Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЛІТЕРАТУРА

1. Типовий статут середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу //Інформаційний збірник Міністерства освіти України.-1992.-№ 23.

2. Типове положення про атестацію педагогічних працівників . України //Освіта.-1994.-26 січня.

3. Інструкція про ведення ділової документації у загальноосвітніх навчально-виховних закладах //Інформаційний збірник Міністерства освіти україни.-2994. - № 23.

4. Островерхова Н. М. , Даниленко Л. І. Ефективність управління загальноосвітньою школою : Соціально-педагогічний аспект.-К.: Школяр, 1995.-С.84-93, 61-71.

5. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи//Вибрані твори в 5-ти т. – К.:Рад. Школа, 1977.-Т.4.

3.1. Функціональні обов'язки директора загальноосвітнього навчального закладу, його заступників

Керівниками загальноосвітніх навчально-виховних закладів повинні бути ерудовані, авторитетні люди, які мають організаторські здібності, досвід педагогічної діяльності. Прекрасним прикладом такого керівника був директор Павлиської школи В.О.Сухомлинський. У книзі «Розмова з молодим директором школи» він писав, що «учителем учителів — а тільки вчитель учителів і є справжнім керівником, якому вірять і якого поважають, — можна стати лише тоді, коли з кожним днем усе більше заглиблюєшся в деталі, в тонкощі педагогічного процесу, коли перед тобою відкриваються все нові й нові грані того, що можна назвати мистецтвом впливу на душу людини».

Керівник загальноосвітнього навчально-виховного закладу перш за все вихователь педагогічного колективу. Він повинен бути прикладом для педагогічних працівників, добре знати свій предмет, методику його викладання, вміти науково аналізувати роботу кожного педагогічного працівника, колективу в цілому, постійно вдосконалювати свою педагогічну майстерність, прагнути до наукової роботи.

Директор середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу призначається і звільняється його засновником або уповноваженим ним органом. Він здійснює керівництво всією діяльністю закладу і несе персональну відповідальність за організацію і якість навчально-виховного процесу, за зміцнення здоров'я і фізичний розвиток учнів, за фінансово-господарський стан закладу.

Він здійснює контроль за ходом навчально-виховного процесу, його результатами, створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, використання ними нових ефективних форм, методів, прийомів навчання і виховання.

Директор освітнього закладу приймає і звільняє своїх заступників, педагогічних і технічних працівників. За погодженням з профспілковим комітетом визначає їх посадові та функціональні обов'язки, є головою педагогічної ради.

Директор закладу розпоряджається шкільним майном і коштами, затверджує кошторис та забезпечує його виконання, відкриває рахунки в установах банку, укладає угоди, є розпорядником кредитів.

За свою діяльність директор середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу несе відповідальність перед учнями, їх батьками, педагогічними працівниками, радою школи, місцевим органом державної влади, засновником.

Заступник директора з навчально-виховної роботи.

Заступника директора призначає і звільняє директор навчального закладу. До функціональних обов'язків заступника директора входить правильна організація навчально-виховного процесу (складання розкладу навчальних занять, гурткова робота, чергування по школі), контроль за виконанням навчальних планів і програм, за станом викладання окремих навчальних предметів, за якістю знань, умінь і навичок учнів, за їх поведінкою, він складає звіти про стан навчально-виховної роботи в закладі.

Якщо в навчальному закладі два і більше заступники, то обов'язки між ними розподіляє директор. Наприклад, один із заступників може відповідати за організацію навчально-виховного процесу в початкових класах, за роботу груп продовженого дня, за викладання якогось предмета, за методичну роботу з учителями початкових класів, за збереження і використання навчальних посібників.

Заступник директора школи з виховної роботи. Призначається він з числа досвідчених педагогічних працівників, які мають нахил до організації та проведення виховної роботи.

Заступник директора з виховної роботи організовує вивчення інтересів, запитів учнів, зайнятості їх в гуртках, секціях, виявляє учнів, схильних до правопорушень; вивчає можливості залучення батьків до співпраці зі школою, взаємодіє з інспекціями у справах неповнолітніх, прокуратурою, медичними та наркологічними службами; вивчає стан матеріально-технічної бази закладу для здійснення виховної роботи із школярами.

Він забезпечує підбір і розстановку класних керівників, планування гурткової, клубної роботи, загальношкільних заходів, узгоджує і координує позаурочну діяльність учнів школи з позашкільними виховними закладами, організовує методичну роботу з питань виховання.

Заступник директора з виховної роботи організовує діяльність класних керівників, вихователів, керівників гуртків, клубів, педагогів-організаторів з метою формування в учнів загальнолюдських цінностей та моралі, відродження національних звичаїв, обрядів, традицій, забезпечення літнього відпочинку дітей у канікулярний час, контролює позаурочну виховну роботу з учнями, аналізує її результативність, при потребі надає допомогу педагогічними працівникам у її проведенні.

Помічник директора з господарської частини відповідає за матеріально-технічне забезпечення навчального процесу, за своєчасну підготовку навчального закладу до нового навчального року, за збереження шкільного обладнання, розподіляє обов'язки між технічним персоналом школи.

3.2. Планування роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу

Єдиним документом у плануванні роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу є річний план. Він складається за участю всього педагогічного колективу закладу. До складання річного плану приступають у кінці навчального року. На серпневому засіданні педагогічної ради обговорюється і затверджується річний план роботи навчально-виховного закладу.

Форма складання річного плану роботи навчально-виховного закладу довільна. У ньому дається глибокий аналіз навчально-виховної роботи за минулий і визначаються основні завдання на новий навчальний рік.

У річному плані передбачаються заходи щодо підготовки навчально-виховного закладу до нового навчального року (формування перших класів, підготовка документації: розклад уроків, робота гуртків, секцій, клубів, плани роботи методичних об'єднань; упорядкування особових справ учнів), щодо охоплення дітей шкільного віку, які проживають у мікрорайоні школи, обов'язковим навчанням, а також організація індивідуального навчання хворих дітей вдома; переведення учнів у наступний клас, допуск учнів до екзаменів, випуск учнів із школи, надання матеріальної допомоги учням закладу, звільнення учнів малозабезпечених сімей від оплати за харчування.

