Воздвижения Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

Історичний розвиток свята.

Воздвижения Хреста Господнього - свято, що отримало початок одночасно з самою подією, якій воно присвячене. Щойно тоді, коли переслідування християн припинилися і Христова Церква восторжествувала над ворогами, Господь зволив відкрити свій Животворящий Хрест, щоб вірні могли покланятись і почитати тут печать Бога живого.Віднайдення Чесного і Животворящого Хреста відбулося під час царювання св. рівноап. імператора Костянтина Великого. За повідомленнями церковних істориків IV ст., мати Костянтина, св. рівноап. Олена, спорядила експедицію, на прохання сина, в Єрусалим, щоб віднайти місця, пов'язані з подіями земного життя Христа, а також Святий Хрест, чудесне явлення якого стало для св. Костянтина знаком перемоги над супротивником. У літературі викладено три різні версії передання про віднайдення Хреста Господнього. Згідно з найбільш древньою версією (вона наводиться у церковних істориків V ст. - Руфіна Аквілейского, Сократа та, ймовірно, сходить до втраченої «Церковної історії» Геласія Кесарійського (IV ст.), Чесний Хрест знаходився під язичницьким святилищем Венери. Коли його зруйнували, знайшли три хрести, а також табличку і цвяхи, якими Ісус був прибитий до знаряддя страти. Для того, щоб дізнатися, який з хрестів і є той, на якому був розіп'ятий Господь, єрусалимський єпископ Макарій (+ 333) запропонував прикласти по черзі кожен з них до тяжко хворої жінки. Коли та зцілилася після дотику до одного з хрестів, усі присутні прославили Бога, що вказав велику святиню - справжнє Древо Хреста Господнього. Тоді Він був піднятий святителем для всенародного огляду.

Друга гіпотеза, датована першою половиною V ст., відносить цю подію до І ст.. Ця апокрифічна історія першого знаходження Животворящого Хреста міститься в сирійському «Ученні Аддая апостола», повний текст якого зберігся в рукописі VI ст. (при цьому відомі уривки датуються V ст.). Даний апокриф відносить знайдення Хреста до правління імператора Тиберія, який, як повідомляють апокрифи, майбутнього імператора Клавдія. Дружина Клавдія, звана в апокрифі Протоніка навернена у Римі в християнство проповіддю апостола Петра захотіла «побачити Єрусалим і ті місця, де Господь наш зробив подвиги Свої». Протоніка взяла в подорож двох своїх синів і єдину доньку. Коли вона входила в гробницю разом з дітьми, то «її юна дочка впала і померла без болю, без страждання, без якої б то не було причини для смерті». Смерть доньки була використана для визначення справжнього Хреста Господнього - Протоніка з молитвою прикладала по черзі хрести до мертвого тіла своєї доньки, і після покладання істинного Хреста її дочка ожила і «прославила Бога, що повернув їй життя через Хреста свого».

