Італійське мистецтво

Символом епохи Відродження, її найвищим злетом, безумовно, є мистецтво. Ніколи в історії, навіть в Стародавній Греції мистецтво не мало такого всеосяжного значення.

З інших особливостей мистецтва Ренесансу можна зазначити його світський (нецерковний) характер і активне використання наукових досягнень. Саме образотворче мистецтво послужило могутнім стимулом вивчення анатомії людського тіла.

В італійському мистецтві епохи Відродження прийнято виділяти такі періоди:

· XIV ст. — Передвідродження (або Проторенесанс),

· XV ст. — раннє Відродження,

· кінець XV—XVI ст. — високий Ренесанс,

· кінець XVI — початок XVII ст. — пізнє Відродження.

Проторенесанс

Зачинателем італійського Відродження в живописі звичайно вважають Джотто (1266—1337). У своїх творах, написаних на релігійні сюжети, він починає відходити від середньовічного площинного, двомірного зображення. Розташовує фігури в декількох планах для досягнення глибини зображення. Найбільш чудовими є фрески в капелі дель Арена в Падуї. На Джотто було покладено керівництво будівництвом головного флорентійського собору Санта Марія дель Фьоре. За його проектом була побудована знаменита дзвіниця зі смужок білого, зеленувато-чорного і рожевого мармуру.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Наука і техніка	\|	Раннє Відродження

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.