Річним планом передбачається тематика засідань педагогічної ради навчально-виховного закладу, семінари для класних керівників, проведення при директорові нарад, а також загальношкільних батьківських зборів.

У річному плані відображаються питання роботи адміністрації з педагогічними кадрами: організація стажування молодих спеціалістів, проходження курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, організація методичної роботи, творчі звіти вчителів, тижні творчих уроків молодих учителів, атестація учителів.

Планується в річному плані організація внутрішньошкільного контролю: перевірка виконання рішень уряду в галузі освіти, наказів та розпоряджень Міністерства освіти України, місцевих органів освіти, нормативних документів про школу, власних наказів і рішень; перевірка стану викладання окремих навчальних предметів, стану виховної роботи, рівня знань, умінь і навичок учнів, їх вихованості, проведення директорських контрольних робіт (з української мови, математики, хімії, фізики, в початкових класах); перевірка техніки читання (1-4 кл., 5-7 кл.), перевірка документації (ведення класних журналів, учнівських зошитів, щоденників учнів, календарного планування навчального матеріалу), вивчення результативності проходження курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, виконання навчальних програм, методичне забезпечення уроків засобами навчальних кабінетів, стан техніки безпеки і охорони праці, пожежної безпеки, попередження травматизму і нещасних випадків з дітьми.

У річному плані роботи навчально-виховного закладу визначаються заходи щодо зміцнення навчально-матеріальної бази: поповнення і обладнання кабінетів, майстерень, бібліотеки навчально-наочними посібниками, ТЗН, інструментами, книгами, підручниками, забезпечення навчальних приміщень меблями, розширення і обладнання спортивного комплексу; заходи для зміцнення здоров'я дітей, попередження травматизму і нещасних випадків: організація медичних оглядів та профілактика захворювань дітей, санітарно-гігієнічна пропаганда серед батьків; проведення спортивно-оздоровчих заходів; роз'яснення учням правил дотримання техніки безпеки у навчальних кабінетах, майстернях, спортивних залах, правил безпечної поведінки на вулицях і дорогах, під час екскурсій і походів, на воді і льоду, при виявленні вибухонебезпечних речовин.

На основі річного плану директор закладу освіти, його заступники складають план-календар роботи школи, в якому визначають дати і осіб, відповідальних за проведення загальношкільних заходів, засідань педагогічної ради, ради при директорові, загальношкільних зборів, шкільних свят, вечорів, тижнів та інших.

План-календар навчально-виховного закладу повинен сприяти раціональній організації діяльності педколективу, не допускати перевантаження вчителів і учнів.

Крім річного плану роботи навчально-виховного закладу, встановлена ще така система планування:

1. Розклад уроків, шкільних гуртків, спортивних секцій.

2. Календарні і поурочні плани вчителів, плани виховної роботи класних керівників, вихователів груп продовженого дня.

3. Плани роботи методичних об'єднань, інших форм методичної роботи, які працюють на базі школи.

4. План роботи шкільної бібліотеки.

5. План роботи батьківського комітету школи.

Розклад уроків. Правильно складений розклад занять значною мірою визначає організацію навчально-виховного процесу в школі, зайнятість педагогів і учнів.

При складанні розкладу занять потрібно врахувати такі вимоги:

1. Найвища працездатність школярів протягом тижня у віторок і середу, а протягом робочого дня — другий, третій і четвертий уроки, тому саме на цей період потрібно планувати більш складні предмети.

2. Перший урок, як правило, буває малоефективним, тому що діти зранку ще не готові до напруженої розумової праці.

3. Більш складні навчальні предмети потрібно чергувати з образотворчим мистецтвом, музикою, фізкультурою, кресленням, предмети природничо-математичного циклу з гуманітарними.

4. Не рекомендується поєднувати в один день навчальні предмети, з яких вимагається виконання великих за обсягом домашніх завдань.

5. Навчальні предмети, на вивчення яких відведено 2 години в тиждень, потрібно ставити в розклад з інтервалом в 2-3 дні.

6. Спарені предмети доцільно планувати у старших класах і тільки з таких предметів, на яких потрібно виконувати великі за обсягом практичні роботи.

7. Уроки, які читає вчитель у паралельних класах, потрібно ставити в один і той же день.

8. При складанні розкладу потрібно забезпечити рівні можливості вчителям-предметникам для проведення занять у навчальних кабінетах.

9. Раціонально планувати уроки вчителям, які працюють у двох змінах.

10. Враховувати пропускну можливість їдальні, майстерень, спортивних залів, навчальних кабінетів, пришкільних майданчиків.

11. Враховувати розклад телепередач.

Складає розклад занять заступник директора школи з навчально-виховної роботи. Він повинен добре вивчити навчальний план, за яким працює школа, знати відомості про навчальне навантаження вчителів.

Деякі особливості є при складанні розкладу занять для класу-комплекту (клас-комплект — це два чи три класи учнів, зведені в один, які займаються в одному приміщенні, з одним учителем і в один і той же час). У практиці роботи малокомплектної школи склалося два підходи до складання розкладу занять: поєднання уроків різнопредметного (українська мова і образотворче мистецтво, природознавство і українське читання та ін.) й однопредметного (математика і математика, фізкультура і фізкультура, музика і музика) змісту.

При складанні розкладу занять у класі-комплекті треба враховувати можливості навчальних предметів для організації самостійної роботи на уроці. Найбільше таких можливостей є на уроках мови, трудового навчання, образотворчого мистецтва, менше їх на уроках читання, музики. Тому доцільно поєднувати в розкладі занять предмети з більшими і меншими можливостями для організації самостійної роботи. Можна поєднувати і однакові навчальні предмети. У цьому випадку вчитель має можливості проводити однотемні уроки. А такі навчальні предмети, як музика, фізкультура, потрібно поєднувати тільки самі з собою.

Якщо в клас-комплект входять першокласники, то в такому випадку доцільно працювати за системою скорочених уроків. Особливістю даного розкладу занять є :

1) скорочена тривалість занять (30-40 хв.);

2) перші 1-2 уроки вчитель працює з першим класом, а учні другого (другого і третього) класу приходять на третій (другий) урок;

3) 3-5-ті уроки вчитель проводить з двома (трьома) класами разом;

4) після четвертого (п'ятого) уроку в учнів першого класу заняття закінчуються, а вчитель проводить заняття з учнями другого (другого і третього) класу;

5) тривалість перерв між уроками 10 хвилин. Навчальне навантаження вчителя за таким регламентом відповідає нормі часу, за яку вчителеві виплачують заробітну плату.

