• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Підклас Лепідозаври (Lopidosauria)

Є два ряди: Лускаті (Squamata)

Дзьобоголові (Rhynchocephalia)

4в. Особливості будови ряду Дзьобоголових.

На острові Нова Зеландія живе один вид – гаттерія (Sphenodon punctatus) (туатара – та, що несе шипи, мовою місцевого населення – маорі, бо має вздовж голови і спини гребінь із шипами). Довжина тіла 50-75см, вага 800г. Зовні схожа на ящірку. Тулуб і голова вкритті дрібними зернистими лусочками (примітивний тип зроговілих лусок). Вздовж хребта тягнеться гребінь із трикутних рогових пластинок. П`ятипалі кінцівки. Забарвлення оливково-зелене, з боків і на кінцівках дрібні жовті плями. Має 3 ока: два з боків голови і тім’яне око (має рогівку, кришталик, сітківку)- на верхньому боці голови позаду очей. Зіниці великих очей з боків голови, у вигляді вертикальної щілини, бачить погано. Барабанної перетинки немає, однак слух є. Самі видають низькі, глухі, хриплуваті звуки. Скелет: діапсидний череп (дві пари широких отворів – скроневі вікна), верхня піднебінна кістка, верхня щелепа, покрівля - рухомі відносно мозкової коробки. Клиновидні зуби. Амфіцельні хребці, зберігається хорда. Немає копулятивного органу.

Мало рухливі. Ведуть нічний спосіб життя. Годинами сплять між камінням або у воді. Живляться дрібними безхребетними тваринами: черв’яками, молюсками, комахами. Живе із альбатросами в нірці, проте ні пташки ні яєць не чіпає.

Статевозрілі у 20р., яйця в кількості 8-15шт. Ембріональний розвиток 12-15 місяців.

Активність при низькій температурі (+ 6°С), зимою впадають в сплячку. Характерна аутотомія хвоста.

Тільки на острові Джерсі (Англія) в єдиному зоопарку Дж. Дарелла є дві туатари.

4г. Особливості будови ряду Лускатих.

Це найчисельніший серед плазунів ряд (об’єднує близько 5700 видів). Характерні ознаки ряду такі:

1) Тіло вкрите роговими лусками або щитками;

2) Зуби прирощені до щелепи;

3) Плечовий пояс знаходиться над ребрами;

4) Хребці процельні (у нижчих форм – амфіцельні);

5) Клоака у вигляді поперечної щілини.

До ряду належать такі підряди: хамелеони, ящірки, змії, амфісбени.

Підряд хамелеони. Включають 86 видів. Унікальні: форма тіла, хвіст, кінцівки, очі, язик, шкірні покриви. Ведуть деревний спосіб життя, деякі живуть в землі (норах). Тулуб зтиснутий з боків, з добре вираженим гребнем. Довжина від 4-60см. Пальці зрослися в дві протилежні групи, мають вигляд клешнів, є кігті. Довгий хвіст, здатний захоплювати гілку. Живуть в Африці, Малі Азії, на Мадагаскарі, в Індії, в Турції –один вид. Органи зору – великі круглі, оточені лускатою повікою, в центрі отвір для зіниці. Рухи очей незалежно один від одного, вільно повертаються на 180° в горизонтальній площині і на 90° - по вертикалі. Барабанна перетинка відсутня. Язик високоспеціалізований; довжина перевищує довжину тіла.

Швидко змінює забарвлення (від грец. хамелеон – ті, що швидко змінюють забарвлення). В зовнішньому волокнистому шарі коріуму – хроматофори, які містять темно-коричневий, червонуватий і жовтуватий пігменти. При скорочені хроматофорів пігменти клітини концентруються в центрі клітин і шкіра виглядає світлою (білою чи жовтою).

Рух – 1-2см. Відсутні ключиці. Легені мають вирости (повітряні мішки).

Хамелеони яйцекладні: самки риють нірки, куди відкладають яйця, присипаючи їх листям. А також яйцеживородні: самки приклеюють яйця на гілки і листя. З яєць зразу ж з’являються хамелеончики (4-5см). Діти розповзаються і в перший же день переселяються на кілька метрів.

Характерні ознаки підряду Змії:

- відсутні пояси кінцівок, грудна кістка, грудна клітка;

- хребет складається з великої кількості одноманітних хребців;

- тонкий роздвоєний язик, який є органом дотику, хімічного чуття, бо засовує в якобсонів орган;

- немає рухомих повік (вони зрослись і стали прозорими), погляд у змії не миготливий;

- слух розвинений погано ( середнє вухо спрощене, барабанної перетинки немає), тому погано сприймають коливання повітря;

- сейсморецептори (коливання поверхні грунту);

- внутрішні органи мають витягнуту форму і розташовані асиметрично. У більшості ліва легеня недорозвинена. (У гадюк права легеня перетворена у тонкостінний резервуар для повітря, коли воно виходить, то утворюється шипіння);

- кістки лицьової частини черепа з`єднані рухомо, а нижня щелепа підвішена на зв`язках, що розтягується, еластичною зв`язкою з`єднані також ліва і права половини нижньої щелепи;

- наявні отруйні залози ( залози травної системи - видозмінені слинні), вони є борозенчасті або трубчаті зуби (1-2 пари на верхні щелепі);

- розмноження: яйцекладні, живородні, яйцеживородні (морські змії).

