Які витоки має мораль? Як співвідносяться мораль і релігія?

Мораль – система поглядів і уявлень, норм та оцінок, які регулюють моральну поведінку людей. Це особлива форма суспільної свідомості та вид суспільних відносин, який виявляється в сукупності особливих цінностей і способів нормативного регулювання життєдіяльності людей у суспільстві.

Мораль не з'являється раптом одразу ж у «готовому», сучасному вигляді. Вона пройшла доволі довгий, складний шлях розвитку від найпримітивніших норм та уявлень до найвищих спрямувань сучасних проповідників святості, непорочності. Моральні принципи своїми коренями йдуть в найглибшу давнину, в самі основи людського буття. Початковими серед них можна вважати визнання людського життя найвищою цінністю, основа чого лежить ще в тваринному світі, де представники одного й того ж виду, як правило, не знищують один одного. І якщо цінність життя є найвищим принципом, то логічною є поява норм-принципів – «не убий»; поважай батьків, котрі дали тобі життя; «не кради», бо це прирікає людину на голодну смерть; поважай працю як необхідну умову життя.

З релігійними поглядами на природу, виникнення моралі багато в чому пересікаються погляди представників об'єктивного ідеалізму (Платона, Гегеля). Ще одним напрямом пошуку витоків моралі умовно можна назвати натуралістичним, тому що воно так або інакше виводить мораль із природи людини і з попередньої еволюції тваринного світу.

Проблема співвідношення моралі і релігії, цих двох форм суспільної свідомості, має важливе значення в етиці, оскільки вона безпосередньо зв'язана з питанням про критерій моральності. Релігійний погляд на мораль виходить з того, що віра в Бога дає єдино можливе обґрунтування «високих» моральних принципів, які нібито протилежні «низьким» якостям людини і громадського життя, що потонули у гріху. З цієї точки зору єдиним джерелом морального початку в людині є Бог, котрий створив людину «за своїм образом і подобою» і дав їй моральні заповіді. На користь релігійного обґрунтування моральності звичайно висуваються наступні доводи:

по-перше, людина по своїй природі прагне до задоволення егоїстичних інтересів і тому не здатна сама виробити моральні поняття;

по-друге, тому що в суспільному житті чеснота не завжди винагороджується, а вада часто не наказується і тріумфує, тому виконання людьми вимог моральності може забезпечити тільки їхня віра в існування загробного життя, у пекло і рай, де здійснюється справедлива відплата за чесноти і вади, лише страх перед «страшним судом»;

по-третє, усі найбільш відомі вимоги моральності вперше були сформульовані в рамках релігійного вчення, і тому, навіть якщо не вірити в Бога, то мовляв визнати ту позитивну роль, котру зіграла релігія у розвитку моральної свідомості людства.

Широке розповсюдження отримали й різні направлення, котрі так або інакше підкреслювали соціальну природу моралі. Соціологічний підхід до моралі вже був відомий мислителям античності. Особливо активно його відстоювали марксисти.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
У чому полягає світоглядна функція філософії?	\|	Билет 27

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.