Активна і пасивна конструкціЇ

Œ Головні члени речення. Підмет і присудок

Підметзавжди знаходиться в називному відмінку, відповідає на питання хто? що?, не залежить від інших членів речення і виражається іменником, займенником або іншою частиною мови (прикметником, дієприкметником, числівником, інфінітивом).

Присудок граматично залежить від підмета, означає його дію, стан, властивість або якість і відповідає на питання: що робить підмет? що робиться з підметом? який підмет?

Присудок буває:

Ø простим, вираженим дієсловом в особовій формі: Exemplum docet "Приклад вчить";

Ø складеним дієслівним, вираженим дієсловом в особовій формі та інфінітивом: Iudex iudicare debet "Суддя повинен вирішувати";

Ø складеним іменним, вираженим іменною частиною (іменником, займенником, прикметником тощо) і зв'язкою (головним чином, особовою формою дієслова esse "бути", яке в українській мові в подібних випадках, як правило, не вживається); іменна частина присудка обов'язково узгоджується з підметом, тобто знаходиться в називному відмінку: Ignorantia non est argumentum "Не знання - не доказ".

Другорядні члени речення

Додаток. Прямий додаток виражається іменником або прикметником в знахідному відмінку без прийменника: Iudex aequitatem spectare debet "Суддя повинен мати на увазі справедливість".

Всі інші (не в знахідному, а в інших непрямих відмінках; в знахідному, але з прийменником) називаються непрямими і співвідносяться найчастіше з дієсловами або віддієслівними іменниками: Stultum est in еrrore perseverare "Нерозумно бути впертим у помилці".

Означення вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? котрий?

Узгоджене означення виражається звичайно прикметником і узгоджується з означуваним словом у роді, числі та відмінку: Dolus malus "злий намір"; Mens sana in corpora sano -"Здоровий дух у здоровому тілі".

Неузгоджене означення виражається, головним чином, родовим відмінком іменника або займенника: ius civitatis - "права громадянства").

Обставина означає місце, час, спосіб дії, відповідає на питання де? куди? звідки? коли? як? і виражається звичайно прислівниками або іменниками у непрямих відмінках: Ex orientе lux - "Зі сходу світло" - обставина місця; Sero venientibus ossa - "Тим, хто пізно приходить (залишаються тільки) кістки " - обставина часу тощо.

Ž Активна і пасивна конструкціЇ

У латинському реченні можливі дві конструкції – активна і пасивна.

В активній конструкції підмет знаходиться в активному стані:

Legem enim contractus dat -"Адже угода створює закон";

Reperit Deus nocentem - "Бог викриває винного".

При заміні активної конструкції на пасивну дієслово-присудок активної конструкції переводиться у пасивний стан і узгоджується з новим підметом; прямий додаток перетворюється на підмет і ставиться в називному відмінку, а підмет - на непрямий додаток і ставиться в аблативі; при цьому: якщо непрямий додаток виражений іменником, що означає живу істоту, то він ставиться в аблатив з приймеником а (ab):

Lex enim conracto datur -"Адже закон створюється угодою";

Nocens a Deo reperitur -"Винний викривається Богом".

ТЕКСТ

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Lectio XII	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.