Внутрішня структура і механізм дії вулканів

Сукупність всіх геологічних процесів, силою яких є магма, як відомо, називається магматизмом.

Магма (гр. – месиво, бруд) являє собою природний, найчастіше силікатний, вогняно-рідкий розплав, який виникає в корі або у верхній мантії і при застиганні утворює магматичні гірські породи.

В магмі вміщуються практично всі відомі хімічні елементи, головні з них це: Si, Al, Fe, Ca, Na, Mg, Ti. Вони присутні переважно у вигляді оксидів, головним з яких є кремнезем – SiO₂. Також присутні такі летючі компоненти, як H₂O, H₂, CO₂, H₂S, Cl, HCl та інші. Дегазована магма, яка виливається на поверхню, називається лавою.

Вулкан – це місце або отвір, з якого розплавлена порода або газ, або разом, виходять на поверхню із земних надр. Це також гора або пагорб, які складені породами, виверженими з цього отвору.

Вихід газу або породи на поверхню називається вулканічним виверженням. Отвір, з якого вулканічний матеріал виходить на поверхню, називається жерло, а канал, яким матеріал піднімається – вивідний канал.

Чашковидна або воронковидна депресія на вершині вулканічного конусу називається кратером.

З відомих на земній кулі вулканів – 900 вважаються активними. Існують діючі, дрімотні і згаслі вулкани. Всього зареєстровано 4000 вулканів. Вулкани починають свою дію як клапани, через які вулканічні гази вириваються на денну поверхню. Вулканічні шлаки, пемза, попіл нагромаджуються довкола жерла, утворюючи гори конусоподібної форми. Швидкість утворення конусу велика. Руйнівна сила вулканів залежить від лави, яку він вивергає. Найспокійніший тип виверження – гавайський. Вулкани цього типу вивергають дуже рідку базальтову лаву (основну) 50% - SiO₂, утворюючи невисокі шлакові куполи навколо вулканічного жерла. У вулканах типу Стромболі лава теж має базальтовий склад, але вона має більшу в’язкість, виходить на поверхню у вигляді фонтанів, які супроводжуються невеликими вибухами. Везувіанський тип (назва походить від гори Везувій в Італії) характеризується ще більш в’язкою лавою, яка має тенденцію твердіти в середині жерла. Ці вулкани викидають хмари тонкого попелу у формі “головки” капусти, які розносяться на велику відстань. Останній тип – пелейський. Ці вулкани викидають горючі хмари – це щільні хмари газів і твердого матеріалу, які, перевалюючись через край кратеру, стрімко розтікаються вниз. В’язкість цієї лави висока і може утворювати твердий корок у жерлі вулкану.

Вибухи, які супроводжують виверження вулканів, викликають утворення пружних хвиль і сприймаються, як землетруси.

Переважно діяльність вулкану триває 10-15 тис. років, потім він стає згаслим. Вулкани приурочені до активних поясів. Області розвитку вулканів характеризуються значним подрібненням літосфери, аномально високим тепловим потоком (в 3-4 рази більше фону), зростом теплопровідності гірських порід з глибиною.

Приблизно 60% діючих вулканів зосереджено по узбережжю Тихого океану, тому його назвали Тихоокеанське вогняне кільце. В Альпійсько-Гімалайському широтному

поясі знаходиться понад 23% діючих вулканів; 2% - у Східній Африці.

У межах океанів вулкани мають тільки базальтову лаву, у той час як на континентах лава може бути базальтовою, андезитовою і ріолітовою (гранітна, кисла).

Питання для самоперевірки

1 Які геодинамічні процеси пов’язані континентогенезом?

2 Причини землетрусів.

3 Типи землетрусів.

4 Розповсюдження землетрусів.

5 Внутрішня структура і механізм дії вулканів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розповсюдження землетрусів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.