Рівні профілактики злочинності

Розрізняють три основних рівні запобігання злочинності: загальносоціальний,спеціально-кримінологічний та індивідуальний.

Загальносоціальний рівеньпрофілактики злочинності полягає у виявленні та вирішенні політичних і соціально-економічних проблем життя суспільства на загальнодержавному рівні. Суб’єктами профілактики злочинності на цьому рівні є органи державної влади, для яких функція попередження злочинності не є основною.

Розв’язання суперечностей та проблем суспільного розвитку є економічною, політичною, ідеологічною, соціально-психологічною та правовою основою для усунення чи нейтралізації процесів і явищ, що обумовлюють злочинність.

Загальносоціальними заходами профілактики злочинності є, насамперед, соціально-економічні заходи, спрямовані на підвищення життєвого рівня членів суспільства, поліпшення умов їхнього життя, забезпечення високого рівня зайнятості населення, розвиток ринкових відносин тощо. Економічне зростання та належне соціальне забезпечення населення є ефективним засобом протидії економічній та іншим видам злочинності.

Важливу роль щодо попередження злочинності відіграють загальносоціальні заходи ідеологічного та культурно-освітнього характеру, спрямовані на формування загальної, у тому числі й правової культури населення.

Спеціально-кримінологічний рівеньпрофілактики злочинності передбачає вплив на конкретні криміногенні фактори, що детермінують злочинність. Суб’єктами спеціальної, або як її ще називають – кримінологічної профілактики злочинності є спеціально уповноважені державні органи, для яких боротьба зі злочинністю та її профілактика є основною функцією, їх призначенням.

Метою профілактики злочинності на цьому рівні є виявлення причин і умов злочинності та здійснення на них такого цілеспрямованого впливу, щоб не допустити вчинення злочинів або, принаймні, зменшити ймовірність їх учинення.

Зміст кримінологічної профілактики визначається як рівнем і структурою злочинності, так і характером, ступенем впливу на неї криміногенних факторів.

Спеціально-кримінологічна профілактика здійснюється державними та іншими органами, для яких попередження злочинності та боротьба з нею є основним завданням. З метою надання цьому виду профілактики системного цілеспрямованого характеру, розробляються різноманітні програми і плани заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю. Вони стосуються як щодо попередження певних конкретних видів злочинів, так і злочинності взагалі. Програми боротьби зі злочинністю, як правило, мають комплексний міжвідомчий характер, розраховані на певний тривалий період, а плани – переважно відомчого характеру, складаються з метою виконання відповідних програм певними конкретними органами.

Індивідуальний рівеньпрофілактики злочинів та злочинності полягає у впливі на конкретних осіб, які схильні до вчинення правопорушень. Індивідуальна профілактика злочинності, залежно від особливостей об’єкта профілактики, поділяється на чотири види.

Перший вид –рання індивідуальна профілактика здійснюється щодо осіб з девіантною поведінкою, які вчиняють різні правопорушення, що за ступенем суспільної небезпечності ще не є злочинами. Іншими словами, вони перебувають на початковому етапі криміналізації особи. Метою такої профілактики є корегування поведінки й свідомості відповідної особи таким чином, щоб не допустити вчинення нею злочину в майбутньому. Суб’єктами такої профілактики є як державні органи так і різноманітні об’єднання громадян, трудові, учнівські колективи тощо.

Другий вид індивідуальної профілактики злочинності –судово-слідчий, застосовується щодо осіб, які вже вчинили чи вчиняють злочини. Метою такої профілактики є припинення відповідною особою злочинної діяльності, відмова від наміру вчинити злочин, усунути шкідливі наслідки вчиненого злочину, відшкодувати заподіяну шкоду, сприяти органам досудового розслідування у встановленні всіх обставин вчиненого злочину та виявленні й затриманні винних осіб тощо. Суб’єктами цього виду профілактики є органи внутрішніх справ, інші органи, уповноважені здійснювати досудове розслідування, а також суди.

Третій вид індивідуальної профілактики злочинів –пенітенціарний, застосовується щодо осіб, засуджених за вчинення злочинів. Метою цього виду профілактики є виправлення, ресоціалізація особи, яка вчинила злочин і відбуває покарання за його вчинення. Суб’єктами цього виду профілактики є, насамперед, установи виконання покарань, а також органи внутрішніх справ, які здійснюють нагляд за засудженими особами, звільненими від реального відбування покарання, інші органи та об’єднання громадян, діяльність яких спрямована на ресоціалізацію засуджених осіб.

Четвертий вид індивідуальної профілактики злочинів –постпенітенціарний застосовується щодо осіб, які відбули кримінальне покарання, але підлягають наглядові. Метою такого виду профілактики злочинів є недопущення особами, які відбули покарання повторного вчинення злочинів (рецидиву в кримінологічному розумінні). Суб’єктами цього виду профілактики є, насамперед, органи внутрішніх справ, а також інші органи та об’єднання громадян, діяльність яких спрямована на ресоціалізацію осіб, які відбули покарання за вчинення злочинів.

Профілактична діяльність здійснюється у різних формах.

Так, з метою усунення причин і умов, які сприяли вчиненню конкретних злочинів, то це можуть бути вимоги про вжиття певних заходів організаційного, дисциплінарного та іншого характеру, що містяться у певному процесуальному документі –поданні прокурора, поданні слідчого, окремій ухвалі суду.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи та функції запобіжної діяльності	\|	Класифікація профілактичних заходів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.