НАША ПАСХАЛЬНА ІСТОРІЯ.

Справді дивна, славна і чудесна історія переходу вибраного народу до Обіцяної землі. Чогось більш захоплюючого і величного, якоїсь іншої історії нам почути чи прочитати, напевно, не пощастить. Це не просто історія якоїсь подорожі - це вихід з рабства і вступ до свободи, це втеча від смерті і знайдення життя - це історія Христа і Воскресіння. Тому потрібно побачити чим Пасха є для нашого життя.

Насамперед Пасха є Христова. В ніч, коли маємо зраду з боку людини, маємо також дар. Даром є сам Ісус, який звершує правдиву Пасху як перемогу над смертю. Щоби перемогти смерть, необхідно перемогти те, що її породило і саме смерть була породжена гріхом. Отже, Ісус у цій Пасці мусить знищити гріх. А далі Ісус обдаровує свою матір Марію, яка приймає під опіку нашу Церкву і потім Він знову обдаровує нас відкривши рай розбійникові. Ось де є дар, ось де є життя, там, де терпіння і смерть піклуються зерном, що проростає на ґрунті любові і прощення. Так, пасхальна історія - це історія про людину, подолану сильними, але яка продовжує жити вічно. В історія ми згадуємо насамперед не найвищу могутність Бога, найсильнішого від всіх, а Його досконалу здатність творити, що показується у Воскресінні Ісуса з мертвих. Цю історію рухає незбагненна здатність Бога творити і воскрешати померлих.

Пасха є єдиним святом церковного року, якому Церква надала надзвичайний прикметник Світла, що вказує на надприродне, прямо Боже сяйво Христового Воскресіння. Воно є відблиском сяйва безмежної й нам незбагненної Божої слави. Святе Письмо кількаразово каже нам про це надприродне й людям на цій землі недоступне сяйво Божої слави. Отож, коли Мойсей каже до Бога: «Покажи мені, благаю, твою славу», він чує ось таку відповідь: «Лиця ж Мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити Мене й жити.» (Вих. 33, 18-19). При народженні Христа, коли ангел Господній з'явився пастухам, «слава Господня їх осяяла, і великий страх огорнув їх». Відблиск цього сяйва при події Воскресіння Христового певно був теж і на ангелі, що, як каже Матей, «зійшов з неба, приступив і відкотив камінь і сів на ньому. Вигляд його був наче блискавка, а одежа біла, як сніг. Зо страху перед ним сторожа затремтіла і стала наче мертва» (28, 2-4). Очевидно, це Боже сяйво у Христовому Воскресінні теж вказує на те, що воскреслий Христос є «світлом світу». Тому Ісус у своєму Воскресінні освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави. Великдень - це перемога над смертю, це справді світло життя і ніяка темрява, темрява переслідування, неправди, несправедливості не переможе його: «І світло в темряві світить, і темрява не обгорнула його».

Цей великий Празник є для нас радістю і надією. Пасха справді відкриває нам розуміння часу. Світ був в пітьмі; і Хтось приніс світло і тепло. Світ був в печалі, і став цвинтарем, але Хтось сказав: «Смерті більше нема». Ось що створив Господь у цьому світі. Світ був холодним, грішним і жорстоким, але Христос прийшов і сказав: «Радуйтеся». Тому саме Пасхальна радість стала початком християнського життя.Пасха - це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою Воскресіння воскреснуть. І живі, і мертві разом з'являться перед Господом Богом. Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. Воскресіння Христове - це джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди.Стоїчна рівновага духа, без надмірної радості і суму, була ідеалом старовинних греків і римлян, а тепер св. ап. Павло нагадує нам: «Всі радійте в Господі і знову кажу: радійте». Радість є тепер життям християн, які духовно відмолоділи, позбулися всякої журби і радіють як Божі діти. В тому дусі радості і наша Свята Східна Церква велить нам на Великдень співати: «Небеса ото достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє, нехай празнує світ, видимий і невидимий, бо Христос воскрес, радість вічна».І це надзвичайне одушевления й радість з приводу надприродного й незрівнянного таїнства Світлого Христового Воскресіння проявляється, передусім, у літургійних гімнах та молитвах Великодньої утрені. Це святкове богослужения є одним безупинним виявом кріпкої віри і безмежної надії. Ця справжня надія проявляється в нас тоді коли Господь приходить у наше життя і впорядковує його. Про це говорить пророк Авакум: «Та хоч би не цвіла смоківниця вже більше, у виноградниках не було врожаю; хоч би й зів'яв плід дерева оливкового і ниви не родили більше хліба, зникли з кошари вівці і не було в хлівах товару, - я все ж таки буду радіти і веселитися у Бозі, моїм Спасителі». Тобто пояснюючи ці слова пророка можна сказати що людина не має переживати за матеріальні цінності, а найперше має звернути свою увагу на духовне. І дивлячись на воскреслого Христа погодитись з тим, що найвища плідність, яку ми могли осягнути, - це плідність Бога Творця, який воскрешає із мертвих.

А найважливішим у християнстві є те що Пасха є наша. Ісус закликає нас до життя, до того щоб мати життя вповні. В цьому і полягає Добра Новина, але ми є люди смертні і немічні і тому, деколи, входимо «в пустиню» покинутості, самотності і невтішності. Тоді ми плачемо як євреї Мойсееві: «Хіба нема гробів в Єгипті, що ти привів нас помирати в пустиню?» (Вих. 14,11). Але маємо допомагати один одному і підбадьорювати один одного перед лицем того, що ми смертні, і зробити це треба разом з Ісусом. Знаючи, що Сину Чоловічому треба помирати, він звернув свій зір до Єрусалиму. Вибрати шлях до Єрусалиму - це жертвувати своїм життям, це добровільно і свідомо жертвувати собою. Свобода Ісуса перед лицем смерті сягнула найвищої точки в ніч, яка передувала розп'яттю, коли Він взяв Своє тіло і дав його учням з неймовірною свободою. Ось це ми повинні звершувати всі разом перед лицем того, що ми смертні. Тому Христове Воскресіння - це запорука нашого воскресіння до вічного життя. Як Христос воскрес, так і ми колись воскреснемо до нового світлого і вічного життя. Сам Христос запевняє нас про це: «Бо надходить час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд... Така бо воля Мого Отця, щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним і щоб Я воскресив його останнього дня» (Ів. 5, 28- 29; 6, 40).

Отож, розглядаючи нашу пасхальну історію з одного боку, мусимо сказати, що суть Воскресіння є саме у тому факті, що воно виходить поза рамки історії і відкриває новий вимір, який ми спільно називаємо есхатологічним. Воскресіння розкриває також новий простір, що піднімає завісу історії поза неї саму і творить остаточність. У цьому значенні є правдиво, що Воскресіння не ідентичне історичній події як народження або розп'яття Ісуса. Воно є чимось новим, новим типом подій. Разом з тим потрібно взяти до уваги той факт, що Воскресіння не є ані поза історією, ані не над нею. Як виверження історії, що її перевищує, Воскресіння бере свій початок у самій історії і належить їй. Можливо, можна висловитися так: Ісусове Воскресіння полишає рамки історії, але воно залишило відбиток в історії. Тому свідки визначили його як подію абсолютно нового ґатунку.Отже, наша пасхальна історія - це історія смерті і життя, це справжня історія життя. Недільний ранок, святкування Євхаристії в спільноті є святкуванням народження нового світу, першого ранку, першого дня нового творіння.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пасхальний цикл.	\|	ЮДЕЙСЬКИЙ ПЕСАХ І ХРИСТИЯНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.