Гадюка звичайна досягає до 60см довжиною, степова- 0,5м, звичайний вуж 1,5м.

Змія, безумовно, диво природи, як і все живе на землі. Перш за все вражає лякливе: отрута! Велика таємниця еволюційної алхімії.

У амфібій отруту виробляє шкіра, а у змій – залози травної системи - слинні. Змії не розривають здобич, а ковтають цілою. Щоб претравити такий великий кусок їжі, необхідні швидкодіючі руйнівні речовини. Ферменти, які стали небезпечні для певних тканин – отрута.

Наприклад: змія жараракусу – пацюка перетравлює за 4-5 днів, а не оброблену отрутою (не вкушену) – 15 днів.

Якщо видалити отруйні залози, то змія довго жити не може. Змія страждає ненормальністю обміну речовин. Чим токсичніша отрута, тим краще іде процес травлення.

Вважають, що первинна функція отрути – прискорення обробки їжі ( і ферментативна, і винесення початку травлення за межі тіла змії).

Вторина функція – захисна і атакуюча. Для цього потрібні зуби – шприці.

За фізіологічною дією отрута змії ділиться на два типи:

І нейротоксична- паралізує нервову систему. До представників відносяться кобри, бунгари, морські змії. Особливо сильного больового ефекту не спричинюють, місце укусу майже зовсім не болить, але у людини - запаморочення голови, непритомність, ядуха.

ІІ гемолітичний – руйнує клітини крові, кровоносні судини, тканини - гадюка, щитомордник, гримучі змії, жарарак і ін. ямкоголові. Супроводжується : сильними болями, крововиливами, пухлинами, некрозами тканин.

В отруті гадюки і ямкоголової змії є і нейротоксичні речовини, але їх порівняно небагато. Але у тайпана, массасауга, габонської гадюки, каскавелли і деяких інших – однаково діють.

Найбільш отруйними зміями світу є: австралійська тигрова змія, азіатська королівська кобра, африканська мамба, американська гримуча змія, каскавелла і деякі морські змії (при укусі звичайної гадюки вмирають 5% людей, при укусах вищезгаданих представників – 80%).

Крім сили отрути важливим є доза отрути, глибина проникнення отрути змії. Отрута бумсланга в 5 раз токсичніша ніж у кобри, але його отруйні зуби не спереду біля краю рота, а в глибині пащі і вражають людину не завжди.

Так чи інакше від укусів отруйних змій щороку вмирає близько 30 тис. людей (2/3 –Індія, 1/15 –Бірма, Бразилія, Африка (1тис./рік), Цейлон (300 чол/рік), Середня Азія – 12 чол/рік).

Протизміїна сироватка вперше була виготовлена в Пастеровському інституті в Парижі в 1895 році (учений Віталій Бразиль Минейро). Коней імунізують невеликими дозами, далі збільшують дозу, а через 1 - 1,5рік в крові коня утворюються настільки сильні антитіла, що тварина може легко перенести 100 смертельних доз отрути.

Провінційне містечко Бутантан – серологічний інститут (з терраріями). Лікують: кровотечі, гемофілію, тромбози, астми, сердечні спазми, ревматизм, радикуліти, епілепсії, ракові пухлини.

Підряд Ящірки. На Україні з 300 видів ящірок є тільки 9. Поширюються переважно - сухопутні, тропічні і субтропічні зони, менше – помірні зони, а до північного полярного кола лише 1 вид. Морські ящірки зустрічаються в горах, в поясі вічних снігів на висоті – 5000м над рівнем моря. Форма тіла видовжена, хвіст довгий. Є безногі форми (веретільниця, жовтопузик). Довжина тіла 3,5 см (геккони) до 4 м (варан), вага 170 кг.

Очі мають рухомі повіки, зір кольоровий у денних, є колбочки. Є барабанні перетинки. Розвинене тім’яне око (сприймає зміну інтенсивного світла. Здатні до аутотомії (самокаліцтва) при різкому скороченні м’язів. Шкіра вкрита роговою лускою. Їм властива линька.

Хвіст відкинутий і здатний до конвульсивного руху протягом кількох годин; замінюється хрящовим. Часто надірваний хвіст відокремлюється не повністю, а новий відростає (двохвості). Хвіст виконує функцію депо для резервних поживних речовин. В ньому відкладаються жирові запаси.

