• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вони почали весело й дружно всі разом жити в дідуся й бабусі.

Для бесіди із старшими дойїкільниками можна використати

розповідь, складену самою вихователькою.

Вона добирає або придумує спеціальні тексти, в яких

трапляються важкі звуки. Ці розповіді складніші за змістом,

більші за розміром. Діти можуть переказувати їх

від початку до кінця частинами, а також за ролями. Вихователька

розповідає за автора, а діти поодинці чи невеликими

групками промовляють слова, звукосполучень

ня, звуки. Початок заняття такий, як і при навчанні дітей

переказуванню. На заняттях з розвитку мови дітей

вчать інтонаційно виразно передавати зміст думки, почуттів,

переживань, виразно розмовляти, чути вірші. Основний

прийом навчання виразної мови — імітація, на-^

слідування мовним зразкам вихователя.

Р Т ш р о к о використовують ігрові вправи на вправляння

дітей у виразній мові на заняттях з розвитку мови та

художньої літератури. Так, показуючи різні види театрів,

вихователь вчить дітей передавати образ дійових осіб

з допомогою міміки, жестів, постави. Треба нчити дітей

голосом передавати настрій, стан того чи іншого героя

художнього твору. Для цього дітям пропонують прочитати

вірш радісно, весело або сумно; поставити запитання

від імені хитрої лисички, злого вовка, доброго крокодила

Гени або веселого Чебурашки; виконати пісеньку

від імені доброго або злого героя; зобразити, як вовк

розмовляє у лісі з Червоною Шапочкою, використовуючи

інтонацію, (лагідно чи улеслйво, грубо чи хвалькувато).

Можна використовувати різні творчі завдання, які

б сприяли пошуку дітьми індивідуальних засобів виразності

у передачі образів, персонажів, інтонації. Напри^

клад, підійти до свого товариша і попросити у нього іграшку

так, щоб всі могли зрозуміти за інтонацією, як

саме він попросив: лагідно.чи сердито, ввічливо чи груба

тощо.

Розвитку виразності^мови дітей сприяють запитання

вихователя при читанні й аналізі художніх творів. Вони

спрямовують увагу дітей на виразні засоби мови, спо-

Ш

нукають до інсценування-Наприклад: Який голос у Ма- -

ші? З яким почуттям вона сказала ці слова? Поясніть,4,

хцо зараз переживає Маша? (Казка ≪Маша і ведмідь≫.)

Яким би ви голосом передали слова ведмедя^ Як пра- >

вильно розпочати розповідь: швидко чи повільно? Який *

вірш, веселий чи сумний, чому?' Що б ви хотіли ЗМ ІН ИТИ V

у цьому Оповіданні (казці)? Пригадайте, при читанні ;

якого місця в оповіданні ви найбільше хвилювалися, п е -^

реживали? -х ;

Дітям порівняно важко дається виконання вправ на

вираження почуттів у мові, а саме: здивування, радість,

урочистість, ніжність, гнів, жалібність, переляк та ін. Ос- ;

новними прийомами для вправляння дітей у виконанні •

цих завдань є ігрові прийоми. Наприклад, вихователь читає

вірш, а діти повторюють рядки вірша з яскраво вираженою

інтонацією: перша підгрупа — із запитальною,

друга — з розповідною, третя — з окличною.

З метою навчання дітей виразної мови використовують

спеціальні вправи, в яких діти повинні промовити

слово з різним емоційним навантаженням. Наприклад, ■ ,

вихователь говорить: ≪Діти, сьогодні до нас у групу прий- і

шов уперше новенвкий хлопчик. Як би ви про нього сказали?

≫ ≪Новенький≫. Далі він пропонує дітям сказати

це слово з радістю, подивом, сумом, байдуже. Або дітям

пропонують речення: ≪Оксана малює олівцем≫. Да- /І

ється завдання промовити це речення так, щоб відповіс-

ти на запитання, хто саме малює олівцем (наголос ■'

на слові Оксана); що робить Оксана (наголос на слові ?

малює) і, нарешті, чим малює Оксана (наголос на слові {

олівцем).

Вихователь промовляє фразу ≪Дощ іде≫ і пропонує /

дітям здогадатись, зраділа вона дощу чи, навйаки, схви- ?

