Система менеджменту

Система менеджменту складається з таких блоків: механізм управління; структура управління; процес управління. Тісний зв’язок елементів кожного блока, їхня взаємодія утворюють цілісну систему управління, де кожен елемент виконує свою роль, без чого система стає неефективною.

Механізм ґрунтується на основних принципах, тобто закономірностях, обов’язкових у практиці управління. Скажімо верхнім ешелоном управління належить приймати стратегічні рішення, делегувати повноваження, права, відповідальність нижчим структурам у межах їхньої компетенції, з’єднувати інтереси організації та індивіда тощо. Визначення цілей управління – інший елемент цього механізму.

Здоровий глузд, реальні цілі, розуміння їх працівниками та службовцями фірми – запорука ефективної діяльності. У фірмі має бути ієрархія цілей, яку порівнюють із деревом ("дерево цілей") зі стовбуром, гілками, листям.

У системі управління важливу роль виконує її організаційна структура. Це, насамперед, розподіл формальних ролей в організації, що є об’єктом управління, визначення концепції керівника різних рівнів. Формування апарату управління - найвідповідальніший момент. Тут головне – характер взаємин, що складаються між керівником і апаратом. Хоча апарат освячує владу посади, а не особистості:" Король робить почет".

Чи розуміє керівник (директор, президент) вибудувати систему впливу на апарат, здобути владу над ним? Адже інакше апарат може підкорити собі менеджера, паралізувати його волю. Диктат керівника чи апарату – згубний для фірми. Також неефективною стає структура управління, якщо кожен її підрозділ змушений діяти за суворими, розробленими на всі випадки життя інструкціями. А оскільки в будь-якій системі можливі збої, виникають нестандартні ситуації, то формальне використання інструкції прирікає фірму на невдачу. Недарма існує такий вид страйку - "робота за правилами".

Особливо ефективний він там, де має дотримуватися суворий погодинний графік діяльності. Погано також, якщо фірма має надто ускладнену структуру. Інформація що проходить через багато ланок, нерідко надходить до координуючого органу перекрученою. Це називається "шумом" в інформаційній системі. Рішення прийняте центром, уже не буде оптимальним. Деформується власне механізм зв’язку між підрозділами, нема зворотного зв’язку. А внаслідок цього відносини між різними структурами виробництва й управління перестають бути тією сполучною ниткою, завдяки якій можлива керованість.

У менеджменті важливу роль відіграють комунікації: без ефективного обміну із зовнішнім середовищем і всередині фірми не можна вести справи, визначати мету і досягати її. Менеджер витрачає50-90% свого часу на обмін інформацією та її оброблення. Вертикальні комунікації –це передача інформації з вищого рівня на нижчий, і з нижчого на вищий. Особливе значення має зворотній зв’язок, бо не знаючи реакції нижчих ланок персоналу на те чи інше управлінське рішення, важко здійснити загальне керівництво, визначати пріоритети.

Цікаве визначення зробив один менеджер, що використовував реакцію підлеглих як механізм зворотного зв’язку в організації: "Я періодично організовував витік і інформації дізнавався про реакцію на неї за каналами зворотного зв’язку... Якщо реакція була позитивною, я виконував намічене, якщо ні – заново обмірковував план дій".

Контрольні запитання

1. Розкрити поняття „менеджмент”.

2. Виділити види діяльності менеджерів.

3. Як розподіляються менеджери за рівнями управління?

4. Які вимоги до майстерності менеджерів?

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний менеджмент	\|	Тема 2. Історія розвитку менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.