Становлення інституту служби в органах місцевого самоврядування.

Становлення України як суверенної, незалежної, демократичної та

соціальної держави, обраний нею курс на європейську інтеграцію зумов-

люють необхідність суттєво підвищити дієвість системи місцевого само-

врядування та її підсистеми – служби в органах місцевого самоврядування.

Демократичні перетворення, що відбуваються в країні, потребують нових

підходів до формування механізмів функціонування служби в органах

місцевого самоврядування, їх наукового обґрунтування та впровадження.

Адже ефективна служба в органах місцевого самоврядування є одним із

найважливіших чинників успішного проведення муніципальної та адміністративної реформи, реформи адміністративно-територіального устрою.

Практичні питання вдосконалення механізмів функціонування служби

в органах місцевого самоврядування вирішуються у процесі діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, державних установ,

органів та посадових осіб місцевого самоврядування, під час реалізації

державної політики у сфері служби в органах місцевого самоврядування,

здійснення їх функцій та повноважень, безпосереднього надання адміністративних та управлінських послуг.

Утім, прийнятий у 2001 р. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» виявився малоефективним у практичній реалізації.

Численні дублювання положень цього Закону із положеннями Закону «Про

державну службу», який багато в чому застарів як із погляду змісту, так і

своєї ідеології, обумовлюють необхідність врегулювання статусу служби в

органах місцевого самоврядування на рівні окремого, нового за сутністю та

змістом закону. Тому й сьогодні законопроектна робота щодо вдосконален-

ня змісту цього Закону триває, свідченням чого є проект нової редакції

Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підготовлений Міністерством юстиції України

Водночас, служба в органах місцевого самоврядування є новим видом

публічної службової діяльності, який хоч і взаємодіє з державною служ-

бою, ідентичний їй за набором структурних елементів, але відрізняється

від державної служби за змістовним наповненням низки елементів. Адже

мета муніципальної службової діяльності, насамперед, полягає у служінні

інтересам територіальної громади та обслуговуванні функцій та повноважень місцевого самоврядування, реалізації їх безпосередньо населенням та органами місцевого самоврядування та є похідною від обсягу питань

місцевого значення, які вирішуються на муніципальному рівні й окремих

державних повноважень, якими наділяються органи місцевого самовряду-

вання у порядку делегування.

47. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.

Діяльність держави, функціонування її управлінського апарату здійснюються через державну службу, яка є особливим інститутом сучасної держави.

Розбудова державності України має супроводжуватися відповідним розвитком та удосконаленням державної служби. Метою реформування цього інституту є становлення справді професійної, високоефективної, стабільної та авторитетної державної служби.

Основними цілями і завданнями державної служби як інституту української держави є:

- охорона конституційного устрою, створення умов для розвитку відкритого громадянського суспільства, захист прав та свобод людини і громадянина;

- забезпечення ефективної діяльності державних органів відповідно до їх повноважень і компетенції

Для успішної реалізації визначених цілей і завдань державна служба повинна будуватися на таких базових принципах: верховенство Конституції і законів України; пріоритет прав та свобод людини і громадянина; патріотизм; професіоналізм і компетентність; політична і релігійна нейтральність.

У побудові державної служби насамперед слід виходити з функцій державних органів, розподілу цих функцій між даними органами, визначення повноважень органів у цілому і кожного окремо, а також повноважень їх працівників. Це дасть змогу розмежувати органи за специфікою діяльності, виявити однорідні функції, визначити доцільний функціональний розподіл між структурними підрозділами та штатними посадами.

Ця частина адміністративної реформи здійснена шляхом прийняття закону «Про державну службу».

На основі класифікації державних органів слід виділити і законодавчо визначити такі типи державних посад: політичні; патронатні; адміністративні.

Мають бути утверджені нові підходи до організації діяльності державних службовців, зокрема у взаємодії з громадянами, насамперед у принциповій зміні характеру цієї взаємодії. Необхідно встановити стандарти якості роботи державних службовців та їх поведінки по відношенню до громадян. На сьогодні головною рисою діяльності державних службовців повинен стати пріоритет прав та інтересів особи.

Щодо захисту державних службовців, то має бути удосконалене застосування норм і гарантій статусу державних службовців. Це включає забезпечення цілісності, системності, повноти та стабільності правового і соціального становища державних службовців, узгодження їх посадових повноважень з правами та обов'язками фактичного перебування на державній службі.

З одного боку, потрібно посилити правові гарантії, матеріальну і моральну захищеність, політичну незалежність державних службовців щодо виконання своїх професійних обов'язків. З другого - створити чіткий механізм відповідальності державних службовців, узгоджений з нормами адміністративного, цивільного фінансового, трудового та кримінального права.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Компетенція органів місцевого самоврядування, проблеми її розвитку	\|	Проблеми запровадження адміністративної юстиції в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.