льована. Цінною для вироблення різних відтінків голо-

су та виразності мови є вправа ≪Мавпочки≫. Діти повто- )

рюють різні варіації сили голосу, дикції, ритму, темпу,

наголосу, інтонації.

1. методика формування граматичної правильності мовлення дітей дошкільного віку

У широкому значенні слова „граматика — це, .щука*

яка вивчає правила зміни слів, їх поєднання в реченні.

У вузькому' значенні"^ під гражсгто/сою розуміють граматичну

будову мови, засвоєння граматичних значень. Гра-

матичне значення — це значення відношень між явищами

дійсності, які позначаються словами; це значення

логічного мисленого характеру. К. Д. Ушинський назвав

граматику ≪логікою мови≫, оскільки засвоєння граматичних

значень одночасно сприяє і розвитку мислення.

Граматика має два розділи — ≪Морфологію≫ (словотворення,

граматичні властивості слів) і ≪Синтаксис≫ (сло-

вопоєднання в реченні). Тому розрізняють граматичні*

значення словотворення (тарілка, на тарілці, під тарілкою)

і граматичні значення в синтаксисі. Дитина від народження

до школи повинна засвоїти різні види граматичних

значень, тобто оволодіти граматичною будовою

мови.

Оволодіти^г￡амат будовою мови — це означає

навчитись утворювати від однієї основи форми однини

і мМжини теперішнього і минулого часу, відмінювати

слова за відмінками та особами, вживати слова з суфіксами

і без нихг правильно вживати рід іменників, самостійно

утворювати граматичні форми за аналогією, оволодіти

складносурядним і складнопідрядним реченням,

тобто засвоїти морфологічну і синтаксичну системи рідної

мови.

Для формування граматичної правильності мови ви- І

користовуються такі методи: дидактичні ігри, дидактичні І

вправи, розповіді з використанням слова, в якому діти"

допускають помилку, картинки, переказування оповідань, і

читання віршів, складання дітьми розповідей на групу ;|

слів, на тему, запропоновану вихователем. і

Найефективнішим методом формування граматичної . |

правильності мови є дидактичні ігри. Вони занадто по- |

ширені в роботі дитячих садків, проте вихователі не зав- 1

жди правильно підбирають ту чи іншу гру з потрібного І

метою. Оскільки ігри, на формування граматичної пра-' |

вильності мови не досить описані в методичній літерату- ^

рї, відсутні вони і в планах виховної роботи дитячих сад- -і

ків. ’ ■ \

Які ж групи дидактичних ігор використовують для

формування граматичної правильності мови *? Це, насамперед:

дидактичні ігри на формування вміння дітей відмінювати іменники множини в давальному відмінку

(≪Чого не стало?≫, ≪Чого більше?≫); на відмінювання і

іменників множини в називному відмінку (≪Що зміни- І

лось?≫, ≪Назви предмети≫, ≪Опиши картинку≫, ≪Пошта≫); |

на відмінювання іменників однини і множини у знахід- 1

ному відмінку (≪Що я бачив≫, ≪Розкажи про картинку≫); |

на вживання роду іменників (≪Плутанина≫, ≪Одягти ля- |

льку≫, ≪Магазин іграшок≫); на вживання невідмінюваних

іменників (≪В гостях у ляльки≫, ≪Що я чув по радіо

≫) ; на вживання дієслів за особами, дієслівних форм з,

чергуванням приголосних в основі (≪Що ми робимо?≫, А

«Щонаписано в листі?≫); на узгодження числівників з 4

іменниками (≪Що змінилось?≫, ≪Порахуй, Скільки?≫); на ^

відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині

1 Див.: Богуїи А. М. Розвиток мови у дітей дошкільного віку.—

К., 1972; Соловьева О. И. Говори правильно,— М., 1961. .

або множині (≪Кому що потрібн9?≫, ^Про що ми задумали?

≫); на правильне вживання прийменників (≪Сховай

зайчика≫, ≪Що змінилось≫, ≪Де ведмедик?≫); на виправлення

помилок, зумовлених двомовністю (≪Назви слово

другою мовою^>, ≪Що змінилось?≫, ≪Магазин іграшок≫,

≪Про що ми подумали≫); на виправлення граматичних помилок

(≪Так чи не так?≫, ≪Виправ, Петрику≫, ≪На уроці

рідної мови≫ та ін.)

