Гуманно особистісний підхід до дитини

Основою гуманістичної педагогіки є ставлення до дитини як до особистості, якій притаманні і позитивні, і негативні риси, прийняття її такою, якою вона є. Суть гуманістичного спілкування полягає у ставленні до дитини як до повноправного суб’єкта у суб’єкт-суб’єктних взаєминах з дорослим.

Одна з найважливіших ролей педагога у просторі дитинства – роль посередника між дітьми і соціумом. Головні функції виховної діяльності, спрямовані на гуманізацію простору дитинства, – допомога дитині та її підтримка. А завдання педагога – будувати свою діяльність розвиваючи в дитині її ліпші риси й послаблюючи негативні, тож головне – розуміти дитину.

Ознаки гуманістичного освітнього простору:

– орієнтація на зону найближчого розвитку (Л.Виготський);

– створення особливої духовної атмосфери (В.Сухомлинський);

– реалізація права дитини на свободу вибору і можливість заміни видів діяльності (Ш.Амонашвілі).

Розвиток дитини буде повноцінним, якщо орієнтуватися на зону найближчого розвитку, адже кожній дитині потрібен «свій час» для того, щоб увійти в завтрашній день. За віком діти можуть бути однакові, але зона найближчого розвитку в кожного буде різною (потенційні можливості).

Атмосферу радості, творчості, добра допоможе створити дорослий. Саме в такій атмосфері відбувається взаємодія на засадах співдружності, яка, на думку Василя Сухомлинського, дає змогу кожній дитині йти по шляху самопізнання, самоповаги і самостійного навчання. Гуманний вихователь має орієнтувати дитину на себе саму, власне Я, усвідомлення своїх чеснот, виявлення здатностей прислухатися до своїх переживань та розуміти почуття іншої людини.

Процеси саморозкриття, самоактуалізації, самопрояву мають носити характер розумного управління дитиною. Поступово навчаючи дитину діяти за власним вибором, педагог має м’яко скеровувати дитячі плани у напрямі спільного інтересу. Варто запропонувати малюкам декілька варіантів діяльності (малювати, читати, стрибати, ліпити, грати з м’ячем), а кожна дитина має обрати, що їй цікаво, і спрямувати власні сили і здібності на саморозкриття в обраному полі діяльності.

Необхідно створити таке середовище, яке має стати місцем постійного експериментування, джерелом творчих ігор, спонукати дітей ставити запитання, виявляти ініціативу, творчість, тобто збуджувати пізнавальну активність через надання дитині змоги виявляти самостійність, активність, відповідальність.

Яскравим прикладом гуманної педагогіки є діяльність видатного педагога ХХ століття Януша Корчака. Любити дитину, на думку Януша Корчака, означає, перш за все, сприймати її такою, якою вона є. Любов, на думку педагога, – це спостереження за грою дитини, в якій можна визначити характер, пізнати розумові схильності дитини і зрозуміти, в якому напрямі необхідно докладати виховних зусиль.

Любити дитину, за Янушем Корчаком, – це означає ставитися до неї з повагою. Вихователь який не втовкмачує, а звільняє, не тягне, а піднімає, не пригнічує, а сприяє формуванню особистості, не диктує, а навчає, не вимагає, а запитує, разом з дитиною переживає безліч натхненних хвилин. Отже, основними гуманістичними ідеями педагога є:

– повага до особистості дитини;

– прийняття дитини такою, якою вона є;

– спостереження за дитиною, вивчення її, проникнення у її внутрішній світ;

– уміння бути чесним з дитиною.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обов’язки вихователя	\|	Тема: Особливості дошкільного дитинства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.