Внутрішня історія розвитку Літургійного року.

Літургійний рік – це вираження реальності культурної та духовної. Чому в перших трьох століттях центром всього було: Пасха, неділя, хрещення? Чому пізніше почався розвиток? Пасхальна містерія, смерть та воскресіння – есхатологічна подія: ми служимо плід історичної події, перемога, що вже здійснилася. Реальність від якої відштовхуємося – це Особа, а не історія. «Еммануїл»- Бог з нами: це є Літургія. Оскільки в Літургії переживаємо пасхальну містерію зараз. Зіслання св. Духа є знаком, що Царство Боже вже прийшло.

Звичайно ж існує напруга між «вже» та «ще ні», але те, що маємо підкреслити – це те, що ми не служимо подію минулого, але реальність теперішню. Церква служить нероздільну реальність Містерії Христа, але в той самий час служимо також і ми – сьогодні.

В IV ст. бачимо певну історифікацію (бачити речі в конкретних історичних обставинах), нахил до служіння з елементами історично-драматичними: паломниця Етерія та її проща (Пальмова неділя). Деякі конкретні аспекти можуть викривляти правдивий сенс Літургії. Оскільки є велика різниця між літургійним обрядом, що хоче показати містерію та драматичне відображення події з минулого.

В середньовіччі зауважується схильність до історифікації, драматизації навіть у мистецтві: реалізм в портретах (зображення однієї людини) бачилося тільки зображення, а не те, що воно символізує.

Євхаристія – від банкету стає роздумуванням, оскільки вже ніхто не причащається. На зміну об’єктивному баченню св.. Отців приходить бачення суб’єктивне. Йдеться до алегорії: від християнства, центром якого є Пасха, до християнства - центром якого є Різдво (таємні роки Христа, страсті). Можливо в основі цього напрямку була криза Аріянства. Арій говорив, що Христос не був тільки людиною, але й не був подібний Отцю, оскільки був Йому підвладний. Бачимо засуди в Нікеї (325 р.) та Константинополі (385 р.). Великою проблемою античної Церкви було: хто є Христос? Яке є Його відношення до Бога Отця та Пресвятої Трійці? Тому св.. Отці супроти єресі Арія перемінили навіть славослів’я з формули: «в ім’я Отця, через Сина в Дусі Святому» на «в ім’яОтця і Сина і Духа Святого». В наслідок цих проблем міняється також і Літургія: на Заході підкреслюється людськість Ісуса Христа, на Сході – Його Божество - два виміри, що об’єдналися у Воплочені.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Характер і зміст Літургійного року.	\|	Хронологія.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.