Крім дидактичних ігор у практиці роботи дитячих садків

повинні знайти широке застосування дидактичні вправи,

які доступні дітям старшого дошкільного віку. Високо

оцінював дидактичні вправи К. Д. Ушинський. В його

книзі ≪Рідне слово≫ зібрано чимало корисних вправ для*

розвитку мовлення дітей.

Великого значення дидактичним вправам* надавала і

€ . І. Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних

вправ для розвитку мови дошкільнят. У дошкільній педагогіці

визначено педагогічні вимоги до дидактичних

вправ, що використовуються в роботі з дітьми:

а) правильний підбір дидактичної вправи відповідно

! до помилок, які зустрічаються в дитячому мовленні;

/ б) дидактична вправа повинна мати чітко визначену

| мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактичн

а гра на засвоєння дітьми прийменників або дієслівних

форм); ^

в) матеріал до дидактичної вправи повинен підбиратись

так, щоб діти мали можливість зіставити правильні

і неправильні форми; щоб в ньому були не тільки ті граматичні

форми, в яких діти допускають помилки, а й інші

близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми ( червоне

яблуко, червоний прапорець, червона стрічка);

г) кожна дидактична вправа повинна збуджувати ди-.

тячу думку, сприяти розвитку мислення;

д) будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому

дітям матеріалі, пов’язаному з їх життям і діяльністю;

е) у дидактичних вправах необхідно передбачити наочний

матеріал; -

є) дидактичні вправи повинні проводитись жваво, ці-

каво* з використанням ігрового прийому. Як писала

Є. І. Тихєєва, їх корисно проводити з дітьми старшого

дошкільного віку, з урахуванням вікових інтересів і можливостей.

1 Див.: Богуш А. М. Речевая подготовка детей к школе.— К.,

1 9 8 4 .

0* 259

' 3 метою формування граматичної правильності мови§

в старшому дошкільному віці використовуються різній

групи дидактичних вправ.

Вправи на словотворення. їх мета — формування інтересу

до слова, розвиток критичного ставлення до мови,

пошук серед різних варіантів слів граматично правильного

слова. Це такі вправи:

Утворення іменнцків за допомогою суфіксів (≪Хто у

нього мама?≫, ≪Хто вона (він)?≫, ≪Скажи одним словом

≫)-:

' — Вовченя. Хто в нього мама?

■— Вовчиця.

— Зайченя. Хто в нього мама?

— Зайчиха.

— Левеня. (Левиця). Порося. (Свиня.)

— Оля плаває. Як про неї можна сказати? Хто вона?

(Плавчиха.)

—ф аш и н а , що ріже овочі. Як про неї можна сказати

однимтловрм? (Овочерізка?)

— Посуд, в якому лежать цукерки. Як про нього мо- ,

жна сказати одним словом? (Цукерниця.)

Утворення порівняльних ступенів 'прикметників:

— Весною тепло, а влітку (тепліше).

— Вода холодна, а лід (холодніший).

Утворення прикметників з двох слів:

— Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)

'— Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.).

Утворення дієприкметників:

— Розбили тарілку. Як про неї можна сказати? (Роз- -

бита тарілка.)

— Розлили молоко. Як про нього можна сказати? '

(Розлите молоко.)

Утворення іменників від дієслів (≪Назви професію≫,

≪Хто це робить?≫):

— Будувати — будівельник.

— Лікувати — лікар.

— Виховує хто? — Вихователь.

Утворення споріднених слів:

— Ліс. Які слова можна утворити від слова ліс?

—Лісний, лісник, лісовик, лісовичок.

Вправи на словозміну.

Відмінювання дієслівних форм (бігати —біжу, їздщ;

ти —їжджу, носити —ношу;хотіла —хочу — хочемо,

просити —прошу —просимо, -водити —вожу — водить

та ін.).

Наприклад, вихователь говорить:

— Ми ходимо. Як ти скажеш про себе? (Я ходжу.)

— Як ти скажеш Иро Валю? (Валя ходить.)

— Ми бігаємо. Як ти скажеш про себе? (Я біжу.)

— Як ти скажеш про Юрка? (Юрко біжить.)

— Як ти скажеш про них? (Вони біжать.)

Узгодження числівників і прикметників з іменниками;

— Червоний олівець. Про що можна сказати червоний?