3.3. Облік роботи загальноосвітнього навчального закладу

Міністерством освіти України визначено перелік документації, яка є обов'язковою в загальноосвітньому навчально-виховному закладі. Її можна поділити на такі групи:

1) планування навчально-виховної роботи закладу освіти;

2) документація особового складу і навчально-педагогічна;

3) фінансово-господарська документація.

Планування навчально-виховної роботи у загальноосвітніх навчально-виховних закладах здійснюється згідно з методичними вказівками та рекомендаціями Міністерства освіти України (див. §2).

До другої групи документації належить алфавітна книга запису учнів, особова справа учня, класний журнал, журнал факультативних занять, журнал групи продовженого дня, журнал обліку роботи гуртка (об'єднання), книга обліку бланків і видачі атестатів про повну загальну середню освіту, книга обліку видачі золотих і срібних медалей, книга обліку видачі похвальних листів і грамот, книга обліку особового складу педагогічних працівників, книга протоколів педагогічної ради, книга протоколів ради загальноосвітнього навчально-виховного закладу, книга обліку трудових книжок працівників закладу освіти, журнал обліку пропусків і заміщення уроків учителями, книга наказів, контрольно-візитаційна книга, журнал реєстрації вхідних і вихідних документів, книга записів наслідків внутрішньошкільного контролю, акти, довідки про перевірку роботи навчально-виховного закладу, поточне листування, офіційні документи відомчих органів про роботу навчально-виховного закладу, статистичні звіти, акти форми Н-1, Н-2 про нещасні випадки.

Фінансово-господарська документація: технічний паспорт загальноосвітнього навчально-виховного закладу, інвентарні списки основних засобів, інвентарна книга бібліотечного фонду, книга складського обліку матеріалів та інші.

Алфавітна книга запису учнів ведеться в кожному загальноосвітньому навчально-виховному закладі. У ній записуються всі учні навчально-виховного закладу в алфавітному порядку, незалежно від класу, в якому вони навчаються. Щорічно до неї заносяться відомості про учнів нового прийому. Для кожної літери відводяться окремі сторінки. Номер запису учня в книзі є одночасно номером його особової справи.

Вибуття учня (закінчення ним навчально-виховного закладу) оформляється наказом директора із зазначенням причин вибуття. У алфавітній книзі записується номер і дата наказу, вказується причина вибуття. Якщо учень, який раніше вибув, знову повернувся в даний навчально-виховний заклад, то дані про нього записуються як про такого, що вперше прибув.

Після використання всіх сторінок алфавітної книжки на ту чи іншу літеру продовження записів здійснюється в новій книзі в порядку наступних номерів. Виправлення в книзі підтверджуються підписом директора закладу і скріплюються печаткою.

Термін зберігання алфавітної книги 50 років.

Особова справа учня заводиться з моменту вступу його в навчальний заклад. До неї заносяться такі дані: загальні відомості про учня, підсумкові оцінки успішності за кожен клас, записи про нагороди (похвальні листи, похвальні грамоти, золота або срібна медаль).

Особові справи учнів І-ІV класів ведуть учителі початкових класів, V-XІ класів — класні керівники. Особова справа має номер, що відповідає номеру в алфавітній книзі (наприклад, № В/128 означає, що учень записаний в алфавітній книзі на літеру В під № 128).

При вибутті учня з навчально-виховного закладу особова справа видається на підставі письмової заяви батькам або особам, що їх заміняють.

Після закінчення учнем навчально-виховного закладу його особова справа зберігається 5 роки.

Класний журнал ведеться в кожному навчально-виховному закладі за формою, затвердженою Міністерством освіти. Встановлені два види класних журналів: для І-ІV і V-XІ (XІІ) класів. Відповідні записи в них роблять вчителі початкових класів, класні керівники, вчителі-предметники.

Облік індивідуальних і групових занять, які проводяться з учнями згідно з навчальним планом, а також заняття з правил безпечної поведінки на вулицях і дорогах, з питань протипожежної безпеки, цивільної оборони, санітарії і гігієни записуються на вільних сторінках журналу.

Графи розділу «Загальні відомості про учнів» (№ особової справи, прізвище, ім'я та по батькові учня, стать; рік, місяць і число народження; національність, участь у гуртках, коли і куди вибув; прізвище, ім'я та по батькові батька і матері або опікунів; заняття і місце праці батьків (посада, назва і адреса підприємства, телефон; домашня адреса, телефон)) класний керівник заповнює на підставі документальних даних про учнів протягом перших 10 днів навчального року і систематично протягом року вносить в цей розділ відповідні записи в зв'язку з прибуттям або вибуттям учнів.

У графі «Рішення педагогічної ради» записуються рішення про наслідки успішності учнів: «Переведено до наступного класу», «Призначено повторні екзамени з предметів ...», «Видано свідоцтво про закінчення школи», «Видано атестат про середню освіту. Нагороджено золотою медаллю». При цьому зазначається дата і номер педагогічної ради.

Класний журнал розрахований на один навчальний рік. Контроль за веденням та зберіганням його здійснюють директор навчально-виховного закладу і його заступники з навчально-виховної роботи. Свої зауваження вони записують на спеціальній сторінці в кінці журналу. Всі записи у класному журналі повинні вестися чітко і охайно.

Зберігається класний журнал у справах школи 5 років, а випускних класів – 10 років.

Журнал факультативних, додаткових занять та консультацій є основним документом для обліку даних видів занять. У початкових класах облік додаткових занять, консультацій здійснюється у класних журналах на спеціально відведених сторінках. Вимоги до ведення записів у журналі факультативних, додаткових занять та консультацій аналогічні до ведення класних журналів.

Журнал групи продовженого дня ведеться в усіх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, де є групи продовженого дня. Журнал групи продовженого дня розрахований на один навчальний рік. Ведення відповідних записів у даному журналі є обов'язковим для кожного вихователя. Правильність ведення журналу перевіряє директор навчального закладу і заступник директора з навчально-виховної роботи.