У деяких є шкірні залози – стегнові, спереду анального отвору, з боків. Наявні сейсморецептори (у видів, в яких погано розвинений слух). У більшості нюх розвинений слабо. Здатні видавати звуки: глухе шипіння, фиркання, деякі писк, чірікання, квакання (геккони), визжання (піщані ящірки). Зміна забарвлення під впливом змін навколишнього середовища (ігуани, геккони, агами).

Кінцівки: у пустельних форм – з боків пальців є особливі рогові гребінці; у проживаючих на деревах – довгі і чіпкі кінцівки з гострими кігтями, чіпкий хвіст (геккони, ігуани); у живучих у скалах – пальці присоски.

Активні при температурі 26-42°С – оптимум. Живуть в камінні, кучі листя, корі, дуплах, гніздах мурашок. Мають гарну топографічну пам’ять – безпомилково знаходять свою схованку. Рухи – повзання, біг піднявши тулуб над субстратом (на двох і чотирьох ногах), перельоти (плащеносна ящірка), лазання.

Розмноження: яйцекладні і живородні. Турбота про нащадків рідкість (лише у деяких- веретільниця). Характерний партеногенез (самки відкладають незаплідненні яйця (геккони, агами).

Ворогами є птахи (сови, сороки, лелеки, яструби), змії, ссавці (борсуки, тхори, лисиці, їжаки), деякі великі ящірки (варани).

Родини: гекконові (сутінковий спосіб життя; немає повік, очищують очі язиком; хвіст круглий і плоский); ігуанові ( живуть в лісах, горах, пустелях, степах); агами (шипохвіст, літаючий дракон, бородата ящірка, вухаста круглоголовка); безногі ящірки (ведуть риючий спосіб життя); варани (сірий варан, степовий, короткохвостий); веретільницеві (є зовсім безногі, є і задніми ногами, є невеликі придатки з одним пальцем).

1. Роль та значення плазунів.

1. Плазуни, відрізняючись від земноводних значно ширшим географічним поширенням, різноманітнішим живленням і загальною активністю, займають у біоценозах помітнішу роль. В окремих біоценозах пустель, морських островів та узбереж їм належить провідне місце. Проте, оскільки плазуни здебільшого повсюдно малочисельні, їх роль в кругообігу речовин в цілому невелика.

2.Ящірки і змії, поїдаючи комах – шкідників, слимаків, гризунів приносить значну користь сільському і лісовому господарствам.

3.М’ясо деяких ящірок: варанів, ігуан; змій і черепах (зелена або супова) використовується в їжу. З яєць черепах добувається жир, з якого цінні прозорі масла.

4.Отрута багатьох змій має лікувальні властивості (для лікування ряду хвороб – гемофілії, ревматизму,епілепсії, бронхіальної астми). Існують спеціальні зміїні розплідники серпентарії, але життя у неволі недовге, тому їх час від часу випускають на волю, а інших виловлюють. Відлов змій здійснюється за ліцензіями, що видаються ООЗ.

5.Шкіра крокодилів, змій, варанів, роговий панцер черепахи використовується для виготовлення взуття, одягу, різноманітних галантерейних виробів.

Негативне значення: а) укус змій, пожирання крокодилами; б) черепахи, будуючи нори, руйнують гідроспоруди; в) водяні вужі поїдають мальків риб; г) черепахи, змії, ящірки є носіями іксодових кліщів.

До Червоної книги України занесено 6 видів плазунів: кримський голопалий гекон, полози леопардовий, лісовий, чотирисмугий, жовтопуз безногий, гадюка степова східна. Всі види крокодилів і черепах – рідкісні і охороняються (на Кубі і у США – ферми штучного розведення крокодилів.

Тема: Клас Хрящові риби

(Chondrichthyes)

Основні питання:

1. Характеристика риб на прикладі акули колючої (катран).

2. Основні ознаки класу Хрящові риби.

3. Класифікація.

4. Походження.

5. Значення.

1. Характеристика хрящових риб на прикладі акули (катран)

Середовише існування - морські та океанічні риби здебільшого ( лише деякі види живуть в прісних водоймищах). Поширені від Тропіків до …

Зовнішня будова колючої акули (катран) (Squdlus acanthias). Має видовжене веретеноподібне тіло (голова, тулуб, хвіст) ( акула карликова (20 см), китова (18см, вага 30т, швидкість руху 3,5 км/год), гіганська (13,6м, вагою 14т), чорноморський катран 1м 67см). Попереду голови довге рило (rostrum). На голові з нижнього боку роструму- поперечний рот у вигляді дуги. Попереду рота парні ніздрі. З боків голови – очі, позаду яких бризкальця, які відкриваються в глотку, або рудиментарні зяброві щілини. Далі з боків голови- 5 вертикальних зябрових отворів, які відкриваються назовні. Плавці – парні ( грудні, черевні в горизонтальному положенні по відношенню до тіла) і непарні (спиний, хвостовий). Хвіст виконує функцію руля і поступовий рух тіла у воді; черевні плавці рух назад, поворот, занурення на глибину. Тіло вкрите лускою, яка в деяких ділянках перетворюється на гострі колючки. З боків тіла добре видно бічну лінію (Linca Lateralis).