Животворящий Хрест був переданий Протонікою Якову, першому єпископу Єрусалима, у часи Трояна, переданий Симеонові, другому єпископу Єрусалима, яким був захоронений. Вдруге Хрест знайшла цариця Олена. Легенда про перше знайдення Хреста існує тільки в сирійській і, під її впливом, вірменській літературі. Образ Протоніки повністю запозичений від імператриці Олени. Дослідники прийшли до висновку, що історія про перше знайдення Хреста Протонікою є пізнішою версією, що з'явилася у візантійській Сирії під впливом грецької легенди про Олену і Киріака. Третій варіант віднайдення, що виник, як і другий, в Сирії у V ст.., повідомляє: св. Олена намагалася упізнати місце перебування Хреста у єрусалимських юдеїв. Юда був одним з єврейських мудреців, предком якого був первомученик Степан. Дізнавшись від свого батька про місце знаходження Хреста, він після приїзду Олени в Єрусалим на раді старійшин заявив, що виявлення Хреста зруйнує їхню релігію і позбавить іудеїв переваги над християнами. Тоді євреї заборонили повідомляти імператриці про місцезнаходження реліквії, але після того, як Олена пригрозила спалити їх живцем, ті видали Юду. Юда, який спочатку не хотів говорити, після катувань вказав місце - храм Венери. Був то поганський храм, під яким сховано цінну для християн пам'ятку. За наказом цариці поганський храм розібрали. Єрусалимський патріярх Макарій став молитися, а робітники почали розкопувати землю, якою злоба поган укрила Голгофа місце страждань Господа. Після тривалої праці зі східної сторони натрапили на скалу гробу Господнього і на місце, що зветься Череп (Лк. 23, 33), поблизу ж знайдено Три хрести, вінець терновий і цвяхи. А оскільки дощечку з написом єврейською, грецькою і латинською мовами: Ісус Назарянин Цар Юдейський (Ів. 19, 19) знайдено окремо від хрестів, то ніхто не знав, який із трьох є Хрест Господній. Тоді сам Бог, учинивши чудо, вказав на той хрест, на якому було розп'ято Спасителя. У той час, коли Олена та Макарій стояли над хрестами, не знаючи, який саме хрест є Господній, повз те місце несли до гробу тіло померлого. Патріярх, за Божим натхненням, велів носіям зупинитись і покласти хрести, по черзі, на тіло померлого. Коли поклали Хрест Господній, мертвий ожив. Св. Олена, патріярх і всі присутні, ставши свідками такого чуда, з радістю і побожністю поклонилися Животворящому Хресту Господньому і поцілували його. Вістка про віднайдення Хреста Господнього миттю поширилася містом та околицями. Сила-силенна народу прибула на Голгофу: кожен хотів побачити триблаженне дерево, на якім був розп'ятий Христос, Цар і Господь (ірмос 5 на утрені Воздвижения Чесного Хреста) і якщо не поцілувати, то хоча б здалеку поклонитися йому. Тоді патріярх Макарій, вийшовши на високе місце, учинив воздвижения Животворящого Хреста Господнього - показав його народу, то піднімаючи, то опускаючи його, а народ покланявся йому і взивав: Господи, помилуй. Відбулося це на 27-ий день місяця вересня і празник цей стали називати празником Воздвижения Чесного і Животворящого Хреста Господнього. В даний час Голгофський Хрест розділений на частини , які знаходяться у всіх країнах християнського світу. Найбільша частина Голгофського Хреста зберігається у вівтарі Єрусалимського храму Воскресіння Христа Спасителя (католики з часів хрестових походів називають Єрусалимський Кафедрал храмом Гробу Господнього). Таким чином, день знахідки Хреста став початком щорічного святкування Воздвижения Хреста і тих молінь, поклонінь, цілувань, які збереглись у Православній Церкві від дня [Піднесення] Хреста і аж донині. Пізніше побудували храми на честь Животворящого Хреста і цієї події. Такі храми було побудовано царицею Єленою в Єрусалимі на місці знахідки Хреста і Константином Великим у Римі. Після відкриття храму до Єрусалима з'їжджалось багато віруючих. У V ст. серед них була преподобна Марія Єгипетська, яка поклонилась храму Гробу Господньому. В VI ст. Григорій Великий згадує про свято Воздвижения на 14-й день вересня (стар. стил.). В VII ст. святий Андрій Критський у проповіді на Воздвижения Хреста говорив: «Хрест воздвигається, і всі вірні сходяться. Хрест воздвигається, і місто торжествує, і народи святкують. Воздвигається Хрест не тому тільки, що Христос розп'ятий був на ньому, але і тому, що Хрест був знайдений і викрив безумство іудеїв. Тому і ми торжествуємо, що в нинішній день була знайдена святиня, що цей утаєний скарб був вийнятий з землі і засяяв, як золото». Пошана до Животворящого Хреста Господнього поширилась уже в IV ст. широко й далеко, як про це свідчать святі Отці тих часів: Василій Великий, Амвросій Медіоланський, Йоан Золотоустий, Кирило Єрусалимський та інші. Св. Кирило Єрусалимський (+386) у своєму катехитичному слові говорить: "Ісус Христос був розп'ятий за гріхи наші. Якщо б ти захотів заперечити це, то видиме місце викрило б тебе, ця свята Голгота, на якій ми зібралися тепер задля Розп'ятого на ній; а й уся вселенна має вже частиці Хресного Дерева". "Знамено Хреста, -говорить св. Йоан Золотоустий у проповіді проти юдеїв і поган, - колись для всіх страшне, тепер так люблене всіма, що знайдеш його всюди, у начальників і підлеглих, у жінок і чоловіків, у дів і заміжніх, у рабів і вільних; всі безнастанно кладуть знамено хреста на благороднішій частині свого тіла і носять щодня те знамено зображеним на чолі своєму, як на стовпі". У пам'ять первісного воздвижения Церква і нині воздвигає Чесний Хрест п'ятикратно на чотири сторони світу (на схід двічі) і таким способом освячуючи чотиристоронній світ, виставляє вірним Хрест для почитания і цілування. У навечер'я празника на вечірні (або в сам день празника перед всеношною) Хрест, прикрашений васильками або іншим пахучим зіллям, у знак того, що він є деревом життя, кладуть на престолі, на євангельському місці; перед Хрестом засвічують свічки, щоб пригадати вірним те небесне світло, яке огортало Хрест, що явився на небі імператорові Костянтину. Після великого славослів'я священик, в усьому облаченні, тричі кадить престол і співає: «Святий Боже...», піднімає святий Хрест, кладучи його собі на голову, і в супроводі свічконосців та під звуки дзвонів виносить Хрест на середину храму віруючим для поклоніння і цілування. Віруючі поклоняються йому і цілують, співаючи: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». В цей день читають уривок з Євангелія, де згадується суд Пилата і розп'яття на Хресті Ісуса Христа (Ів. 19, 7 — 24). В день віддання Воздвижения 4 жовтня (нов. ст.) священик після кадіння перед Хрестом урочисто піднімає його з тетраподу, кладучи на голову і відносить на престол. Оскільки празник Воздвижения пригадував Христове розп'яття і смерть та прирівнювався до Великої П'ятниці, то стало традицією зберігати в цей день строгий піст. Як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, щодо святкування цього празника в різних Церквах, то Грецька Церква, наприклад, відзначає його 6 березня, а Римо-Католицька Церква святкувала цю подію 3 травня, але при реформі празників за Папи Римського Івана XXIII 1960 р. це свято викреслили з церковного календаря.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Місячний (нерухомий) цикл: Господні свята	\|	Богословська характеристика свята.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.