Росія до 1917 р.

Росія

МДУ одним з перших набрав для перепідготовки офіцерів за програмою "спеціаліст у зв'язках з громадськістю". У рамках Міністерства оборони видається 65 військових газет, 8 журналів. У гарнізонах є 160 телецентрів. Однак, як вважає начальник Генерального штабу генерал армії Михайло Колесников, на сьогодні фактично втрачено "єдине воєнне інформаційне поле". Перед журналістами ставиться завдання: "виграти "інформаційну війну", яку … ведуть проти армії "деякі засоби масової інформації".

Значущість даної проблематики для урядових структур Росії добре ілюструє розробка Спеціальної інформаційно-аналітичної комісії уряду Росії (травень 1995 p.), яка носить назву: "Міфологія чеченської кризи як індикатор проблем національної безпеки Росії". Наведемо деякі витримки, які демонструють, що перед нами справді вихід на якісно інший рівень мислення з даної проблематики:

• "громадська думка" вважає правдою те, що їй здається правдою, є цікавим і сильно зачіпає її емоції. І будь-які порівняно несуперечливі відомості, не зовсім "сокирно" подані з врахуванням названих простих умов, завжди будуть мати більший ефект і суспільний резонанс, ніж нти міфома, а тому прісна правда";

• перед комісією ставиться завдання — "терміново створити конкурентоспроможну федеральну інформаційну модель "чеченської кризи", яку через наявність ядра антиросійської інформаційної моделі, що вже склалося, можна назвати "нти міфом" в розумінні необхідності дати "дзеркальне відображення" за основними вузлами структури західного варіанта чеченського міфу";

• основні труднощі бачаться в такому: "немає розуміння, усвідомленого бажання і необхідності відпрацювання технологій взаємодії структур державної влади в такій "людській реальності" і з такою "символічною реальністю", якою є громадська думка і взагалі "ідеологічна сфера". Ми бачимо принципово інший підхід, принципово інше розуміння проблем, що стоять перед державою в інформаційній сфері.

У Росії всі інформаційні структури МВС об'єднуються в нове управління преси та інформації, завданням якого стає інформаційне забезпечення структур міністерства і пропаганда досвіду боротьби зі злочинністю. Внаслідок цього навіть на рівні райвідділу міліції створюється посада офіцера прес-служби, в московському FM-ефірі стала працювати державна радіостанція "Міліцейська хвиля", що входить в об'єднання "Телестудія МВС Росії". За цим має йти і свій телеканал.

Начальник Центру громадських зв'язків МВС Росії Володимир Ворожцов говорить про структуру свого центру як про таку, що складається із п'яти підрозділів: група аналізу преси; група з проведення брифінгів, конференцій, круглих столів; відділ зв'язків з мас-медіа; підрозділ зв'язків з громадськістю, який працює з політичними партіями, громадськими організаціями, творчими спілками, депутатами; відділ оперативного реагування. Він визначає поняття кризова ситуація таким же чином: "Кризовою вважається подія, яка може вплинути на суспільну обстановку, — групові порушення громадського порядку, вбивство з особливо тяжкими наслідками, захоплення заручників… Є відпрацьована методика реагування".

Колишній Міністр оборони Росії Ігор Родіонов прямо звернувся за допомогою до ЗМІ: "Я щиро дуже хочу, щоб преса і телебачення стали надійними союзниками армії в цей найскладніший для неї момент. Нам потрібна підтримка ЗМІ не у вигляді фальшивої похвальби чи прикрашання дійсності, а у вигляді об'єктивних матеріалів, що містять конструктивні пропозиції. Нагадаю лише, що свого часу ЗМІ зробили дуже багато корисного, щоб відродити престиж армії СІЛА, яка теж була в тяжкому морально-політичному становищі. Я сподіваюся на підтримку нашої четвертої влади…" Характерне тут посилання на досвід СІЛА, знання якого, однак, не входить в загальнообов'язкову норму. Отже, можна припустити, що подібні плани почали розроблятися і в рамках російської армії. Є й непрямі посилання на значущість громадської думки, що видно із відповіді І. Родіонова на запитання кореспондентів, чому він приїхав на зустріч на "Волзі" і без супроводу: "А це спеціально, щоб ви про мене добре написали. А то зараз розпишете: мовляв, прибув на "Мерседесі", та не на одному…"

В. Крючков так описує процес гласності в рамках спецслужб, при цьому згадує і про свої сумніви: "Було визнано необхідним рішуче стати на шлях гласності в роботі органів держбезпеки всіх рівнів і напрямків. З цією метою було створено Центр громадських зв'язків, чекісти пішли в трудові колективи, двері Комітету, його органів на місцях було широко відкрито для делегацій, окремих осіб, зустрічей з представниками державних, громадських організацій, засобів масової інформації, з діячами мистецтва, вченими". І ще один цікавий аргумент, який вимагає по-іншому моделювати комунікативні дії в цій галузі: "Практично вся діяльність органів держбезпеки є незвичайною з погляду простої людини, їхні форми й методи роботи можуть викликати неоднозначне і притому нерідко негативне сприйняття. Тому при опублікуванні матеріалів про діяльність органів, його співробітників врахування цього аспекту необхідне, потрібні об'єктивні, сумлінні пояснення, коментарі". Про таку ж ситуацію говорить Микола Леонов: "За Шебаршина нам довелося значною мірою "розкритися" перед громадськістю. Нападки на Комітет державної безпеки в демократичній пресі ставали настільки злісними і провокаційними, що керівництво розвідки з благословення Крючкова почало виступати перед трудовими колективами, роз'яснювати сутність і зміст своєї роботи, доводити, що розвідка — не паразит на шиї народу, а його очі й вуха, до того ж розвідка є прибутковим в грошовому аспекті підприємством: ми здобували такі науково-технічні секрети, які коштували десятки і сотні мільйонів доларів". Як бачимо, "гласність" у цій сфері виникає у відповідь на "кризу", а раз так, то явно запізнюється за часом.

