МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Зона якісних елітних видань, їх найважливіші характеристикиЯкісна преса(якісні медіа) вживається на означення газет, журналів та інших медіа, як правило, загальнополітичного спрямування, характерною рисою яких є неупереджене, збалансоване, всебічне, максимально вичерпне й точне висвітлення подій і фактів у поєднанні інформаційних та аналітичних жанрів. Для якісних медіа властиві стримане оформлення, дотримання загальноприйнятих у суспільстві й журналістському середовищі етичних норм і почуття суспільної відповідальності, що викликає особливе довір'я аудиторії та дозволяє використовувати матеріали цих медіа для підготовлення і прийняття важливих рішень у царині громадсько-політичного життя. Аудиторія якісних медіа інтелектуально орієнтована, освічена, а тому й менш численна, ніж у популярних ЗМІ. На думку Б. Потятиника, у світі існує не більше трьох-чотирьох десятків, на думку А. Москаленка – чотири десятки елітних якісних газет. Стосовно якісності (елітності, елітарності) преси в Україні, різні автори відносять до них різні видання, найчастіше називаються, зокрема, «День», «Молодь України», «Час-Time», «Шлях перемоги», «За вільну Україну», «Літературна Україна», «Дзеркало тижня», «Сучасність», «Політика і культура», деякі інші. До синонімічного ряду якісної преси додають також поняття «опінієтворча», преса думок. Серед найважливіших характеристик елітних якісних видань (за американським дослідником Джоном Меріллом): – повнота й усебічність висвітлення закордонного і внутрішнього життя, включно з політикою, економікою, мистецтвом, наукою та освітою; – наголос на інтерпретації подій, подача фону, на якому розгортаються новини; – гідність і стриманість в оформленні та стилі; – відсутність істерії та культурний тон; – неупередженість та високоетичний підхід до справи; – зацікавленість у загальнолюдських проблемах; – досконала редакційна сторінка; – орієнтація, що виводить часопис за межі провінціалізму та сенсаційності.
Сучасна якісна преса (навіть та, котрій за 100 років), пише Марян Житарюк, за суттю – модерна й виходить за рамки регіону, країни, держав-сусідів. Окрім чільного розділу (відділу) міжнародного життя, окрім розвинутої найоперативнішої аналітики, окрім двох-трьох десятків власкорів на різних континентах і мінімізації консервованої інформації (чужої – повідомлень інформагентств, радіо, Інтернету), опінієтворчість (творення громадської думки) полягає не лише у феномені безперешкодного долання кордонів (із появою комп’ютера не становить труднощів). Крім усього іншого, вона, опінієтворчість, здійснює реальний вплив на окремих політиків, бізнесменів, митців, на представників національних еліт, псевдо-, контр- та інших еліт. Опінієтворчість — це вплив на політичну ситуацію, це стимул корекції внутрішньої та зовнішньої політики. Видання з такими атрибутами можна навіть називати своєрідними світлофорами-регулювальниками (Житарюк) із вказівними табличками. Західна опінієтворчість — це і грамотна маркетингова політика, яка передбачає вихід газети одразу в кількох країнах, і оперативне розповсюдження в десятках держав, і гнучкі знижки передплатних і роздрібних послуг, наприклад, у тих країнах, які є потенційним ринком збуту для такого цінного товару, як газета. Порівняно з нами європейці мають кілька істотних переваг: по-перше, традиції – великий досвід існування й функціонування преси думок; по-друге, їхні мови – світові; по-третє, відсутність великої соціальної напруги (хоча світові кризи час від часу нагадують про неї і в європейських країнах). Щоб українські видання можна було зарахувати до когорти сорока найліпших, очевидно, замало видавати добру, навіть дуже добру газету чи журнал (які за фаховістю не поступалися б, наприклад, “Le Figaro” чи “Der Spigel”). Та більше, якби той же “Der Spigel” виходив не в Німеччині, а в Україні (українською або російською) і не розповсюджувався б поза межами України, очевидно, його також не можна було б назвати якісним виданням. Хіба що – елітарним. Отже, елітарні видання є газетами та журналами для еліти – інтелігенції, мислячих, небайдужих, високоінтелектуальних людей. Елітні видання – це те, що на ринку преси є найліпшим, найвишуканішим за більшістю параметрів. Опінієтворчі видання – поняття запозичене. І хоч про деякі українські газети й журнали можна сказати, що вони формують громадську думку (а вони її таки формують), насправді тут ідеться про явище, поширене на Заході й відоме нам більше як наукові метафори – якісна преса або преса думок.
|
||||||||
|