Щелепні зуби утворені із пласкоїдної луски. Вони тонкі і гострі, швидко відпадають, а на їх місці виростають нові. Заміна зубів на протязі всього життя. Зуби на щелепах розташовані прямими і косими рядками.

Наявність плакоїдної луски надає шкірі шороховатості, завдяки чому може використовуватись в столярній справі, як образивний (наждачний) матеріал.

Видозміненні шкірні зуби утворюють колючки плавців у рогатих і колючих акул, хвостові голки у скатів-хвостоколів, пилоподібні зуби на рилі у акул- пиланосів і риби – пилки.

Покриви тіла. Шкіра гола або вкрита плакоїдною лускою. У акул луска більш менш рівномірно вкриває все тіло; у скатів - в шкірі розкидані великі луски, між ними дрібні лусочки (у деяких скатів взагалі редуковані (хвостокол, електричний)); у суцільноголових шкіра гола (у химер). Шкіра складається з багатошарового епідермісу і коріуму, який утворений із сполучнотканних волокон. В епідермісі одноклітинні залози, секрет яких виділяється на поверхню тіла. В нижньому шарі епідермісу є наявний пігмент, чим зумовлене забарвлення риби (голуба акула, зеброва, скат-морська лисиця). Деякі риби (скати) здатні змінювати забарвлення в залежності від кольору субстрату, це досягається за рахунок переміщення пігменту з відростків в тіло клітини і навпаки. Похідними шкіри (кутису) є плакоїдна луска і зуби. Вона складається із круглої чи ромбічної пластинки, всередині якої знаходиться стержень, верхівкою який видаляється назовні через шар епідермісу. Всередині луски – порожнина, яка заповнена мякою тканиною і кровяними судинами. Луска в середині утворена дентином. На верхівці шипу –чохлик із емалі. Дентин (із кутису) і емаль (із базального шару епідермісу) – це щільна кісткова структура.

Скелет виключно хрящовий. Деякі хрящі пронизані солями вапна і тому досить тверді. Скелет поділений на : І – осьовий, ІІ – череп, ІІІ – поясу кінцівок, IV – кінцівок.

І – складається із хребта (хреб. стовпа – columna vertebralis), що поділяється на два відділи: тулубний і хвостовий. Утворений великою кількістю хребців. Будова хребця: тіло спереду і позаду ввігнуте, називається амфіцельний (або двояковігнутий). По центру тіла проходить канал в якому хорда. Вверх від тіла відходять верхні дуги, які оточуючи спинномозковий канал зливаються, маючи широку основу. Від злиття дуг утворюють остисті відростки. Нижні дуги в тулубному відділі короткі, утворюють поперечні відростки, до яких прикріплено дуже короткі хрящові ребра (costa). В хвостовому відділі нижні дуги зростаються, утворюючи гемальний канал, в якому проходять хвостова артерія і вена.

ІІ – череп ділиться на два відділи: мозковий (основний) і вісцеральний відділ. Мозковий (neurocranium) -хрящова коробка, яка оточує головний мозок. В покриві черепа отвір – фонтанель (foramen). Передній кінець черепа – рострум, який підтримує рило. Біля основи роструму – парні нюхові капсули, а позаду – парні слухові канали. Позаду мозкового відділу - потиличний отвір. З боків черепа заглибини – очниці. Череп платибазальний: основа широка, стінки очниць розділенні і між ними головний мозок. Вісцеральний відділ (splanchnocranium) виник із зябрих дуг. Поділяється на: 1- щелепну дугу, 2 – під`язикову (гіоїдна), 3 – зяброві. 1 - складається із двох парних хрящів (піднебінно – квадратні, меккелевий). У більшості акул з лівого і правого боку щелепної дуги розташована пара губних хрящів. 2 - складається із парного гіомандибулярного хряща (підвісок)(за допомогою якого з’єднується мозковий і вісцеральний відділ (гіостелічний череп)); гіоїдного хряща (гіоїд); непарних копул. 3 – 5 пар зябрових дуг ( 4 парних і один непарний хрящ (копула)). Від підязикової дуги і від усіх зябрових дуг радіально до периорфії тіла акули відходять багаточисленні хрящові промені, а в середину глотки- зябровіі тичинки, які затримують їжу (особливо у планктоноядних).

