МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Системи небесних координат.
Положення світила на небесній сфері (як і на поверхні Землі) визначається двома координатами. В астрономії розроблено декілька систем небесних координат, найвідоміші з них такі: горизонтальна та перша і друга екваторіальні системи координат. 1. Горизонтальна система координат. В горизонтальній системі координат використовують азимут А світила Мі його висотунад горизонтом Н(мал. 4.1). Основною площиною у цій системі є площина горизонту SN, а початком відліку — точка півдня S Азимут А світила М відлічують від точки півдня S уздовж горизонту в бік заходу до вертикала світила. Висоту Н світила М відлічують від горизонту вздовж вертикала до світила. Як азимут А, так і висоту к світила вимірюють у градусах: азимут від 0 до 360o, висоту - від 0 до +90° (над горизонтом) і від 0 до -90o (під горизонтом). Недоліком цієї дуже простої системи координат є те, що кожна з координат світила безперервно змінюється внаслідок Мал. 4.1. обертання небесної сфери. 2. Перша екваторіальна система координат, у цій системі координат використовують годинний кутсвітила t і його схилення δ (мал. 4.2). Основною площиною в цій системі є площина екватора QQ', а початком відліку - найвища точка небесного екватора Q Годинний кутt світила М вимірюється від точки (Q уздовж небесного екватора в бік заходу до кола схилення світила. Інакше кажучи, годинний кут світила t — це час, що минув від верхньої кульмінації світила. Схилення δ світила М відлічують від небесного екватора уздовж кола схилень до світила. Годинний кут t світила вимірюється в годинах, хвилинах, секундах від 0о (світило у верхній кульмінації) до 24h (знову у верхній кульмінації). У цій системі одна з координат - схилення світила δ - залишається змінною під час обертання небесної сфери. Друга координата - годинний кут t- безперервно зростає, бо її відлік ведуть від моменту верхньої кульмінації світила в конкретному пункті Землі. Для побудови зоряних карт і каталогів небесних об'єктів з метою постійного користування необхідно мати координати, які не змінюються в внаслідок обертання небесної сфери. Для цього було введено ще одну систему екваторіальних координат.
3. Друга екваторіальна система координат. За основну точку для відліку однієї з координат у другій екваторіальній системі беруть точку весняного рівнодення ϒ (або - для аналогії з нульовим меридіаном на Землі - коло схилень, яке проходить через точку ϒ)- У Цій системі використовують координати: пряме піднесення α світила М і його схилення δ Пряме піднесенняα світила М відлічують від точки весняного рівнодення вздовж небесного екватора назустріч видимому обертанню небесної сфери до кола схилення світила. Вимірюють α в годинах, хвилинах, секундах. Схилення δ світила вимірюється так само, як і в першій екваторіальній системі небесних координат. З малюнку бачимо, що для кожного світила виконується рівність a + t = s. Отже, робимо висновок, що зоряний час s - це годинний кут точки весняного рівнодення: s = t ϒ
|
||||||||
|