Люди з І групою крові називаються універсальними донорами.

Кров донорів II групи можна переливати реципієнтами тільки. ІІ і IV груп. Кров донорів Ш групи можна переливати реципієнтам Ш і IV груп.

Кров донорів IV групи можна переливати тільки реципієнтам з кров'ю тієї ж групи.

У крові в них міститься в повному комплекті склеюванні речовини зате зовсім немає склеюючих речовин а і в. Людей з IV групою крові називають універсальними реципієнтами.

Встановлено, що найбільше людей з І групою крові (49 %), менше - з II (30%), ще менше - з Ш 05%) і зовсім мало з IV (6%). Група крові не змінюється протягом життя людини. Групова належність є біологічним чинником, який не залежить від раси й національності.

Однак навіть в тому разі, коли враховано сумісність груп, переливання не завжди закінчується вдало. Іноді виникали настільки тяжкі ускладнення, що повторні переливання крові тієї ж групи закінчувалися смертю. Довгий час учені не могли знайти причини цього явища.

У 1940 р. Ландштейнер і Віннер в еритроцитах крові людини виявили білок аглютиноген, споріднений з аглютиногеном еритроцитів мавпи макаки -резуса. Цей білок було названо резус - фактором. Виявилося, що 85% людей земної кулі мають цей білок. Їх називають резус - позитивними людьми. У 15% людей у крові немає цього білка. Їх називають резус - негативними людьми.

Якщо резус-негативній людині перелити резус-позитивну кров, то навіть при умові сумісності крові за групами в крові резус - негативної людини утворюватимуться антитіла проти стороннього білка, яким у цьому разі буде кров резус - позитивної людини. Якщо немає можливості визначити кров за резус - належністю, то реципієнтові вливають кров тільки резус - негативного донора.

6.1.3. Регуляція кровотворення.

Відносна сталість складу крові у судинах і оптимальне кровопостачання органів залежно від функціонального стану їх здійснюється внаслідок взаємодії трьох процесів: перерозподілу крові між органами, кровотворення і кроворуйнування.

За добу гине 200 - 250 мдрд. еритроцитів і така ж кількість утворюється. Процес утворення і розвитку клітин крові називають кровотворенням, або гемопоезом. Виділяють еритропоез -утворення еритроцитів, лейкопоез - утворення лейкоцитів і тромбопоез - утворення тромбоцитів. Ці процеси регулюються нервовою та ендокринною системою.

Головним органом гемопоезу є кістковий мозок. Руйнування клітин крові відбувається безперервно. Регулюються система крові нервово -гуморальними механізмами. Імпульси симпатичної частини автономної нервової системи стимулюють вихід крові з кров'яних деко, посилюють еритропоез, а імпульси парасимпатичної частини гальмують еритропоез. перерозподіляють лейкоцити. До хімічних факторів регуляції відносять еритро - і лейкопоетини, хімічна структура яких ще не з’ясована.

Значним стимулятором еритропоезу є гіпоксія (недостача кисню).

6.1.4. Вікові особливості системи крові.

У дорослої людини кров становить близько 1/16 (6 - 7 %) ваги тіла. У дітей крові відносно більше, ніж у дорослих. Вага всієї крові в організмі по відношенню до ваги тіла становить у %:

- у новонародженої дитини - 15:

- у однорічної дитини -11;

- у 5 - 6 - річної дитини - 10;

- у підлітка 14 років - 9;

- у дорослої людини -6-7.

На 1 кг ваги тіла у новонародженої дитини - 150 мл. крові, у дітей 6 - 10 років

- 70 мл., у дорослих - 60 мл.

У хлопчиків крові трохи більше, ніж у дівчаток. Відносна кількість крові

зв'язана з рівнем обміну речовин.

Кількість лейкоцитів у крові зменшується з віком дитини. У новонародженої

дитини їх 10 - 30 тис. в 1 мм³ , а 5 - 6 - річної – 8 - 9 тис. У дітей молодшого

шкільного віку кількість лейкоцитів в крові приблизно така сама, як і в дорослої людини. Проте фізіологічне значення мас не тільки загальна кількість лейкоцитів, але й процентне співвідношення між різними їх формами.

Лейкоцитарна формула дітей різного віку ( в % ).