ІІІ – скелет поясів кінцівок

а) плечовий пояс – лежить в товщі грудної мускулатури і складається з лопаткового і коракоїдного відділу;

б) тазовий пояс складається з одного плоского тазового хряща, що лежить перед клоакою в мускулатурі черевної стінки.

IV – Скелет грудних плавців складається з базалій (по 3 основні хрящі), радіалій (в два три ряда) – паличковидні хрящі, еластоїдних ниток (еластотрихій); скелет черевних плавців – всього дві базалії, радіалії, еластотрихії (у самців базалії продовжуються в птеригоподіями – скелетна основа копулятивного органу). Скелет непарних плавців складається із палочковидних хрящів – радіалій, на кінці яких – еластотрихії.

Мускулатура. Соматична (согментована) і вісцеральна (із гладких мязів травного тракту (за виключенням переднього відділу)). Характерною ознакою мускулатури хрящових риб є її 1) відносна автономність- здатність скорочуватись при порушенні звязку з ЦНС (живучість риб) (наприклад: безголова акула плаває; без внутрішніх органів кидається на здобич і ковтає її); 2) хімічний склад мязів: велика кількість сечовини до 2,8% у морських (у костистих не перевищує 0,02); велика кількість солей, важких металів у мязах (Ті(тітан) в 10 раз; Мn (марганець) в 20 р. Со, Ni в 40 раз вище ніж в костистих риб). Фізіологічна значність цього феномену не зясовано. Очевидно всі ці фактори сприяють швидким рухам акули, маневреності.

Травна система у хрящових риб (хижаків), які живляться складною білковою їжею, має яскаво виражене розчленування на відділи і добре розвиненні травні залози.

Травна система починається ротовим отвором, який відкривається в ротову порожнину, на дні якої язик - невелика складка слинової оболонки. (Язик у риб не мускульний, його рухи обумовленні рухами підязикової дуги). Слиз у ротовій порожнині не містить ферментів. На щелепах наявні конічні зуби (їх форма різна, в залежності від характеру їжі: а) у хижаків – великі, багатовершинні, з ріжучими краями для захоплення здобичі і відривання великих кусків; б) у видів, що живляться моллюсками – зуби у вигляді тертки – невеликі, бугристі, щільно розташовані один до одного; в) у химер – зубні пластинки). Ротова порожнина переходить у глотку, куди відкриваються зяброві щілини. Далі іде стравохід - коротка трубка з товстими мускульними стінками. Шлунок (qaster) має V – подібну форму і ділиться на два відділи: 1) кардиальний- хімічне перетравлення їжі під дією пепсину, HСl (1,6% кисл). Перетравлює досить довго (5 діб велику здобич); 2) пілоричний – трипсин. Місце згину шлунку є дном шлунка. В кишечника є 3 відділи: 1) коротка тонка кишка, яка відділена від шлунка с фінктером, сюди відкривається протік підшлункової залози і жовчний проток; 2) товста кишка- широка і довга, в середині якої є виріст її стінки –спіральний клапан який утворює 12-13 витків. В товстій кишці – лужне середовище. Тут завершення теретравлення і всмоктування їжі. Наявність спірального клапану збільшує поверхню всмоктування кишечника; 3) пряма кишка- коротка. Далі іде клоака. Клоакальна щілина відкривається між черевними плавцями.

На початку прямої кишки зі спиного боку відходить ректальна залоза – порожнистий пальцеподібний виріст – орган сольового обміну. Вона виділяє надлишок солей NaCl, що попадає разом із їжею і морською водою. Друга її функція - в період розмноження виділяє у воду пахучий секрет.

Печінка (hepar) – жовтувато-бура. Її колір залежить від ступені заповнення жиром, так як вона накопичує запаси жиру (у гіганські акули до 70% від маси печінки). Функції: 1) сховище енергетичних резервів ( накопичення тваринного крохмалю - глікогену); 2) гідростатичний орган (плавучість тіла); 3) накопичення вітамінів (Віт А).

Жовчний міхур зеленоватого кольору, його проток відкривається в дванадцятипалу кишку.

Селезінка - темно-червона масивна, підвішена на брижі, лежить в петлі або з боку дна шлунка.

Акули можуть ковтати велику здобич. Однак здатні довго голодувати.

Дихальна система. Органами дихання є зябра, що складаються із зябрової дуги, міжзябрових перетинок, зябрових пелюсток. Хрящові зяброві дуги залягають в стінках глотки між зябровими щілинами. До зябрових дуг прикріплені шкірясті зяброві перетинки, які закінчуються складкою, що прикриває зяброву щілину. На зябрових перетинках – зяброві пелюстки (це складки слизової оболонки). Сукупність зябрових пелюсток з одного боку зябрової перетинки утворює напівзябру. Дві напівзябри - зябру. На внутрішній поверхні зябрових дуг сидять тичинки, які затримують харчові частинки в ротоглоточній порожнині. У більшості хрящових риб – 5 зябрових дуг і 4,5 зябри (1 напівзябра і 4 зябра).