Журнал планування та обліку роботи гуртка розрахований на один навчальний рік і ведеться керівником гуртка.

Книга обліку бланків і видачі атестатів про повну загальну середню освіту. Книга повинна бути пронумерована, прошнурована і скріплена підписами завідуючого відділом освіти районної держадміністрації, інспектора і гербовою печаткою.

У книзі зазначається кількість отриманих і виданих атестатів про повну загальну освіту (із зазначенням їх номерів). Решту чистих і зіпсованих бланків здається у відділ освіти районної держадміністрації, про що в книзі робиться відповідний запис і розписується завідуючий відділом освіти чи інспектор.

Атестати про повну загальну освіту видаються на основі рішення педагогічної ради навчально-виховного закладу. В книзі записується дата і номер протоколу.

Для тих, хто екстерном складає екзамени, запис про видачу атестата про повну загальну середню освіту робиться у графі «Рік вступу до даного закладу» — «екстерн». У кінці списку повинні бути розписи всіх, хто в даному році закінчив навчально-виховний заклад.

Книга обліку бланків і видачі свідоцтв про неповну середню освіту ведеться аналогічно до книги обліку бланків і видачі атестатів про повну загальну середню освіту.

У книзі обліку видачі золотих і срібних медалей заносяться відомості про видачу золотих і срібних медалей.

Книга обліку похвальних листів і похвальних грамот ведеться у кожному загальноосвітньому навчально-виховному закладі. Облік похвальних листів «За відмінні успіхи у навчанні», похвальних грамот «За особливі успіхи у вивченні окремих предметів» в книзі ведеться окремо.

У книзі обліку особового складу педагогічних працівників, яка ведеться в усіх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, записуються всі педагогічні працівники закладу, відмічаються результати атестації вчителів (вказується дата і номер рішення атестаційної комісії).

Книга обліку бланків і видачі атестатів про повну загальну середню освіту, свідоцтв про неповну середню освіту, золотих і срібних медалей, особового складу педагогічних працівників зберігаються в справах закладу 75 років.

Книга протоколів педагогічної ради. Вона ведеться в усіх навчально-виховних закладах, де є педагогічна рада. У ній фіксуються всі питання, які розглядаються на засіданні педагогічної ради, а також прийняті рішення.

Книга протоколів ради загальноосвітнього навчально-виховного закладу ведеться аналогічно до книги протоколів педагогічної ради .

Книга протоколів педагогічної ради і ради загальноосвітнього навчально-виховного закладу зберігається у справах постійно.

Книга обліку трудових книжок працівників загальноосвітнього навчально-виховного закладу ведеться у всіх закладах. Трудові книжки зберігаються у директора закладу. Зберігається дана книга у справах закладу 50 років.

Журнал обліку пропусків і заміщення уроків вчителями (зберігається 5 років) ведеться заступником директора загальноосвітнього навчально-виховного закладу з навчально-виховної роботи.

Книга наказів ведеться в тих загальноосвітніх навчально-виховних закладах, де є не менше 3-х працівників. У ній записуються накази і розпорядження з питань навчально-виховного процесу (про вивчення стану викладання навчальних дисциплін, якість знань, умінь і навичок учнів, виконання нормативних документів про освіту тощо), про розподіл посадових обов'язків між керівництвом закладу, педагогічного навантаження вчителів, класного керівництва, про рух учителів і учнів, стимулювання їх праці.

Наказами по навчальному закладу оформляються рішення педагогічної ради навчально-виховного закладу про переведення в наступний клас, допуск учнів до екзаменів, про закінчення учнями навчально-виховного закладу, нагородження їх золотими, срібними медалями, похвальними листами, грамотами.

Книга наказів зберігається у справах закладу 50 років.

У контрольно-візитаційну книгу (зберігається 10 років) заносяться зауваження і пропозиції осіб, що перевіряли роботу загальноосвітнього навчально-виховного закладу. У записах вказується їх прізвища та ініціали й посада, дата.

Книга запису наслідків внутрішньошкільного контролю (зберігається 3 роки). Її ведуть директор навчально-виховного закладу та його заступники з навчально-виховної роботи (кожен окремо). У ній записують результати внутрішньошкільного контролю.

В інвентарній книзі бібліотечного фонду навчально-виховного закладу враховується вся наявна в даному закладі література. Зберігається книга до ліквідації бібліотеки.

Відповідає за ведення діловодства в загальноосвітньому навчально-виховному закладі його директор і відповідальний працівник згідно з штатним розписом та функціональними обов'язками. Правильність ведення діловодства контролюють відповідні органи управління освітою.

3.4. Зміст внутрішньошкільного контролю, вимоги до нього. Види і методи внутрішньошкільного контролю

Внутрішньошкільний контроль — це глибоке і всестороннє вивчення і аналіз навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчально-виховному закладі і координація на основі цього всіх відносин в колективі.

Внутрішньошкільний контроль невіддільний від внутрішньошкільного керівництва. У зміст внутрішньошкільного контролю входить контроль за виконанням всеобучу, станом викладання навчальних предметів, якістю знань, умінь і навичок учнів, виконанням навчальних планів і програм, покласною і позашкільною виховною роботою, організацією методичної роботи, веденням шкільної документації, виконанням наказів, розпоряджень, доручень.

Результативність внутрішньошкільного контролю значною мірою залежить від дотримання певних вимог. Це плановість, систематичність і оперативність, диференційований підхід у ході контролю, об'єктивність, дієвість контролю, гласність його результатів.

Знаючи зміст внутрішньошкільного контролю і вимоги до нього, керівництво загальноосвітнім навчально-виховним закладом повинно визначити, які види і методи внутрішньошкільного контролю доцільно використати при перевірці того чи іншого об'єкту.

Єдиної класифікації видів внутрішньошкільного контролю немає. У практиці роботи загальноосвітніх навчально-виховних закладів найбільш поширеними є такі види контролю: оглядовий, попередній, персональний, тематичний, фронтальний, класно-узагальнюючий. У цій класифікації немає єдиної основи, тому що оглядовий і попередній — класифікація за часом проведення, тематичний і фронтальний — за змістом, класно-узагальнюючий — за об'єктом і за змістом.

