Стан навколишнього середовища та проблеми охорони довкілля.

З часів Російської імперії, а потім і Радянського Союзу за Україною закріпилася спеціалізація постачальника металу, вугілля, зброї та продуктів харчування. Влада постійно вимагала розширення обсягів виробництва й зовсім не турбувалася питаннями збереження та сталого використання природних ресурсів і навколишнього середовища. Унаслідок цього техногенне навантаження на природу України в 4 5 разів перевищувало показники розвинутих держав Європи.

Подібна політика проводилася також у сільському господарстві. Заради збільшення виробництва сільгосппродукції, незважаючи на ерозію ґрунтів, розорювали все нові й нові земельні площі. На початку 1990-х років в Україні було розорано 57 % загальної площі та 80 % сільськогосподарських угідь, порівняно з 25% у США та 48 % у Франції. Не існувало ніяких обмежень щодо використання водних ресурсів. Підприємства використовували води у 2-5 разів, а інколи в 10 разів більше, аніж на подібних виробництвах у розвинутих країнах світу.

Унаслідок надмірного спорудження екологічно небезпечних виробництв на території України український народ утратив природне право на життя в екологічно безпечному середовищі, працювати в технічно безпечних умовах. Нині в Україні працюють 5 атомних електростанцій, 2,7 тис. підприємств, що виробляють чи використовують у своєму виробництві сильні отруйні речовини, 6 потужних нафтопереробних заводів, на яких постійно знаходиться 300-500 тис. т вибухонебезпечного палива, еквівалентного 3-5 мегатоннам тротилу. На території України прокладено понад 41 тис. км нафто- та газопроводів, 810 км аміако- та 44 км хлоропроводів. Щоденно українськими залізницями перевозиться понад 220 найменувань отруйних і вибухових вантажів.

Щорічно в Україні нагромаджується майже 700 млн. т відходів, з яких 100 млн. т — токсичні. Загальний об’єм відходів становить приблизно 25 млрд. м³, що займає площу 160 тис. га. Екологічні проблеми виникли в усіх гірничовидобувних регіонах України. Наймасштабнішого характеру вони набули в Донбасі, Кривбасі та Львівсько-Волинському басейні. У більшості випадків закриття випрацюваних і неперспективних шахт супроводжується підйомом рівня шахтних вод. Це призводить до підтоплення й заболочення низинних місцевостей, забруднення та засолення річок спричиняє виникнення зсувів, карстових процесів.

Прикладом критичного екологічного стану в західних регіонах України є Бориславське нафтове родовище. Мешканці м. Борислава змушені жити в умовах, що становлять безпосередню загрозу їхньому життю та здоров’ю, оскільки загазованість повітря в 6 разів перевищує допустимі норми.

Потужного антропогенного впливу зазнають усі річки, природні та штучні водосховища України. На сьогодні внаслідок господарської діяльності людини з карти України зникли 20 тис. малих річок. За підрахунками вчених, щороку до різних водойм потрапляє щонайменше 8 млн. т різних речовин-забруднювачів. Лише з території України в басейн Дніпра щороку скидається понад 12 млрд. м3 стічних вод, більшість яких забруднена сполуками азоту, відходами виробництва нафтопродуктів, солями важких металів, пестицидами та іншими шкідливими речовинами. Екологічна ситуація, що створилася в басейні Дніпра, стала загрозою для здоров’я українців, оскільки його вода забезпечує 32 млн. мешканців та 2/3 підприємств України. Тому оздоровлення басейну Дніпра є одним із пріоритетів національної безпеки України. У цьому зв’язку в 1997 р. Верховна Рада України затвердила «Національну програму екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро та поліпшення якості питної води». Ця програма розроблена з урахуванням світового досвіду. На жаль, через недостатнє фінансування вона втілюється в життя надто сповільненими темпами.

Не менш інтенсивно забруднюється й атмосфера. Щороку в повітря підприємствами України викидається щонайменше 12 млн. т шкідливих речовин. За підрахунками екологів, лише у 2002 р. на кожного громадянина України припало по 85 кг шкідливих речовин, а на кожний квадратний кілометр площі — 6,8 т. Найбільше забруднена атмосфера в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Івано-Франківській, Запорізькій областях. Уміст шкідливих речовин у повітрі там значно перевищує середні показники по країні. У понад 20 містах України, де проживає 22 % населення, допустимі норми перевищені в 15-17 разів.

Забруднення природного середовища в Україні поєднується з масовим вирубуванням лісів, що ще більше ускладнює екологічну ситуацію. Майже половина з винищених лісів виконувала водоохоронну, санітарно-гігієнічну та оздоровчу функції. Неконтрольоване вирубування лісів у Карпатах призвело до катастрофічних повеней у Закарпатті.

Недбале ставлення до землі та інші екологічні чинники зумовили деградацію українських ґрунтів, насамперед чорнозему, що нині за вмістом гумусу відповідає характеристикам сірих лісових ґрунтів. Майже на третину збільшилася площа окислених ґрунтів, на чверть — засолених і солонцевих. Різних форм ерозії зазнала третина всіх орних площ.

У справи вирішення екологічних проблем і збереження довкілля в Україні намітився значний прогрес у природно-заповідній діяльності. За роки незалежності створено один біосферний і п’ять природних заповідників, шість національних природних парків. Суттєво розширено територію восьми старих заповідників.

З метою врятування лісових і водяно- болотних комплексів Полісся було створено Рівненський природний заповідник і національний парк «Деснянсько-Старогутський». Для відновлення екологічної рівноваги в українських Карпатах, що потерпають від щорічних повеней, селів і зсувів, засновано природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська обл.), національний природний парк «Сколівські Бескиди» (Львівська обл.). Значно розширено територію Карпатського заповідника. У найближчому до Карпат природному комплексі — «Розточчі» — заснований національний природний парк «Яворівський» (Львівська обл.). Разом із природним заповідником «Розточчя» і заповідними землями в Польщі буде утворено Розточанський українсько-польський біосферний резерват на Головному європейському вододілі. На Поділлі для охорони давньої та єдиної у своєму виді флори та фауни створений один із найбільших у Центральній Європі національний природний парк «Подільські Товтри» (Хмельницька обл.). Щоб зберегти залишки степової та плавневої рослинності, створено природний заповідник «Єланецький степ» (Миколаївська обл.) та Дунайський біосферний заповідник (Одеська обл.), який став частиною українсько-румунського біосферного резервату «Дельта Дунаю». Щоб поєднати природоохоронну роботу з організацією відпочинку людей в індустріалізованому Донбасі, на р. Сіверський Донець закладено національний природний парк «Святі гори». Для збереження унікальної рослинності степової частини Криму створено Казантипський та Опукський природні заповідники.

Збільшення заповідних територій майже на мільйон гектарів відведення під них 3,9 % території України сприяє формуванню позитивного образу України, її інтеграції в європейське та світове товариств.

Заняття 22

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізична культура і спорт.	\|	УКРАЇНА В СУЧАСНОМУ СВІТІ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.