Форми організації грошового обігу в країні, встановлені державним законодавством, це і є грошова система.

У Радянському Союзі основним засобом платежу були карбованці (рос. рублі). Наприкінці 1980-х років почав набирати темпів процес знецінення грошей. Не дивлячись на зростання готівкової емісії, тобто додаткового випуску грошей, банки виявилися неспроможними задовольнити потреби в готівці. Зростання номінальних доходів без забезпечення розвитку товарного виробництва зумовило «вимивання» низки товарів першої необхідності. У 1991 р. в Україні та інших радянських республіках розпочався гострий «грошовий голод». В Україні до карбованців додались купони, без яких на її території неможливо було зробити жодної покупки. Карбованці, які друкувалися в Росії, взагалі перестали надходити в Україну. У 1992 р. Україна випустила в обіг власні грошові знаки — так звані багаторазові купони з написом «карбованці». Україна вийшла з рубльової зони. Внаслідок інфляції розмінних монет взагалі не існувало, а рахунок грошей ішов спочатку на сотні, потім на тисячі й мільйони карбованців (за 1992 р. гроші знецінилися в 21 раз, а за 1993 р. — в 103 рази). Такі гроші втратили важливіші функції і стали гальмом економічного розвитку України. До цього додавалися проблеми приватизації, масові випадки ошукування громадян різними об'єднаннями посередників, трастами, переведення капіталів за кордон тощо. У 1994 р. з'явилася 500-тисячна купюра, але її реальна вартість складала на той час 4 долари. Запровадження «фіксованого курсу» купона лише сприяло росту тіньової економіки. На 1994 р. «у тіні» знаходилось 40 % валового внутрішнього продукту. Запровадження «фіксованого курсу» купона лише сприяло росту тіньової економіки. На 1994 р. «у тіні» знаходилось 40 % валового внутрішнього продукту.

Причини гіперінфляції 1992-1994 рр.

· Вплив лібералізації цінотворення в Росії. В умовах прозорості кордонів стрімке зростання цін у Росії могло призвести до швидко “вимивання” дешевих товарів з України. Рішення уряду України про збільшення гуртових цін на промислову продукцію;

· Примусовий вихід України з рубльової зони (друга половина 1992 р.);

· Стрімке зростання цін на енергоносії (за 1992 р. у 300 раз). Враховуючи енергозатратність української економіки, це призвело до стрімкого падіння виробництва і подорожання товарів;

· Страйковий рух середини 1992 р. (шахтарі, транспортники, вчителі тощо), спричинений черговим підвищенням цін на сільгоспродукцію) змусив уряд збільшити розміри заробітної плати, яка не була економічно підкріплена;

· Виділення державою значних ресурсів для підтримки АПК та інших галузей промисловості (Так, лише АПК у першому кварталі 1993 р. отримав 3 трлн. крб. державної фінансової допомоги і 1 трлн. крб. пільгових кредитів);

· Прорахунки у проведенні економічних реформ, фактичне їх припинення у 1993 р.;

· Недовіра населення до купоно-карбованців (з листопада 1992 р. – українські карбованці), фінансові спекуляції

· Загострення політичної боротьби.

З другої половини 1994 р. в Україні розпочався жорсткий курс на приборкання інфляції. В економіку почали залучатися іноземні інвестиції. Активізувалися зв'язки з Міжнародним валютним фондом та Європейським банком реконструкції і розвитку. У липні вдалося досягти рівня інфляції 2,1 %. Здавалося, монетарні заходи дали результат. Але короткочасна стабілізація була досягнута за рахунок штучного утримання виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат і зростання неплатежів за товари і послуги в народному господарстві. Незначна інфляція 1995 — 1996 pp. була до сягнула за рахунок зовнішніх позик (інфляція в 1993 р. складала 10 000%, 1994 р. — 500%, січні 1995 р. — 21,2%, у травні — 4,6 %.). Вважаючи, що ситуація стабілізувалася у вересні 1996 p., в обіг була введена сучасна грошова одиниця — гривня. Обмінний курс становив 100 тис. купоно-карбованців за одну гривню.

Українська грошова система ґрунтується на обігу кредитних і паперових грошей. Величина будь-якої національної грошової одиниці визначається її золотим вмістом, який встановлює держава через валютний курс. У 1996—1997 pp. валютний курс гривні до долара складав 1,75—1,9. У 1998 р. для гривні було встановлено «валютний коридор», тобто крайні величини співвідношення з американським доларом — 1,95—2,25.

У вересні 1998 р. України досягла грандіозна азійська фінансова криза. Почалося стрімке падіння курсу гривні. Фінансова криза в Україні більше мала внутрішню природу. Країна виявилася нездатною сплачувати свої як внутрішні, так і зовнішні борги. Але завдяки вмілому керівництву НБУ обвального падіння курсу, як це сталося в Росії, не відбулося. Зниження курсу гривні відбулося повільно. Зрештою курс вдалося стабілізувати на співвідношенні 1$ = 5 грн.

За період 1990—1994 рр, валовий національний продукт скоротився на 44 %, обсяг промислової продукції — на 41 %, національний дохід — на 54%. У 1994 р. спад промислового виробництва досяг свого максимуму — 27,7 % . Рівень інфляції був найвищим у світі. За межею бідності опинилося 64 % населення.

Економіка, кризовий стан якої погіршувався, потребувала рішучих заходів, які б поєднували невідкладні антикризові дії з реалізацією нової соціально-економічної стратегії. Пропоновані заходи були викладені в Посланні Президента України Л. Кучми до Верховної Ради «Шляхом радикальних економічних реформ» у жовтні 1994 р. і отримали її схвалення.

Основними напрямами та пріоритетними завданнями нової соціально-економічної стратегії були:

— фінансова стабілізація, що включає зниження податків, подолання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи;

— регульована та контрольована з боку держави поетапна лібералізація цін;

— докорінна структурна перебудова виробництва з метою створення ринкової економіки, яка буде базуватися на приватному секторі;

— децентралізація управління економікою;

— лібералізація сфери зовнішньоекономічних зв’язків;

— соціальний захист, що включає докорінну реформу заробітної плати, соціальної допомоги та соціального страхування.

Засоби досягнення:

— децентралізація управління, масова приватизація;

— зовнішні та внутрішні запозичення;

— залучення іноземних інвестицій;

— земельна реформа;

— розвиток експортних галузей.

У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя чітко окреслилися ознаки економічної стабілізації, а з 2000 р. — зростання. У 2001 р. приріст офіційного ВВП становив 9,1 %, у першому півріччі 2002 р. — 4,4 %. На теперішній час темпи розвитку української економіки є найвищими серед країн СНД.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дострокові вибори до Верховної Ради України і Президента України 1994 р.	\|	Головні завдання на сучасному етапі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.