Спереду від першого зябрового отвору між щелепною і гіоїдною дугами знаходяться парні отвори – бризкальця, які відкриваються в ротоглоточну порожнину. Особливо складна будова бризкальця у скатів, так як у них у звязку із придоним способом життя вода поступає тільки через них. У акул вода для дихання поступає через ротовий отвір і бризкальця, омиває зяброві пелюстки і виводиться назовні через зяброві щілини.

На відміну від кісткових риб функція зябер у хрящових обмежена газообміном, їх зяброві пелюстки не виділяють продукти азотного обміну і солі.

Органи виділення. Вони представлені тулубними або мезонефричними нирками, які мають вигляд видовжених тіл, що лежать з боків хребта вздовж порожнини тіла. Складовою частиною нирки є нефрони, які складаються із гломерул (мальпігієвих тілець – клубочків капілярних судин, оточених боуменовою капсулою). Від них відходять ниркові канальці, які впадають або в вольфов канал або в сечовід (у самців, так як у них вольфов канал виконує функцію сім`явода).

Статева система.

У самок – парні яєчники підвішені на брижі з боку нирок, яйцеводи (мюлерові канали), які не зєднуються з яєчниками. Дозрілі яйцеклітини випадають в порожнину тіла і далі попадають в один із яйцепроводів через спільну лійку. Яйцепровід складається з 2 відділів: 1) верхній – відбувається запліднення (потовщені стінки цього відділу мають залозисті клітини (шкаралупові залози), які виділяють речовини, що формують щільні рогоподібні оболонки яйця, іноді ще й вирости. Яйця великі містять багато жовтку.);

2) нижній – розширений, називається матка, в якому у живородних форм розвивається зародок. Матка відкривається в сечостатевий сосочок, який відкривається в клоаку.

Є яйцекладні і яйцежевородні (деякі живородні – жовточний мішок приростає до стінок матки). Яйцекладні відкладають до 500 яєць довжиною 8см – полярна акула. В процесі розвитку повного дроблення не відбувається, так як є великі запаси жовтку. Ембріональний розвиток йде повільно (7-14 міс., іноді вагітність до 2 років). У яйцеживородних розвиток йде за рахунок енергетичних запасів яйця (2-4 до 100 малят). У деяких справжнє живородіння, коли наявний тісний звязок з материнським організмом (куницеві акули 20 діток, акула-молот 30-40 діток). У них навколо жовтка жовточний мішок приростає до стінок матки (т.ч. виконує функцію плаценти), через кровоносні судини відбувається дихання і живлення шляхом осмосу і дифузії.

У самців – парні сімяники – рихлі видовжені тіла на брижі черевної порожнини. Гонади зєднані із нирками через сімєвиносні канальці які проходять через тіло нирок і впадають у вольфові канали, що виконують функцію сімяпроводів. Сімяпроводи в нижньому відділі утворюють розширення (так звані сімяні міхурці),які відкриваються в порожнину сечостатевого сосочку, а той у клоаку. Формування сперматозоїдів відбувається в сімєвиносних канальцях. Повне дозрівання – в передній частині нирки, яке виконує функцію придатку сімяника. Дозрілі сперматозоїди накопичуються в сімяних міхурцях і мішечках. При запліднені впирскуються в клоаку самки при допомозі птеригоподій.

Кровоносна система і кровообіг.

Серце двохкамерне, однак складається із чотирьох відділів: передсердя – у вигляді мішка; мускульного шлуночка; артеріального конуса – у вигляді трубки, на внутрішній поверхні якого є клапани, що перешкоджають зворотньому руху крові, утворений поперечно-смугастою мускулатурою; венозного синусу – у вигляді мішка, широким отвором зєднаний із передсердя.

Венозна кров із венозного синусу потрапляє до передсердя шлуночок артеріальний конус

Черевна аорта три пари приносних зябрових артерій пять пар виносних зябрових артерій, з яких одна пара несе артеріальну кров до бризкальця і утворює сонні артерії, інші чотири впадають в 2 корені аорти, які продовжуються спинною аортою, яка проходить під хребтом і переходить у хвостову артерію. Підключична артерія проходить до грудних плавців і стінок тіла.

