• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Побудова проектних кутів (загальний випадок)

Основою для виконання геодезичних розбивних робіт являється розбивне креслення(рис. 12.1), на якому позначаються:

- пункти геодезичної розбивної основи (пункти планової і висотної геодезичних мереж, пункти будівельної сітки, вершини теодолітних ходів, існуючі будівлі та споруди);

- об'єкт будівництва з повздовжніми і поперечними осями;

- проектні значення горизонтальних кутів;

- проектні значення довжин ліній, прив'язки точок перетину головних осей до відповідних пунктів геодезичної розбивної основи.

Розбивне креслення складається проектною організацією, як розділ робочого проекту, а перенесення проекту в натуру і закріплення його на місцевості виконується замовником проекту самостійно, або спеціалізованою підрядною організацією.

Рис. 12.1. Розбивне креслення.

- повздовжні осі будівлі; - поперечні осі будівлі;

т.4,5,6,7-вершини теодолітного ходу (геодезична розбивна основа).

Винесення в натуру конкретного проекту - це визначення на місцевості положення точок перетину головних осей будівлі (А/1, А/2, Б/1, Б/2) у відповідності до проектного розбивного креслення шляхом побудови горизонтальних кутів(β5=46°32' ; β =48°07') та відкладання у отриманих напрямках проектних відрізків ( L₅-_A|1=24,47м, L_6-A/2=17,39)

Порядок виконання розбивки головних осей:

1. Виконують вибір геодезичних інструментів і приладів у залежності від точності розбивних робіт і параметрів розбивного креслення(табл.12.1,табл.12.2).

2. При побудові горизонтального кута теодоліт встановлюють (центрують) над вершиною кута(т.5,Рис 1.2),орієнтують на т.6 і беруть відлік по горизонтальному кругу(μ_β=245°43').

3. При закріпленому лімбі горизонтального круга повертають алідаду на величину проектного кута (β₅ =46°32') до отримання проектного відліку (μ_β –β₅=245°43'- 46°32' = =199°11').

В створі візирної осі рулеткою відкладають проектний відрізок(d_5-А/і=24,47м). Кінець його фіксують як т. А '(рис.12.2.) Щоб уникнути інструментальних похибок, аналогічну побудову виконують при другому положенні вертикального круга (µ'_β=65°43') і фіксують на місцевості точку А″.

Точку перетину головних осей (А/1) закріплюють в середині відрізка А'А".

4. Аналогічні побудови виконують при винесенні в натуру і закріпленні точки А/2.

Рис.12.2. Схема побудови горизонтального кута.

Контроль. Точність перенесення в натуру точок перетину головних осей (А/1,А/2) контролюють шляхом вимірювання відстані між точками А/1 і А/2. Якщо відхилення від проектного значення знаходиться в межах допуску(±3-5 мм) розбивні роботи продовжують, послідовно встановлюючи теодоліт в точках А/1 і А/2. Побудувавши кути в 90°, відкладають проектні відрізки (d_А/1-Б/1=12,00м і d_A/2-B/2=12,00м) як відстані між повздовжніми осями і фіксують на місцевості точки Б/1 і Б/2.

Загальний контроль точності виконаних розбивних робіт здійснюють шляхом вимірювання діагоналей прямокутника з вершинами А/1, А/2, Б/1, Б/2. Рівність діагоналей в межах допуску свідчить про якість виконаних робіт.

Переглядів: 1355