Оглядовий контроль передбачає ознайомлення за короткий період зі станом справ у навчально-виховному закладі (з професійним рівнем учителів, з роботою над загальноосвітньою проблемою та ін.). Він використовується на початку та в кінці навчального року. Завдання оглядового контролю полягає у виявленні нового, передового в практиці роботи вчителів, а також тих труднощів, з якими зустрічаються окремі педагоги, і вироблення заходів для надання їм практичної допомоги.

Попередній контроль спрямований на попередження можливих помилок вчителя в підготовці та проведенні уроку, виховного заходу, занять гуртка, вивченні окремих тем, розділів навчальної програми.

Ця форма контролю використовується в роботі з молодими та малодосвідченими вчителями. Наприклад, окремим вчителям важко вдається правильно спланувати проведення уроку (доцільно вибрати тип уроку, форми і методи роботи з учнями, засоби навчання тощо). Директор закладу або його заступник з навчально-виховної роботи проводять з такими вчителями бесіду, під час якої дають рекомендації щодо планування уроку.

Перед вивченням складної теми керівник навчально-виховного закладу рекомендує молодим учителям або вчителям, які вперше викладають дану тему, попередньо поурочно розробити її, підготувати роботи контрольного характеру і обговорити їх з керівником методичного об'єднання. Це допоможе уникнути помилок у роботі вчителів, позитивно вплине на результативність навчання.

Персональний контроль застосовується для надання допомоги окремим педагогам, зокрема молодим і малодосвідченим вчителям, а також вчителям, які одержали рекомендації за наслідками атестації.

Такий вид контролю дає можливість виявити недоліки в роботі вчителя (наприклад, в активізації пізнавальної діяльності учнів, в організації індивідуальних занять, виховної роботи з учнями, в дотриманні вимог єдиного мовного режиму, у використанні засобів навчання тощо) і надати йому необхідну методичну допомогу.

Персональний контроль — це не одноразова дія (перевірив — надав допомогу). Керівник закладу вказує термін для виправлення недоліків, здійснює повторну перевірку роботи вчителя.

Тематичний контроль — це контроль за розв'язанням окремих педагогічних проблем. Він може переслідувати різну мету: контроль за станом викладання окремих навчальних предметів, за формуванням національної свідомості учнів, розвитком пізнавальної самостійності школярів, за організацією фронтальної, групової і індивідуальної роботи на уроці, здійсненням диференційованого підходу до учнів на уроках, за організацією перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, формування в них інтересу до навчання, за організацією навчально-виховного процесу в групі продовженого дня, за використанням міжпредметних зв'язків у процесі вивчення навчальних дисциплін і ін.

Це можуть бути такі, наприклад, теми: «Здійснення диференційованого підходу до учнів на уроці», «Виконання вимог єдиного мовного режиму», «Організація індивідуальної роботи з учнями», «Використання засобів навчання і навчальної техніки в процесі вивчення навчальних дисциплін», «Стан викладання інформатики в школі», «Про роботу із здібними і обдарованими учнями», «Організація гурткової роботи в школі, роботи факультативів, клубів, студій, секцій», «Забезпечення наступності у навчанні і вихованні при переході учнів із початкової в неповну загальноосвітню школу» та ін.

Тематичний контроль передбачений в річному плані роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу. Результати цього контролю обговорюються на педагогічній раді закладу або узагальнюються в наказах директора.

Фронтальний контроль використовується для перевірки в повному обсязі всієї системи роботи вчителя, групи вчителів. Він охоплює перевірку таких питань, як планування навчального матеріалу (календарне і поурочне), виховної роботи з класом, роботи гуртка, проведення уроків, позакласних заходів, участь у роботі методичного об'єднання вчителів, в інших формах методичної роботи, ведення шкільної документації (класних журналів, особових справ учнів, журналів роботи груп продовженого дня, гуртка тощо), організацію роботи з батьками учнів, обладнання класу-кабінету.

Тривалість фронтального контролю — 2-3 тижні. Аналіз його результатів може проводитися у вигляді бесіди з учителем, розглядатися на засіданні предметного методичного об'єднання вчителів.

Класно-узагальнюючий контроль передбачає вивчення впливу різних учителів на учнів одного класу. Керівник закладу освіти або його заступник з навчально-виховної роботи протягом кількох днів відвідує всі уроки в одному класі. Такий контроль, як правило, здійснюється в слабших класах. Мета його — вивчити причини відставання учнів у навчанні, низької дисципліни. Такими причинами можуть бути відсутність єдиних вимог зі сторони вчителів, що викладають навчальні предмети в даному класі, перевантаження учнів домашніми завданнями, розрив між теоретичними знаннями і формуванням вмінь і навичок і ін.

Правильне використання керівництвом навчально-виховного закладу розглянутих видів контролю дає змогу отримати різносторонню інформацію про стан навчально-виховного процесу і на цій основі кваліфіковано керувати педагогічним колективом.

Методи внутрішньошкільного контролю

Усна перевірка. Це найбільш поширений метод перевірки знань учнів. У ході її є можливість виявити не тільки знання учнів з того чи іншого предмета, теми, але і самостійність мислення, логіку викладу матеріалу, сформованість зв'язного мовлення, особливості пам'яті і т.д.

Усна перевірка знань учнів дає можливість зразу ж бачити якість засвоєння учнями навчального матеріалу. Разом з тим, вона має і свої слабкі сторони : 1) не сприяє виявленню вмінь і навичок учнів; 2) під час усного індивідуального опитування немає можливості виявити знання всіх учнів класу, а тільки окремих (5 — 6 учнів). Тому усну перевірку потрібно поєднувати з іншими методами.

Метод письмової перевірки дає можливість за один урок або частину уроку перевірити якість знань, умінь і навичок всіх учнів класу. Цей метод більш об'єктивний у порівнянні з усною перевіркою, оскільки дає можливість бачити кожну неточність.

Проте письмова перевірка має і свої недоліки: немає живого контакту з учнем у процесі перевірки, тому в того, хто перевіряє, немає можливості простежити за розвитком зв'язного мовлення учня, логікою міркування.

Методи спостереження навчальних і виховних занять. Вони дають змогу виявити стан викладання вчителем навчального матеріалу, правильність вибору типу уроку, форм і методів роботи на уроці, способів перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів і інше, вміння організувати і провести виховні заходи, а також їх вплив на формування поглядів і переконань учнів.

