Політика Румунії щодо українських земель (1921 —1939 pp.)

Період	Характеристика
І період. (1918— 1928 рр.)	На українських землях існував воєнний стан. Легальна політична діяльність була заборонена. Ліквідація укр. громадсько-культурних, освітніх установ (1927 р. закриті всі укр. школи). Проводилась жорстка політика румунізації.
II період. (1928— 1938 рр.)	Лібералізація режиму. Відновлення українського громадського, культурного, політичного життя. Продовження політики асиміляції щодо українства.
III період. (1938—1940 рр.)	Встановлення королівської диктатури супроводжувалося повним знищенням укр. національного життя, ліквідацією політ. партій і громадських організацій.

Українське населення час від часу піднімалося на боротьбу з окупантами. 1919 року відбулося Хотинське повстання, яке очолили більшовики. У ньому взяло участь понад 30 тис. осіб, але встояти перед регулярною румунською армією вони не змогли. У вересні 1924 року в с.Татарбунарах спалахнуло антирумунське повстання.

Татарбунарське повстання

Причини
Антиукраїнська політика правлячих кіл Румунії	Курс Комінтерну на світову революцію	Селянський повстанський рух. Протягом 1918—1924 pp. відбулося понад 150 повстань
16—25 вересня 1924 р. У повстанні брало участь близько 6 тис. осіб. Очолював повстання ревком на чолі з О.Клюшніковим. Слабооззброєні повстанці не могли протистояти румунській армії. Повстання не підтримали молдавські селяни і німецькі колоністи
1925р. Судовий процес («Процес 500») над учасниками повстання. 85 осіб було засуджено на різні терміни ув'язнення. Судові переслідування тривали аж до 1929 р.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Українські землі під владою Румунії.	\|	Українські політичні партії в Румунії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.