У повідомленнях преси про створення в рамках ФСБ спеціального підрозділу для роботи з російськими журналістами як аргумент наводиться інформація про те, що в посольстві США роботою з пресою зайнято 8 співробітників.

Правда, є й такий аспект, як свідоме перебільшення небезпеки зі своєю метою. Так, директор ФСБ М. Ковальов говорить таке: "Однак я розумію своїх іноземних колег-професіоналів, котрі теж хитають головою: мовляв, так, "російська мафія" наступає. Під це відкривають фінансування, дають більше грошей — отже, повторююсь, з погляду прагматичного, я їх розумію".

Болгарія

У Болгарії дуже правильно вловили сутність паблік рилейшнз у своєму перекладі цього терміна як "суспільної комунікації". їхні студенти, як і їхні колеги в Москві, пройшли тільки перші три курси. При цьому в навчальному розкладі є також такі предмети, як паблік рилейшнз в армії, паблік рилейшнз у політиці, паблік рилейшнз у міжетнічних відносинах, паблік рилейшнз в органах місцевого самоврядування. Слід відверто визнати, що це максимальний рівень представленості всієї тематики паблік рилейшнз.

Завідувач кафедрою суспільної комунікації Софійського університету доцент Тодор Петєв сказав в особистій бесіді автору, що вони теж проводять велику роботу з перенавчання військових політпрацівників цієї нової спеціальності в рамках військових навчальних закладів. При цьому перша книга з паблік рилейшнз болгарською мовою вийшла лише в 1996 р.

СРСР

Заради справедливості слід зазначити, що СРСР володів достатньо вагомими результатами з будівництва свого іміджу. Хоча СРСР і програв, як вважає Сергій Кургинян, третю світову війну — символічну. Однак цей програш значною мірою було зумовлено зовнішнім впливом, всередині ж країни позиції були іншими. Згадаємо і "Красная Армия всех сильней…", і "чекісти ніколи не помиляються", і абсолютно позитивний образ партпрацівника. У часи Щолокова МВС досить активно було представлено на кіно- і телеекрані. Слова "Наша служба и почетна, и трудна…" виявилися знайомими всім нам. І навіть сьогодні всі із задоволенням дивляться, наприклад, серіал "Народжена революцією". Усім були відомі адреси "Петровка, 38" і "Огарьова, 6" не тільки із творів Юліана Семенова. Для врятування іміджу Ю. Андропова в західний світ було запущено інформацію про те, що він любить джаз, віскі і знає англійську мову, все це мало зробити іншим його образ, очевидно з однією західноєвропейською максимою, яка гласить, що поліглот не може бути патріотом.

У минулому також створювався досить сильний "імідж" військових, з одного боку, та імідж владних структур (наприклад, монархії), з іншого. Військова служба належала до числа благородних, на відміну від штатської. Згадаємо зафіксоване в літературі зневажливе ставлення до "шпаків". Як пише Юрій Лотман, "урядова схильність до воєнного управління і та симпатія, яку мав мундир у товаристві, — зокрема, в жіночому — походили з різних джерел. Перше зумовлено загальним характером влади. Російські імператори були військовими і діставали військове виховання та освіту. Вони звикли з дитинства дивитися на армію як на ідеал організації; їхні естетичні уявлення формувалися під впливом парадів, вони носили фраки тільки подорожуючи за кордоном інкогніто". Водночас суто чоловічий характер даної військової культури проявлявся і тоді. "Гвардія акумулювала в собі риси дворянського світу, які склалися до другої половини XVIII століття. Це привілейоване ядро армії, яке дало Росії і теоретиків, і мислителів, і п'яних гультяїв, швидко перетворилося на щось середнє між розбитною ватагою і культурним авангардом. Дуже часто в хвилини смути саме п'яні гультяї виходили вперед". Ця епоха також дала таких військових особистостей, як Суворов і декабристи. І для декабристів, і для Суворова властивим стає строгий тип поведінки ("спартанська", "римська", на відміну від негативно оцінюваної "французької"). "Декабристів характеризувало постійне прагнення висловлювати без натяків свою думку, не визнаючи утвердженого ритуалу і правил світської мовної поведінки". Це власне чоловічий імідж, який, природно, застосовний саме до армії, на відміну від жіночого.

Читайте також:

Подорожі росіян за кордон та іноземців по Росії складають важливу частину історії подорожей ХVІІ – ХVІІІ століть.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 4. УРЯДОВІ ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ	\|	Поняття й особливості соціальних ПР-технологій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.039 сек.