Основну масу лейкоцитів становлять лімфоцити і нейтрофіли. Причому: з віком кількість нейтрофілів збільшується, а лімфоцитів -зменшується.Лімфоцити малорухливі. Тому нездатні боротись з хвороботворними мікробами. Нейтрофіли - досить рухливі і активно пересуваються, захоплюються, захоплюють мікроби і перетравлюють їх. З таблиці бачимо, що в дітей аж до початку молодшого шкільного віку переважає малоактивний вид лейкоцитів - лімфоцити. В дітей молодшого шкільного віку хоч вже і переважають нейтрофіли, проте ще далеко не досягають норми дорослої людини. Крім того у дітей молодшого шкільного віку не всі наявні нейтрофіли повністю дозрілі. Цим у певній мірі пояснюються порівняно нижче опірність дитячогоорганізму проти ряду інфекційних захворювань. У дітей процеси кровотворення відбуваються інтенсивніше, ніж у дорослих. Відновлення форменних елементів крові у дорослих відбувається значно повільніше, ніж у дітей. Кровотворна система дітей ще недостатньо стійка проти різних шкідливих впливів, внаслідок чого в них легко може розвинутись недокрів'я.

У новонародженої дитини здатність крові зсідатись різко підвищена ( в 2 - 3 рази). Але, починаючи вже з другого дня життя., ця здатність доходить де норми дорослої людини.

Формування імунних реакцій у процесі розвитку дитини. В ембріональному періоді антитіла в організмі плода не виробляються. В перші 3 місяці після народження діти майже повністю несприйнятливі до інфекційних захворювань. Несприйнятливість пояснюється наявністю імунних тіл, одержаних плодом від матері. Гамма-глобулін - носій антитіл передається через плаценту плодові від матері.

Допомагають несприйнятливості також антитіла, що надходять у грудному періоді з молоком матері. У міру дозрівання організму, його нервової системи дитина поступово набуває все стійкішихімунологічних властивостей. До другого року життя виробляється уже значна кількість імунних тіл. Помічено, що у дітей, які виховуються в колективах, швидше формуються імунні реакції. Це пояснюється тим, що в колективі дитина зазнає прихованої імунізації: попадання в організм дитини від захворілих дітей малої дози збудника не спричиняє в неї захворювання, збудник швидко гине, але організм на нього встигає виробити антитіла. Якщо це повторюється кілька разів, то виробляється імунітет до цього захворювання. До 10 роківімунні властивості організму виражені добре, далі вони тримаються на відносно сталому рівні і починають знижуватись після 10 років.

6.1.5. Патології крові.

Спадкові коагулопатії. Гемофілія – спадковий дефіцит фактору VIII – гемофілія А, або ІХ фактору – гемофілія В (успадковується рецесивним шляхом, з’єднана з Х-хромосомою).

Гемофілією хворіють виключно хлопчики, успадковуючи змінену хромосому від матері, в якої симптоми захворювання відсутні. Механізм успадкування гемофілії А і В показує, що всі дочки хворих гемофілією є потенційними носіями захворювання, а сини є здоровими. Діти жінок гетерозигот мають рівний шанс отримати патологічну Х-хромосому (хворі гемофілією сини і дочки – носії захворювання) і бути здоровими сини і дочки. Від шлюбу жінки-носія патологічної хромосоми і чоловіка, хворого гемофілією може народитися гомозиготна дочка з усіма симптомами захворювання. Гемофілія зустрічається досить рідко ~ 1 на 10 тис. новонароджених, причому у 70-75% випадків є сімейний анамнез захворювання, у решти – спорадичні форми, які виникають в результаті нових мутацій. Тяжкість геморагічних проявів визначається рівнем антигемофільних факторів: < 1 % - тяжка форма, 1-5% - середньотяжкі і 5-10% - легкі форми і з латентним перебігом форми з рівнем VIII фактора > 15%. Перші прояви гемофілії появляються в ранньому віці, дуже рідко – в періоди новонародженості. У новонароджених дітей, хворих гемофілією, спостерігаються кровотечі із пуповини, внутрішньочерепні крововиливи. Однак в дійсності в перші 6-9 місяців життя навіть при тяжкій формі гемофілії геморагічного синдрому немає. Причина цього “імунітету” є неясною, хоча є припущення про дію тромбопластичної субстанції коров’ячого молока. Але з розвитком моторних, статичних функцій (з’являються травми), початком прорізування зубів з’являються кровотечі. Гемофілія маніфестує на першому році життя у 57%, на другому у 24%, на третьому у 13%, а після 7 років – тільки у 5-6% випадків. У дітей шкільного віку частота геморагій знижується, а зростає число рецидивуючих гемартрозів.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Схема аналізу готовності дітей 6-річного віку до шкільного життя.	\|	Тема 2. Фізіологія серцево-судинної системи.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.12 сек.