Проблеми правового регулювання звернень громадян.

Право громадян на звернення гарантується Конституцією України (стаття 40), де вказано, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади та місцевого самоврядування, а також визначено обов’язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді.Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Це право включає дві складові:

– по-перше, звернення громадян є однією з форм участі населення в

державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю

активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади та

місцевого самоврядування. Сьогодні цей аспект вимагає якісно нового підходу

до розкриття потенціалу волевиявлення людей у процесі формування та

реалізації державної політики;

–по-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. У такому розумінні це ще й механізм виконання соціальних обов'язків публічної влади.

Право на звернення є невід’ємним і невіддільним від особи правом відстоювати свої права та охоронювані законом інтереси( Закон України «Про звернення громадян»). Але в свою чергу потрібно зазначити, що ефективний розгляд і вирішення звернень громадян органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами можливий лише за умови чіткості визначення процедури їх розгляду і вирішення.

Як свідчить практика, процедурні норми Закону є загальними і недостатньо враховують специфіку розгляду окремих видів звернень громадян. Крім того, Законом недостатньо визначено ознаки, що безпосередньо відрізняють види звернень громадян.

Насамперед, на сьогодні залишилися не врегульованими питання щодо усних звернень громадян, викладених громадянами і записаних посадовими особами на особистих прийомах.

Закон передбачає необхідність підписання заявником тільки письмового звернення. У свою чергу громадянин не зобов’язаний підписати усне звернення, викладене ним і записане посадовою особою на особистому прийомі. Визначення такого обов’язку в Законі забезпечило б підвищення відповідальності громадян за інформацію, яка міститься у їхньому зверненні (у т. ч. протиправного характеру), та перевірку заявником інформації, записаної посадовою особою з його слів.

В свою чергу потрібно відмітити, що згідно національного законодавства, результати розгляду звернення громадянина на особистому прийомі, повідомляються останньому письмово або усно, за бажанням громадянина. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина. У зв’язку із наведеним, з метою уникнення зловживань як з боку посадових осіб, які розглядали звернення, так і з боку заявників, на думку науковців, усну відповідь посадової особи потрібно заносити у встановленому порядку до протоколу особистого прийому, з цією відповіддю в обов’язковому порядку під розпис повинен бути ознайомлений громадянин.

На сьогодні удосконалення чинного законодавства України про звернення громадян, у тому числі його процедурних норм, є необхідною умовою забезпечення належного функціонування органів державної влади та гарантією захисту прав і свобод людей від можливого необмеженого адміністративного розсуду з боку держави.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Законність в державному управлінні	\|	Правове регулювання позасудового розгляду справ за скаргами громадян.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.