Література і театр

Італійська література кін.XIII - поч.XIV ст. представлена творчістю Аліґ'єрі Данте (1265—1321), який був не тільки письменником, але і політичним діячем, прихильником демократичних сил. Коли його партія зазнала поразки, він став вигнанцем до кінця життя. Тоді він і пише свою «Комедію», яку пізніше Бокаччо назвав «Божественною комедією». Твір відображає середньовічну картину світу (сюжет складає фантастична подорож автора в пекло, чистилище і рай). Першими гуманістами в італійській культурі були Франческо Петрарка (1304—1374) і Джованні Бокаччо. Славу Петрарці принесла лірична поезія: 20 років він оспівував свою кохану Лауру за життя і десять років після її смерті, хоч навіть не був близько з нею знайомий. «Книга пісень» відкрила нові шляхи європейської ліричної поезії. Завдяки Джованні Бокаччо (1313—1375), одним з провідних жанрів стає авантюрна новела. Його«Декамерон» (збірник з ста новел) в дотепній формі розгортає картину побуту італійського суспільства, викриває лицемірство, пожадливість ченців. Коли католицька церква ввела в практику Індекси заборонених книг, «Декамерон» відразу туди потрапив. Перу Бокаччо належить перший в європейській літературі психологічний роман «Фьяметта».

У творах німецьких письменників поєднувалися різка критика порядків, які існували, і боязнь активності народних мас. Найвидатнішим представником французького гуманізму був Франсуа Рабле (1494—1553). У циклі сатиричних романів «Гаргантюа і Пантагрюель» він ввів у літературу образи, прийоми народної сміхової культури. Унікальний твір залишив Мішель де Монтень (1533—1592). Біля 20 років він записував свої спостереження, міркування, думки. Ці записи склали три томи афоризмів «Досліди».

Засновником нової іспанської літератури став Мігель Сервантес (1547—1616). Його «Дон Кіхот», недостатньо оцінений сучасниками, в XIX—XX ст. був оголошений одним з найбільших творінь людської думки. Задуманий як пародія на рицарські романи, «Дон Кіхот» насправді виявився глибоким, багатоплановим твором. Роман відобразив кризу ренесансного гуманізму, ввів у мистецтво тему«донкіхотства» — вірності своїм поглядам і боротьби за них всупереч усьому.

Театр

Середньовічні театральні жанри — містерії і фарси, залишалися основними до самого кінця XV ст. Лише в середині XVI ст. в Італії виникає перший професійний європейський театр епохи Відродження — комедія «дель арте», комедія масок. Спектаклі цього театру представляли акторські імпровізації на основі дуже короткого, схематичного сценарію, з вставними музичними і танцювальними номерами. Постановки нового театру, які розгорталися на дерев'яних сценах, на площах міст, остаточно витіснили релігійні містерії. В кін.XVI — поч.XVII ст. настає розквіт театрального мистецтва, але не в Італії, а в Іспанії і Англії. Так, в Англії Відродження практично не торкнулося архітектури, образотворчого мистецтва, а проявилося в літературі і театрі. З'являються постійні театри, типу «Глобуса» в Лондоні. Провідними жанрами були драма і трагедія.

Завершує епоху фігура геніального Вільяма Шекспіра (1564—1616), який сміливо з'єднує в своїх п'єсах і серйозне, і смішне. Бідність декорацій сучасного йому театру він заповнив багатством, образністю мови, діалогів. Творчість Шекспіра почалася створенням серії історичних драм («Річард II», «Генріх IV», інш.), потім були написані його комедії — «Багато шуму з нічого», «Дванадцята ніч». Шекспір створює знамениті трагедії: «Гамлет», «Ромео і Джульєтта», «Отелло», «Макбет», «Король Лір», «Антоній і Клеопатра». У кожній з них життя головних героїв обривається, однак головна драма — не в фізичній смерті, а крах життєвих ідеалів, зіткнення з жорстокістю світу, зрада власним принципам. Часова дистанція тільки збільшує популярність драматургії Шекспіра.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Високий Ренесанс	\|	Тема №11 Культура Нового часу: Раціоналізм та Просвітництво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.