В організації внутрішньошкільного контролю використовуються і такі методи, як анкетування, бесіда з педагогічними працівниками, вивчення письмової документації вчителя (планування навчальної і виховної роботи, записи в класному журналі, перевірка зошитів учнів тощо), навчально-матеріальної бази та її використання вчителем у навчально-виховному процесі.

3.5. Організація внутрішньошкільного контролю в загальноосвітньому навчальному закладі

Структура організації внутрішньошкільного контролю складається з таких етапів:

1) визначення мети і об'єкта контролю;

2) складання плану перевірки;

3) вибір видів і методів контролю;

4) констатування фактичного стану справ;

5) об'єктивна оцінка цього стану;

6) висновки, що випливають з оцінки даного стану;

7) рекомендації щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу або ліквідації недоліків;

8) повторний контроль за виконанням рекомендацій.

Контроль за станом викладання навчальних предметів. Мета такого контролю — це підвищення якості викладання вчителем навчальних предметів і якості знань, умінь і навичок та вихованості учнів. У річному плані роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу вказано перелік навчальних дисциплін, стан викладання яких планується вивчати, а також строки вивчення, хто буде вивчати (директор чи заступник директора з навчально-виховної роботи), і в якій формі будуть заслуховуватися результати контролю: на засіданні педагогічної ради чи узагальнюватимуться у наказі.

У ході перевірки стану викладання навчального предмету вивчаються такі питання:

— якість та ефективність уроків учителя; якість знань, умінь і навичок учнів;

— виконання вчителем навчальних планів і програм;

— організація позакласної роботи з предмета;

— участь учителя в різних формах методичної роботи.

Перед відвідуванням і спостереженням уроків директор (заступник директора з навчально-виховної роботи) знайомиться з програмними вимогами з даного навчального предмета, із змістом навчального матеріалу в підручниках, посібниках, з методичними рекомендаціями, статтями в предметних журналах щодо вивчення окремих тем, з методичними листами Міністерства освіти, з передовим педагогічним досвідом з даного предмету, на основі записів у журналі встановлює, який матеріал вже вивчено, що задано додому, яка система оцінок учнів.

Результати спостереження навчальних занять директор, заступник директора фіксують у журналі внутрішньошкільного контролю (кожен окремо). Форма запису і ведення журналу довільна. У процесі спостереження уроків перевіряючий звертає увагу на такі питання:

— знання вчителем фактичного матеріалу;

— доцільність вибору методів і прийомів навчання;

— способи активізації і стимулювання пізнавальної діяльності учнів;

— питома вага самостійних і творчих завдань на уроці;

— використання диференційованого та індивідуального підходу до учнів на уроці;

— дотримання принципів навчання;

— виховання інтересу до предмета;

— система перевірки і оцінки знань, умінь і навичок учнів, вмотивованість і об'єктивність оцінювання;

— щільність уроку, раціональне використання часу;

— забезпечення міжпредметних зв'язків у процесі реалізації дидактичної мети уроку;

— використання можливостей уроку для формування загальнонавчальних умінь і навичок;

— якість засвоєння учнями навчального матеріалу на уроці;

— обсяг і характер домашніх завдань;

— психологічний мікроклімат на уроці.

Після відвідування уроку чи системи уроків учителя перевіряючий проводить глибокий педагогічний аналіз навчального заняття, вказує на його позитивні сторони, недоліки (якщо такі є), надає необхідну методичну допомогу.

При перевірці виконання вчителем навчальної програми керівник школи зіставляє календарні плани із записами в класному журналі, зошитах учнів, звертає увагу на виконання практичних і лабораторних робіт, навчальних екскурсій, проведення достатньої кількості контрольних робіт, з'ясовує доцільність внесення коректив (якщо такі зроблені) у послідовність вивчення навчального матеріалу, в розподіл часу на його вивчення.

Контроль за організацією позакласної роботи з предмета передбачає перевірку виконання плану роботи предметного гуртка, спостереження і аналіз навчальних занять, якість відвідування гуртка учнями, результативність його роботи, а також врахування участі учителя в організації та проведенні учнівських олімпіад з предмета, днів або тижнів, вечорів з даної навчальної дисципліни та інших заходів.

На рівень педагогічної майстерності значною мірою впливає і участь учителя в різних формах методичної роботи. Тому керівники школи при перевірці стану викладання навчального предмету вивчають і результативність методичної роботи вчителя.

Контроль за якістю знань, умінь і навичок учнів. Рівень знань, умінь і навичок учнів є головним критерієм в оцінці роботи вчителя, тому перевірка їх є важливою складовою частиною внутрішньошкільного контролю. Контроль за якістю знань, умінь і навичок учнів передбачає такі завдання:

1) виявлення фактичного рівня знань, умінь і навичок учнів та відповідність їх програмним вимогам;

2) з'ясування причин низької успішності учнів класу або окремих учнів;

3) вивчення системи роботи вчителя з відстаючими учнями з метою попередження недоліків та ліквідації прогалин у знаннях, а також системи роботи з обдарованими учнями;

3) надання методичної допомоги вчителеві щодо підвищення якості знань, умінь і навичок учнів, удосконалення форм і методів роботи з відстаючими, а також з творчо обдарованими учнями.

Основними методами контролю є спостереження уроків, усне опитування учнів за раніше складеними питаннями, опитування учнів у кінці уроку (5-7 хв.), короткочасні письмові роботи, письмові контрольні роботи після вивчення теми, в кінці чверті, навчального року, а також перевірка техніки списування, техніки читання учнів.

До складання текстів контрольних робіт залучаються керівники предметних методоб'єднань, метооб'єднань учителів початкових класів.

Директор або заступник директора з навчально-виховної роботи перевіряють об'єктивність оцінки знань, умінь і навичок учнів, відповідність її нормативним вимогам щодо оцінювання, наявності достатньої кількості оцінок для виставлення підсумкової оцінки за чверть.

Результати контролю за якістю знань, умінь і навичок учнів обговорюються на засіданні педагогічною ради школи, методичного об'єднання, оформляються наказом по школі.

Контроль за веденням шкільної документації. У систему контролю за веденням шкільної документації входить перевірка класних журналів, зошитів, щоденників учнів, журналів груп продовженого дня, факультативних занять, предметних гуртків.

