• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Співвідношення доходів і видатків місцевих бюджетів, пов'язаних з функціонуванням комунальної власності України, у середньому становить 1 : 3

Виходу з такого становища може сприяти використання стимулів до об'єднання об'єктів комунальної власності територіальних громад. А також:

- вирішення проблеми розмежування самоврядних прав різних територіальних громад, що співіснують у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці та які виступають згідно з Конституцією України самостійними суб'єктами місцевого самоврядування, тобто узгодити систему адміністративно-територіальних одиниць.

- створення об'єднаних територіальних громад при збереженні фінансової самостійності складових частин об'єднаної громади. Така модель сприятиме об'єднанню фінансово-економічних, природних, управлінських ресурсів регіону, а отже, створенню умов для активного формування спільної часткової комунальної власності.

До причин об'єднань об'єктів комунальної власності територіальних громад можна віднести:

· прагнення до повнішого використання наявних ресурсів та підвищення ефективності управління (досягнення більшого прибутку);

· зменшення ризику та мінімізація витрат, пов'язаних з фінансовими труднощами;

· прагнення отримати вигоди від зменшення капітальних витрат.

Захист більш слабких у фінансовому відношенні територіальних громад передбачає запровадження процедур бюджетного вирівнювання або аналогічних заходів з метою подолання наслідків нерівного розподілу потенційних джерел фінансування і фінансового тягаря, пов'язаного з функціонуванням об'єктів комунальної власності, який вони повинні нести.

Враховуючи реальний стан місцевих бюджетів і те, що Конституцією України заборонено скорочення мережі комунальних закладів охорони здоров'я, спільне утримання таких закладів територіальними громадами з іншими суб'єктами є надзвичайно важливим в нинішніх умовах.

При цьому,джерелами прямого й непрямого фінансування формування спільної часткової комунальної власності, наприклад, соціальної сфери можуть бути:

· безпосередньо бюджетні видатки;

· особисті кошти й зобов'язання громадян;

· громадські ініціативи — різного роду фонди та збори;

· кредити;

· надання майна для функціонування соціальної сфери,

· використання державної інфраструктури тощо.

З метою сприяння ефективності використання об'єктів комунальної власності місцева влада повинна зберігаючи за собою механізми опосередкованого впливу на процеси формування об'єктів комунальної власності, використовувати ініціативу та кошти приватних осіб, інших потенційних інвесторів з визначенням розмірів вкладу, як частки. І за рахунок сформованих, таким чином, джерел фінансувати ряд важливих соціальних об'єктів (інженерні мережі, сквери, парки).

У корпораціях, які здійснюють діяльність у стратегічних (з точки зору значимості для територіальної громади) сферах діяльності, зокрема в галузях водо-, енерго- і теплопостачання, водопровідно-каналізаційного господарства, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, екології та інших, частка комунальної власності має складати не менше 50 % корпоративного капіталу.

Таким чином, в досягненні ефективного використання об'єктів комунальної власності важливе значення має:

1. Широке впровадження органами місцевого самоврядування спільно з іншими суб'єктами підприємницької діяльності інвестиційних програм щодо комунальної інфраструктури з залученням кредитних ресурсів цих суб'єктів.

2. Дотримання органами місцевого самоврядування оптимальних пропорцій між витрачанням коштів на розвиток комунального сектору економіки та задоволенням комунальними послугами населення громад.

3. Поєднання бюджетного фінансування об'єктів комунальної власності з можливістю отримання доходів від комерційної діяльності.

4. Застосування ефективних фінансових форм управління об'єктами комунальної власності, зокрема, передача їх в довірче управління.

5. Сприяння розвитку корпоративних відносин в комунальному секторі, що сприятиме залученню та акумуляції фінансових ресурсів приватних інвесторів.

6. Фінансова підтримка функціонування підприємств, що мають стратегічне значення для громади шляхом розміщення органами місцевого самоврядування вільних залишків грошових коштів, як одного з об'єктів комунальної власності для отримання доходів від їх інвестицій у цінні папери (за рахунок відсотків, дивідендів і зростання курсової вартості цінних паперів) цих підприємств.

В Україні переважна частина об’єктів комунальної власності належить до соціально-культурної сфери житлово-комунального господарства. За сучасних економічних умов і внаслідок впливу суб’єктивних чинників підприємства житлово-комунального господарства є здебільшого збитковими, що потребує залучення до функціонування цієї сфери приватного сектора. Рівень приватизації комунального майна в Україні такий, що місцеві органи через місцеві бюджети фінансують надання послуг, які по суті є приватними, а не громадськими: будівництво, утримання комунального житла, надання комунальних послуг, оренда соціальних об’єктів. Натомість у сфері нерухомості та надання комунальних послуг не спостерігається суттєвого прогресу ринкових відносин.

Тим не менш, інтенсивні процеси роздержавлення підприємств комунальної форми власності призводять до зменшення кількості об’єктів, що перебувають у розпорядженні місцевих органів. Однак досвід інших країн засвідчив, що кількість підприємств комунальної форми власності у розпорядженні місцевих органів є показником рівня економічної децентралізації.Тому з метою підвищення рівня та якості надання послуг соціального характеру місцеві органи повинні знаходити раціональні пропорції між комунальними підприємствами та суто приватними об’єктами.

Різносторонні функції комунальних підприємств дозволяють говорити не лише про необхідність приватизації таких підприємств, але і про розрізнення двох груп у сукупності самих об’єктів комунальної форми власності – об’єкти соціального характеру та суто комерційні об'єкти.

Перша категорія об’єднує в собі об’єкти, що забезпечують життєдіяльність територіальної громади – мережа забезпечення населення комунальними послугами, заклади освіти та охорони здоров’я, об’єкти інженерно-технічної інфраструктури міста, житловий фонд.

До другої категорії належить вся комунальна власність, функціонування якої безпосередньо не пов’язано з виконанням певних соціальних функцій – нерухомість офісного, торговельного та складського призначення, підприємства комунальної форми власності, що не є природними монополіями та працюють на ринку (наприклад, будівельні компанії).

Створення підприємств комунальної форми власності, здатних бути джерелом доходів до місцевих бюджетів і забезпечувати послуги соціального характеру – напрям роботи органів місцевого самоврядування, який має охоплювати комплекс питань.

Подальше становлення комунальної власності в Україні має відбуватися на основі функціонального підходу, тобто критерії формування комунальної власності як джерела економічної самодостатності територіальних громад мають відповідати повноваженням органів місцевого самоврядування та інтересам населення відповідної території і забезпечувати ефективне функціонування місцевого господарства.

Розширення переліку об’єктів комунальної власності є недостатнім чинником підвищення ефективності функціонування всього комунального сектора. “Перевантаження” органів місцевого самоврядування власністю може спричинити зниження ефективності господарювання підприємств і організацій комунальної власності, зменшуватиме можливості місцевих органів влади у здійсненні своїх функцій.

Переглядів: 295