Хвостова вена в порожнині тіла ділиться на праву і ліву ворітну вену нирок. Із нирок – права і ліва кардинальні вени, які впадають в кюверову протоку. Від черевних плавців і стінок тіла – бічні вени, які зливаються з підключичною веною, що несе венозну кров від грудних плавців, і парні нижні яремні вени. Від голови – парні передні кардинальні вени і парні нижні кардинальні вени. Від органів травної травної системи і селезінки – утворюють ворітну систему печінки. Звідти по парним печінковим венам у венозний синус. Зявляється в перше селезінка (це депо крові і кровотворний орган). В селезінці і печінці утворюються формені елементи крові: еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Кровяний тиск у черевній аорті коливається 7-45мм. рт. ст.

Нервова система.

Є великий головний і спинний мозок. Іде формування великих півкуль переднього мозку. Проміжний мозок великий, має добре розвинені зорові бугри. Тут розташований епіфіз і гіпофіз. Цей відділ є основним зоровим центром. Основна його функція – координація рухів, регуляція метаболізму. Середній мозок добре розвинений, має дві зорові долі. Великий мозочок, що прикриває частину довгастого мозку, виконує такі функції – підтримує мязовий тонус, рівновагу, загальну координацію руху. Довгастий мозок – центр регуляції і рефлекторної діяльності спинного мозку і вегетативної нервової системи, яка координує роботу скелетно-мязової, кровоносної і дихальної системи. Тут знаходяться центри органів бічної лінії. Від головного мозку відходять 10 пар черепномозкових нервів.

Спинний мозок в спинно-мозковому каналі. Має вигляд круглого тяжу, добре розвинені несхідні провідні шляхи. Характерна автономність спинного мозку.

Органи чуттів.

1. Нюху – обємні парні нюхові міхурі, які закінчуються сліпо, лежать в нюховій капсулі черепа. Із зовнішнім середовищем зєднуються через парні ніздрі, що лежать на рострумі (з нижнього боку). У більшості видів акул від кожної ніздрі до краю ротової щилини іде глибока заглибина (борозна), вкрита складкою шкіри. По цій борозні проходить вода від ротової щилини до ніздрі. Т.ч. риба відчуває запах (смак) здобичі (акули відчувають запах крові, мяса за 400-500м).

2. В ротовій порожнині є ямковидний орган- є дектором солоності.

3. Сейсмосенсорні органи: бічна лінія, яка сприймає механічні рухи частинок води, лорінцієві ампули (на голові) – термодатчики, які визначають перепади температури зовнішнього середовища до 0,05°С; сприймають електричні поля напругою до 0,1мВ/см і допомагають знаходити нерухому, але живу здобич, електричні органи (у скатів) – сильні розряди для захисту, орієнтації, нападу; вони являють собою сильно змінені ділянки поперчно-смугастої мускулатури, мязові волокна перетворюються в електричні пластинки, нижня частина якої має заряд негативний, а верхня – позитивний; до кожної пластинки підходить нерв, центр регуляції його в довгастому мозку.

4. Очі – парні, оточені рухомою мигальною перетинкою, що вкриває очне яблуко з низу доверху. Очі скалдаються із плоскої прозорої рогівки, круглого кришталика (прозора лінза), сітківки (світлочутливий шар) і зіниці (продовгувата щілина). Зір чорно-білий, колір не розрізняють, бачать погано на відстані 10-15м.

5. Слуху – внутрішнє вухо із трьома прозорими півкружними каналами, які знаходяться в слухових капсулах черепа. Внутрішне вухо ( перетинчастий лабиринт) складається з круглого і овального мішечка. Півкружні канали виконують функцію рівноваги, а круглий і овальний мішечки – органи слуху. Деякі риби здатні видавати спеціальні звуки.

6. Смаку – в ротовій порожнині – слизова оболонка.

7. Дотикові рецептори розвинені погано, або відсутні, так як наявна луска.

2. Основні ознаки класу Хрящові риби.

1. Тіло вкрите плакоїдною лускою, яка складається із дентину і емалі.

2. Наявний рострум (рило) і гетероцеркальний хвіст у акул.

3. Зявляються досконалі органи пересування – парні грудні і черевні плавці.

4. Розвиваються зяброві дуги, причому передні перетворюються в щелепний аппарат хватального типу.

5. Хорда майже повністю замінюється хрящовим хребтом, формується мозковий череп (гіостилічного типу у більшості хрящових риб).

6. Добре розвинені півкулі переднього мозку (у порівнянні із кістковим), наявність нервової речовини у покрівлі мозку.

7. Добре розвинені органи чуттів: сейсмосенсорні органи, нюху.

8. Роздільностатеві. У самців птеригоподії (копулятивний орган). Яйцеживородні, яйцекладні і живородні. Запліднення внутрішнє.

9. Плавального міхура немає, тому постійно перебувають в русі.

10. Добре розвинений спіральний клапан у товсті кишці, що збільшує всмоктувальну поверхню.

11. У серці є артеріальний конус.

12. У крові і тканинах великий вміст солей і сичовини, тому мясо пахне аміаком.