Перевірка ведення учнівських зошитів дає змогу виявити багато сторін навчально-виховного процесу: якість і характер письмових робіт, якість і періодичність перевірки вчителем зошитів, культуру ведення їх (охайність записів, каліграфія, дотримання вимог єдиного мовного режиму), систему роботи над помилками, обсяг і характер домашніх завдань, якість знань учнів.

За результатами перевірки учнівських зошитів може бути виданий наказ по школі або це питання може вноситися на методичні оперативки, на засідання методичного об'єднання.

Систематична перевірка ведення зошитів сприяє покращанню грамотності учнів, каліграфії, охайності в записах, відповідальності вчителя за якість та періодичність перевірки зошитів.

Важливим джерелом отримання інформації про стан навчально-виховного процесу в школі є класний журнал. Він дає можливість з'ясувати виконання вчителем навчальних програм, характер самостійних і творчих робіт, успішність учнів, якість і своєчасність записів у журналі.

Систематичність перевірки класних журналів — 1-2 рази в місяць. Зауваження щодо ведення класних журналів директор або заступник директора з навчально-виховної роботи записує на окремій сторінці в кінці журналу із вказівкою термінів ліквідації недоліків.

Перевірка ведення учнівських щоденників дає можливість керівництву школи виявити обсяг завдань з кожного предмета, завантаженість учнів протягом тижня, виставлення оцінок класним керівником у щоденник, акуратність ведення записів, ознайомлення батьків з успішністю учнів.

Результативність внутрішньошкільного контролю значною мірою залежить від виконання рішень, прийнятих педагогічною радою, а також наказів директора школи.

3.6. Атестація педагогічних працівників

Атестація педагогічних працівників проводиться з метою активізації творчої професійної діяльності, стимулювання фахової та загальної освіти педагогічних працівників, посилення мотивації якісної праці, підвищення професійної відповідальності за результати навчання і виховання.

Атестації підлягають педагогічні працівники з вищою освітою, а також з середньою спеціальною та загальною середньою освітою. Не підлягають атестації молоді спеціалісти, стаж роботи яких менший 3 років, педагогічні працівники, які працюють у даній освітній установі менше 1 року, перебувають на тривалому лікуванні, жінки, що перебувають у відпустці по вагітності, пологах і доглядом за дитиною. Спеціалісти, які навчаються заочно, можуть атестуватися за бажанням.

Періодичність проведення чергової атестації — один раз у 5 років. У випадку відмови педагогічного працівника проходити чергову атестацію йому встановлюється кваліфікаційна категорія на ступінь нижча від попередньої.

Для педагогічних працівників, які вирішили підвищити кваліфікаційну категорію, проводиться позачергова атестація (але не раніше, як через рік від попередньої). Вона може проводитися і на подання адміністрації або ради навчального закладу для тих осіб, які знизили рівень своєї професійної діяльності.

Проведенню атестації педагогічного працівника передує проходження ним одної із форм підвищення кваліфікації.

Атестація педагогічних працівників проводиться атестаційними комісіями, які створюються при загальноосвітніх навчально-виховних закладах, відділах та управліннях освіти. Педагогічні працівники малокомплектних початкових шкіл проходять атестацію при базовій школі або при відділі освіти районної держадміністрації.

Атестаційна комісія складається з голови (керівника закладу, органу освіти), його заступника (члена профспілки), секретаря, членів комісії (найбільш досвідчені педагоги, заступник керівника закладу, органу освіти).

Порядок проведення атестації такий. У вересні керівник навчально-виховного закладу, органу освіти визначає педагогічних працівників, які в поточному році будуть проходити атестацію. До 30 вересня утворюється атестаційна комісія, яка розглядає заяви від педагогічних працівників про бажання пройти атестацію та подання адміністрації установи, органу освіти про позачергову атестацію педагогічних працівників, що знизили рівень навчально-виховної роботи, і затверджує графік проведення атестації.

У випадку, коли педагогічні працівники, які атестуються, не претендують на підвищення кваліфікаційної категорії і з боку адміністрації установи не мають претензій до своєї роботи, атестаційна комісія може підтвердити встановлену їм кваліфікаційну категорію.

Протягом навчального року керівники установи вивчають педагогічну, методичну роботу педагогічних працівників, які атестуються, рівень їх теоретичної і професійної компетентності, авторитет серед колег, учнів, батьків і на підставі цього складають на них атестаційні листи. Педагогічних працівників завчасно знайомлять з їх атестаційними матеріалами.

У квітні атестаційна комісія на своєму засіданні розглядає атестаційні матеріали і приймає рішення:

1) відповідає посаді, яку посідає;

2) відповідає посаді, яку посідає, за умови виконання певних рекомендацій;

3) не відповідає посаді, яку посідає;

4) підтверджує (не підтверджує) відповідну кваліфікаційну категорію;

5) присвоює відповідне звання, категорію, вносить інші пропозиції щодо заохочення педагогічних працівників.

За рішенням атестаційної комісії педагогічним працівникам встановлюються такі кваліфікаційні категорії: «спеціаліст вищої категорії», «спеціаліст І категорії», «спеціаліст ІІ категорії», «спеціаліст», можуть присвоюватися педагогічні звання «старший вчитель», «вчитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист» і інші. Вимоги до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань наведено в «Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України».

У випадку незгоди педагогічного працівника з рішенням атестаційної комісії він може оскаржити його у 10-денний термін в атестаційній комісії вищого рівня.

3.7. Особливості керівництва навчально-виховною роботою в початковій школі

Специфіка керівництва початковою школою зумовлена такими чинниками, як мала чисельність педагогічного і учнівського колективу, віддаленість від відділів освіти і методичних служб, від великих педагогічних колективів, недостатня матеріальна база та забезпеченість методичними рекомендаціями. Керівник такої школи одночасно із виконанням обов'язків веде один із початкових класів.

Якщо в повній загальноосвітній школі керівництво її діяльністю здійснюють директор та його заступники, то в початковій школі — тільки директор. Він визначає основні напрямки роботи школи і погоджує їх з кожним членом колективу.

