.До­світній, Л.Фальківський, глухонімий поет О.Близько, Кость Буревій, М.Зеров — усього 500 письменників Ук­раїни. Пристосувалися до режиму і прославляли його — П. Тичина («Партія веде», 1937 p.), М.Рильський, М. Бажан, І. Ле, В. Сосюра, А. Малишко, Ю.Яновський, Н.Рибак, Ю.Смолич, та ін., чия творчість була трагіч­ною даниною сталінському режимові, яку повинні були «платити» письменники за саму можливість жити і пра­цювати.

Пагубно вплинув сталінський режим і на творчість діячів мистецтва. Л. Курбаса було звинувачено в націо­налізмі, звільнено з роботи в театрі «Березіль», який він заснував, загинув у таборі. Заарештовано художни­ка М. Бойчука та знищено його школу. Були знищені творчі капели і ансамблі бандуристів, а кобза і бандура оголошені «класово ворожими інструментами» лише за те, що вони нагадували гетьманів та козацьку роман­тику. Спочатку були заборонені літературні товари­ства. Під невблаганним пресом терору опинилися науковці, освітяни, діячі сфери культури. Посилювалася боротьба проти «націоналістичних ухилів».

30-ті pp. пройшли під знаком жорстокого переслідування діячів націо­нальної культури. їх одразу зарахували до складу сфабрикованих органами ДПУ «контрреволюційних націоналістичних ор­ганізацій». Не витримуючи психологічного тиску, наклали на себе руки письменник М.Хвильовий та нарком освіти М.Скрипник. Жертвами ста­лінського терору стали відомі літератори Б. Антоненко-Давидович, М. Яловий, діячі Комуністичної партії Західної України Г. Бараба-Іваненко, П.Ладан, К.Мак­симович, Ф.Приступа та ін.

Але з самого початку 30-х років почався погром інте­лігенції; щодо України, то цей погром почався вже в к. 20-х років: була сфабрикована «шахтинська справа» про шкідництво «буржуазних спеціалістів» і інженерів. На поч. 30-х років почалися масові репресії, які трагіч­но відбилися на долях представників самих різноманіт­них професій: заарештований М.Грушевський і невдов­зі по цьому помер в Кисловодську (1934 р.) при невідо­мих обставинах; академіки Яворський і Ландау, фі­лософ Демчук, академік-геолог Світальський, вчені-історики Слабченко, Пархоменко, Горбань та ін. Взагалі українська історична наука була розгромлена і опини­лася в такій кризі, з якої вона до недавнього часу не могла вийти.

Заняття 11

Переглядів: 346