Модель Міллера-Орра

Модель Баумола є простою та придатна для підприємств, грошові витрати яких стабільні і прогнозовані. Насправді таке трапляється рідко; залишок коштів на розрахунковому рахунку змінюється випадковим чином, причому можливі значні коливання.

Модель, розроблена Міллером і Орром, є компромісом між простотою і реальністю. Вона допомагає відповісти на питання: як підприємству слід управляти своїм грошовим запасом, якщо неможливо передбачити щоденний відтік або приплив грошових коштів? Міллер і Орр використовують при побудові моделі процес Бернулли - стохастичний процес, в якому вступ і витрачання грошей від періоду до періоду є незалежними випадковими подіями.

Логіка дій фінансового менеджера по управлінню залишком засобів на розрахунковому рахунку полягає в наступному. Залишок засобів на рахунку хаотично міняється до тих пір, поки не досягає верхньої межі. Як тільки це відбувається, підприємство починає купувати достатню кількість цінних паперів повернути запас грошових коштів до деякого нормального рівня (точки повернення). Якщо запас грошових коштів досягає нижньої межі, то в цьому випадку підприємство продає свої цінні папери і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормальної межі.

При вирішенні питання про розмах варіації(різниця між верхнім і нижнім межами) рекомендується дотримуватися наступний політики: якщо щоденна мінливість грошових потоків велика або постійні витрати, пов'язані з купівлею і продажем цінних паперів, високі, то підприємству слід збільшити розмах варіації і навпаки. Також рекомендується зменшити розмах варіації, якщо є можливість отримання доходу завдяки високій процентній ставці по цінних паперах. Реалізація моделі здійснюється у декілька етапів:

1. Встановлюється мінімальна величина грошових коштів (Он), яку доцільно постійно мати на розрахунковому рахунку(вона визначається експертним шляхом виходячи з середньої потреби підприємства в оплаті рахунків, можливих вимог банку та ін.).

2. За статичними даними визначається варіація щоденного вступу коштів на розрахунковий рахунок(V).

3. Визначаються витрати(Р_Х) по зберіганню коштів на розрахунковому рахунку(зазвичай їх приймають в сумі ставки щоденного доходу по короткострокових цінних паперах, циркулюючих на ринку) і витрати(РТ) по взаємній трансформації грошових коштів і цінних паперів(ця величина передбачається постійною; аналогом такого виду витрат, що має місце у вітчизняній практиці, є, наприклад, комісійні, що сплачуються в пунктах обміну валюти).

4. Розраховують розмах варіації залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку(S) по формулі:

5. Розраховують верхню межу грошових коштів на розрахунковому рахунку(Ов), при перевищенні якої необхідно частину грошових коштів конвертувати в короткострокові цінні папери: O_B=O_H+S.

6. Визначають точку повернення(Т_Б) - величину залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку, до якої необхідно повернутися у разі, якщо фактичний залишок засобів на розрахунковому рахунку виходить за межі інтервалу (О_Н, О_В): Tв = Он + 1/3*S.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перший доданок в цій формулі є прямими витратами, другий - упущена вигода від зберігання коштів на розрахунковому рахунку замість того, щоб інвестувати їх в цінні папери.	\|	Методи управління витратами підприємства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.