У початковій школі можливості директора в здійсненні внутрішньошкільного контролю обмежені, оскільки він як учитель зайнятий своїми уроками. З метою вивільнення часу директор школи може почати уроки в своєму класі на годину пізніше, тоді він матиме змогу відвідати перший урок в одного з учителів.

Можливий і такий варіант, коли протягом тижня учні одного класу за згодою батьків навчаються в другу зміну. Директор школи в такому випадку має можливість відвідати систему уроків учителя.

Періодично використовуючи один із цих варіантів, директор початкової школи протягом навчального року має змогу вивчити систему роботи вчителя, стан викладання 1-2 навчальних предметів, організацію виховної роботи з учнями класу.

Оскільки педагогічний колектив початкової школи невеликий, то до організації виховної роботи директор може залучати батьків учнів, громадськість.

Кваліфіковано повинен підходити директор і до роботи ради школи, ведення діловодства. Особливо вдумливо потрібно підходити до керівництва роботою малокомплектної початкової школи, в якій разом з директором працює 1-2 педагоги.

3.8. Навчально-матеріальна база школи

Однією з умов підвищення рівня навчання і виховання учнів є наявність необхідної навчально-матеріальної бази школи.

Для проведення навчальних занять у загальноосвітніх навчально-виховних закладах обладнуються навчальні кабінети для учнів І-ІV класів, робочі кабінети для початкових класів, кабінети кожного предмету або суміщені кабінети, майстерні по металу і дереву, кабінети обслуговуючої праці.

Кабінети для занять учнів І-ІV класів обладнуються відповідними меблями, наочними посібниками, технічними засобами навчання, навчальним обладнанням, приладами, необхідними для навчання і виховання учнів.

Якщо кількість V-XІ класів в школі велика, то можуть обладнуватися по кілька кабінетів з кожного навчального предмета, причому, в такому випадку, відводиться кожний з них для певних класів. При кабінетах з фізики, хімії, біології обладнуються лаборантські.

Кабінети навчальних предметів повинні бути забезпечені необхідним навчальним обладнанням, комплектом необхідних технічних засобів навчання, в них потрібно створити фільмотеки, діатеки, фототеки, відеотеки. У кабінетах фізики необхідно обладнати метеорологічний куток, а біології — ботанічні і зоологічні кутки.

Робочі місця для учнів обладнуються двомісними партами або учнівськими столами і кріслами з урахуванням антропометричних особливостей учнів, з дотриманням правил техніки безпеки, а також вимог естетики.

Відстань від класної дошки до першого ряду парт (столів) повинна бути 160-200 см, а між першим рядом і столом учителя — 50 см. Відстань між останнім рядом і задньою стіною, між партами (столами) і зовнішньою стіною — 50-60 см, між рядами парт — 60-70 см. Площа класних кімнат у сучасних типових проектах шкільних приміщень дорівнює 50 м2 (по 1,25 м2 на учня), висота — 3-3,5 м, а об'єм — 150-175 м3.

При використанні телепередач відстань між першим рядом і екраном повинна бути від 2 до 5,5 м, а при розгляді діафільму — 1,8-2,4 м, а останнього ряду — 4-6 м (причому ширина екрану становить 1,2-1,4 м).

Класна дошка повинна бути темно-зеленого або темно-коричневого кольору, відстань від підлоги до нижнього краю дошки повинна бути 70-80 см для учнів початкових класів, 80-90 см — для V-XІ класів.

Колір стін, стелі, підлоги, вікон, дверей класної кімнати значною мірою впливає на працездатність учнів. Підлога повинна бути не дуже темною, матовою. Стелю білять вапном. У білий колір фарбують двері, вікна, підвіконня. Стіни фарбують у теплі тони (світло-жовтий, оранжевий), якщо вікна класної кімнати виходять на північ, і в холодні (світло-зелений, світло-голубий, світло-сірий), якщо вікна виходять на південь.

У тих класних кімнатах, вікна яких виходять на південь і південний захід, для захисту від яскравих сонячних променів доцільно використовувати світлі штори. Не рекомендується ставити на підвіконня кімнатні квіти, захаращувати класну кімнату стендами.

На робочому місці в класній кімнаті повинна бути забезпечена нормальна освітленість: 48 Вт/м2 від лампи розжарювання, 20 Вт/м2 від люмінесцентних ламп.

У класних кімнатах для учнів І-ІV класів, а також у навчальних кабінетах розміщують умивальники.

Вішалки для верхнього одягу учнів розміщують у спеціальному приміщенні, а для учнів початкових класів можуть обладнувати шафи для одягу в класних кімнатах.

Для організації навчально-виховного процесу в школі можна використовувати актовий зал як лекційну аудиторію для паралельних класів, і як кінозал.

Навчальні майстерні в школі утворюються для обробки металу і деревини, а якщо число класів-комплектів менше 20, то може бути і одна комбінована майстерня.

У майстернях обладнуються робочі місця учнів і вчителя. Для учнів обладнуються робочі місця індивідуального користування (столярні, слюсарні і комбіновані верстаки), а також загального користування (верстати, муфельна піч, прес для штампування, пристрої для гнуття та ін.). Робочі місця оснащуються комплектом відповідних інструментів.

Робоче місце вчителя обладнується верстаком, столом, класною дошкою з набором креслярських інструментів, дидактичних матеріалів, електричним розподільним щитом для подачі електроенергії.

Для зберігання інструментів, дидактичних матеріалів, учнівських робіт навчальні майстерні обладнуються пристінними і вбудованими шафами.

У навчальних майстернях встановлюються умивальники, електрорушники, аптечки для надання першої допомоги, урни для сміття та інвентар для прибирання приміщень.

Шкільні бібліотеки розміщують в ізольованих приміщеннях, що відповідають санітарно-гігієнічним умовам. До складу бібліотечних приміщень входить книгосховище, абонемент, читальний зал. Оснащуються вони типовим бібліотечним обладнанням і предметами бібліотечної техніки.

Книжковий фонд бібліотеки комплектується навчальною, педагогічною, методичною, науково-популярною і довідковою літературою. За зберігання книжкових фондів відповідають бібліотекар і директор школи.

До навчально-матеріальної бази школи входять навчально-спортивні, медичні, допоміжні, службові та господарські приміщення, шкільна садиба.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція № 3	\|	Види і методи внутрішньошкільного контролю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.