(Червона квітка, червоний помідор, червоний м’яч,

червоний бант.) ,

— Як сказати про воду? Вода яка?

— Холодна, тепла, прозора, чиста.

— Молоко яке?

— Біле, смачне, тепле, парне, холодне, кисле,, солодке.

Відмінювання іменників:

— Качка кличе кого? (Каченят.)

— Собака годує кого? (Цуценят.)

— На дереві ростуть що? (Яблука.)

Відмінювання займенників:

— У мене лялька. Як сказати про Оксану?

— У неї лялька. - ,

—^ Про Юрка?

— У нього лялька.

— Про них?

— У них лялька;

Вживання часу дієслів:

— Що я (ти, він, вони, ми) роблю?

— Що я (ти, він, вони, ми) робитиму?

— Що я (ти, він, вони, ми) робив?

— Що я (ти, він, вони, ми) зроблю?

— Що було влітку? Що буде взимку?

Дидактичні вправи з. картинками: ≪Знайди маму≫,

≪Чиї дітки?≫, ≪Чий хвіст?≫, ≪У кого хвіст?≫, ≪Де що лежить?

≫, ≪З ким розмовляє хлопчик?≫ (Див.: Соловьева

О. И. Говори правильно.— М., 1966); вправи на вживання

невідмінюваних іменників (пюре, піаніно, радіо).

Дидактичні вправи на удосконалення синтаксичноГ

сторони мови. Після розгляду картинки дитиною вихователь

ставить запитання:

— Кого ти бачиш на картинці?

— Я бачу хлопчиків.

— Що вони роблять?

— Один хлопчик маленький швидко біжить від дру*л^

гого, щоб той не догнав. Один хлопчик тікає, а другий^

наздоганяє.

Можна використати просто запитання вихователя:

— Коли кульбабка буває зелена, а коли — жовта?

— Вранці, коли ще немає сонця, кульбабка зелена, а коли з ’являється сонце, вона розкривається і стає жов- тою. Виправлення граматичних помилок.Вихователь: ≪Но- ^

венька дівчинка — Оленка зайшла в групу, побачила іг- рашки ісказала: ≪Ой, скільки тут ляльків, машинів, іг- рашків!≫ У яких словах Оленка зробила помилки? Як |

правильно сказати?≫ А

Одним із методів формування знань з граматичної будови мови є розповіді, складені вихователем. У них повинні .бути слова, в яких діти найчастіше допускають граматичні помилки (вухо, кашне, піаніно, кіно). На- приклад, ≪Піаніно≫: , ≪В Оксанчиній кімнаті стоїть (піаніно) . ГІЇаніно зов- сім нове, його тільки вчора купили. Оксанка дуже зра- І

діла, побачивши в кімнаті (піаніно) г таке саме, як у ди- |

тячому садку. Вона підійшла до (піаніно), провела паль- чиком по блискучій чорній поверхні (піаніно) , натиснула на клавіші (піаніно) і радісно усміхнулася, коли піаніно озвалося до неї. Потім узяла стілець і поставила його

біля (піаніно). Дівчинка довго милувалася (піаніно) і вирішила, що грати на (піаніно) навчиться обов’язково. Усю ніч Оксанці снилося, що вона грала на (піаніно),

а діти зачаровано слухали її гру≫. ^

Вихователь може дати завдання дітям/скласти роз- повіді звідповідним словом або кількома словами: На- приклад, зі словом вухо: ≪У Тані заболіло вухо. Мама зав’язал а дівчинці вуха і викликала лікаря. У вусі б у в |

нарив≫. Або з кількома словами (санчата, лижі, сніг, ві~*

тер): ≪Настала зима, подув холодний вітер, випав білий^

пухнастий сніг. Діти взяли лижі й пішли кататися з |

гори. А у Валі й Віті немає лиж, вони каталися на сан- І

чатах≫.

Для закріплення граматичних форм можна викори^

стати художні твсри: О. Бунець ≪Маленькі помічниці≫*,!

Г. Бойка ≪Мурлика≫, ≪Здоровим будь≫, ≪Качечка≫, ≪Гу-і

сшгусенята≫, Г. Демченко ≪Калач≫, вірші Н. Забіли*?

П. Ребра, І. Неходи,

і

Переглядів: 650