Предмет і завдання патологічної фізіології, та її місце в системі підготовки лікаря ветеринарної медицини.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ПАТОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ

для студентів спеціальності «Ветеринарна медицина»

ОКР «Бакалавр», «Магістр».

ЖИТОМИР – 2012

Підготував:

О.Б.Семененко, кандидат біологічних наук, доцент.

Рецензент:

Ф.І.Крапивницький, кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри анатомії і гістології

Конспект лекцій розглянуто та рекомендовано для використання в навчальному процесі:

кафедрою внутрішніх хвороб тварин та фізіології

Протокол № 1 від 28.08.2012р.

та методичною комісією факультету ветеринарної медицини,

Протокол № 1 від 20.09.2012р.

Лекція № 1.

Тема: Вступ до дисципіни «Патологічна фізіологія тварин».

План.

1. Предмет і завдання патологічної фізіології, та її місце в системі підготовки лікаря ветеринарної медицини.

2. Методи патологічної фізіології.

3. Історія розвитку патологічної фізіології та огляд теорій про походження хвороб.

Предмет і завдання патологічної фізіології, та її місце в системі підготовки лікаря ветеринарної медицини.

Патологічна фізіологія тварин – це дисципліна і наука, яка вивчає процеси життєдіяльності та функції організму хворої тварини.

Назва «патологічна фізіологія» походить від грецьких слів «патос» - страджання і «логос» - наука, слово.

Об’єктом вивчення патологічної фізіології є загально-патологічні процеси і інші патологічні явища, що супроводжують хворобу. Наприклад, запалення, судинні реакції, гарячка, порушення процесів у тканинах, порушення реактивності тощо.

Отже, слід розрізняти задачі патологічної фізіології від задач клінічних дисциплін, тобто дисциплін, які вивчають безпосередньо ту чи іншу хворобу, її причини, діагностику, лікування, профілактику.

Між патологічною фізіологією, доклінічними (анатомія, фізіологія, біохімія і ін) і клінічними дисциплінами (клінічна діагностика, внутрішні хвороби, епізоотологія, хірургія акушерство, паразитологія і ін.) існують тісні зв’язки. Патологічну фізіологію часто називають містком між доклінічними і клінічними дисциплінами. Зрозуміло, що для опанування цією дисципліною потрібні базові знання з попередніх дисциплін, і перед усім, з фізіології тварин. Це пояснюється тим, що в організмі хворої тварини діють ті ж самі регуляторні механізми, що і в організмі здорової тварини, але діють вони дещо інакше.

Фізіолог І.П.Павлов, підкреслював, що хворий організм принципово нічим не відрізняється від здорового організму, маючи на увазі саме його регуляторні механізми.

Одним із основних призначень патологічної фізіології є формування у майбутніх лікарів ветеринарної медицини лікарського мислення. Зрозуміти це слід, перед усім, що лікар повинен лікувати не хворобу, а хвору тварину. На це вказував ще у 19-му столітті відомий клініцист С.П.Боткін. Це положення має надзвичайно велике значення для лікаря: лікувати хвору тварину не по шаблону, а з урахуванням перебігу хвороби, стану тварини, діяльності її функціональних систем і органів та їх пошкодження, включенням захисних мехінізмів та їх стимуляції. Тільки з урахуванням всього цього лікування хворої тварини може бути успішним і не суперечити приципу Гіпократа «Не зашкодь», тобто лікування не повинно бути гіршим, ніж сама хвороба.

Такий підхід до лікування хворої тварини буде принципово відрізняти дії лікаря від так названого «фельдшеризму», коли лікується хвороба, а не хвора тварина.

В наступних лекціях буде показано, що одна і та ж хвороба може протікати у різних тварин по різному в залежності від стану їх центральної нервової системи, гуморальних факторів і , в цілому, від стану природної резистентності. Тому найбільш ефективним є так назване «етіопатогенетичне» лікування, направлене не тільки на усунення причини хвороби, а і на відновлення порушених функцій і процесів, стимуляції захисно-компенсаторних механізмів організму.

Серцевиною патологічної фізіології є вчення про патогенез – розвиток хвороби, про що більш детально буде сказано в наступній лекції. Коротко про це можна сказати так: патологічна фізіологія – це патогенез.

Таким чином, в підготовці лікаря ветеринарної медицини патологічна фізіологія посідає провідне місце.

Говорячи про значення фізіології в підготовці лікаря фізіолог І.П Павлов говорив студентам: «Не будете знати фізіології будете знахарями, фельдшерами, ким завгодно, тільки не лікарями»; ще в більшій мірі це стосується патологічної фізіології».

Курс патологічної фізіології складається з трьох розділів: нозології, типових патологічних процесів і патологічної фізіології органів і систем.

Нозологія (нозос – хвороба, логос – наука) – це загальне вчення про хворобу. В цьому розділі розглядаються загальні причини хвороб, загальний патогенез, вплив хвороботворних чинників середовища на організм тварин, роль конституції, реактивності, віку тварин і ін. в виникненні і розвитку хвороби.

В розділі «Типові патологічні процеси» вивчаються патологічні явища, які є найбільш характерними, притаманними більшості хвороб, тобто типовими. Це - порушення клітини, порушення місцевого кровообігу, запалення, гарячка, порушення тканинного росту, обміну речовин і ін.

В третьому розділі «Патологічна фізіологія органів і систем» розглядаються захворювання окремих функціональних систем і органів з позицій тих патологічних процесів, які були розглянуті в перших двох розділах. Це - патологічна фізіологія системи крові, кровообігу, дихання, травлення, сечовиділення, ендокринної системи, розмноження, лактації, нервової системи.

На дисципліну навчальним планом відведено __годин, в тому числі 54 години лекційних, 72 години лабораторних занять і __годин самостійної роботи. Передбачені залік і екзамен.

(Для окремих спеціалізацій кількість годин може бути дещо іншою).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інструктивно-методична	\|	Методи патологічної фізіології.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.