13. Наявна ворітна система нирок і печінки.

14. Печінка з жовчним міхурем. Вперше зявляється селезінка.

15. Органи виділення – первинні нирки.

3. Класифікація.

Клас об`єднує два підкласи:

Н/ряд Акули.

Більшість пелагічні тварини. Хижаки. Живляться тваринною їжею, яку активно розшукують. Близько 50 видів – небезпечні для людини, особливо кархародон ( біла)- 12м. довжина, тигрова акула – 9м, лимонна, голуба, акула-молот. Чорноморський катран на людину не нападає. Китова і гігантська акули живлятьс плактоном і дрібною рибою, у них зябра виконують функцію цідильного апарата. Гігантська акула за годину проціжує 1500 м води. Японська(бичача) акула, що живе в прибережній смузі Японського моря. Живиться крабами молюсками. Плащоносна (акула-нянька) живиться восьминогами, рибою, крабами, креветками. Піщана акула – краби, лангусти, риба. Тигрова акула – меньших акул, бакланів, морських змій, дельфінів, крокодилів.

Постійно змінюються зуби. Термін заміни зубів у риб різного віку не однаковий: у молодих сірих акул через 18 днів, у старих – 36 днів. Забарвлення різноманітне – сіре, чорне, темно-коричневе, жовто-коричневе. Для багатьох видів характерна плямистість, смугастість. У деяких акул є органи світіння- фотофори, які містяться з нижнього боку тулуба.

Поширені у всіх океанах і морях (за винятком Каспійського) на глибині від 0,6 до 2700м. Деякі в прісній воді (озеро Нікарагула). Для деяких характерні сизоні міграції на значні відстані.

Тримаються більшість поодинці (не утворюють скупчень, що затруднює їх промисел). Тому виловлюють акул порівняно мало (всього 1,5-2 % світового вилову риби). Деякі дивуть табунами. Велика плодючість, дозріває до 500 яєць одночасно (частіше кілька десятків). Більшість акул живородні.

Походження назв акул.

1. Плащоносна акула – 6 зябрових отворів вкриті парними шкірними складками, які сходяться з низнього боку голови, утворюючи візирунок у вигляді плаща ( довжина тіла 2м, Атлантичний, Тихий, Індійський океани).

2. Китова – за великі розміри (15-20м) вага до 20т. Поширена в тропічних морях і в усіх океанах. Відкладає яйця. Вперше стала відома у 1828 році біля узбережжя Південої Африки.

3. Морська лисиця – дуже довгий хвостовий плавець.

4. Колюча акула (катран) – на обох спинних плавцях є по колючці, немає анального плавця (в Чорному, Баренцевому, Балтійському, Білому морях). Живуть табунами. Живе до 25 років, на глибині до 200м. Живляться рибою, ракоподібними, головоподібними молюсками. Яйцеживородні (22 місяці вагітність). М`ясо не пахне аміаком. Тому їстивне (вживають у вигляді балика). У нас акул виловлюють для годівлі тварин на звірофермах (лисиць, песців тощо). Використовують жир печінки, багатий на Віт.Д, шкіру.

Найбільше колючих акул (90% світового вилову) здобуває Норвегія.

5. Молотоголові акули – своєрідна форма голови сплющена з верху в низ, з боків вирости, на кінцях яких –очі (4,5м).

6. Гіганська акула-молот – розміром 6 м, 450 кг, (Тропічних водах Індійського, Тихого, Атлантичного океанах). Яйцеживородні і живородні (40 малят).

7. Акула-пилконіс – видовжене і сплющене рило, що нагадує мяч, з боків якого – зуби.

Скати

Бентосні тварини (на глибині від 0,3-2700 м, лише скати- рогачі перебувають у товщі води, манти піднімають на поверхню, навіть вистрибують). Деякі населяють прісні водойми, навіть річки (австралійська риба-пила).

У звязку із придоним способом життя: 1) тіло сплюснуте в спинно-черевному напрямку, вкрите плакоїдною лускою, або голе; Довжина тіла від кількох см до 7м; 2) грудні плавці зростаються з головою; максимальна вага 2,5т;

3) Спинні і хвостові плавці малі;

4) Зяброві щілини та рот відкриваються на черевному боці тіла;

5) На голові позаду очей брискальця, крізь які вода втягується у зяброву порожнину і виштовхується з неї;

6) Мають захисне забарвлення, яке легко змінють в залежності від середовища;

7) Живляться безхребетними (ракоподібні, молюски, черв.) і рибою;

8) Розмножуються відкладанням яєць. Яйцеживородні (скат манта народжує маля 1м що важать 20кг; риба-пила –20);

9) Рухають хвиляподібно плавцями;

10) Тримаються поодинці, а також табунами (кілька сотень).

Переглядів: 1434