КНИГА І. ПРО ОСОБИ

Про право цивільне (громадянське) і природне

1.Всі народи, що керуються законами та звичаями, користуються частково своїм власним правом, а частково правом, що є загальним для усіх людей.

Отже, те право, котре кожний нарід сам для себе встановив є його власним правом і називається правом цивільним (громадянським), тобто наче власним правом, властивим самим громадянам. А те право, що між усіма людьми встановлене природним розумом, застосовується і захищається однаково у всіх народів і називається правом загальним для всіх народів (jus gentium), - воно є, начебто, спільним для усіх народів.

Таким чином, і римський народ користується частково своїм власним правом, а частково правом, спільним для всіх людей.

2. Цивільне (громадянське) право римського народу складається з законів, рішень плебеїв, постанов Сенату, указів імператорів, едиктів магістратів та з відповідей правознавців.

3. Закон є те , що народ римський схвалив і постановив. Плебс відрізняється від народу тим, що словом "народ " відзначаються всі громадяни, включаючи всіх патриціїв; найменуванням же плебсу відзначаються решта громадян, за виключенням патриціїв. Ось чому патриції колись стверджували, що постанови плебеїв для них не обов"язкові, тому що вони складені без їхнього волевиявлення і участі. . Але згодом був виданий закон Гортензія, яким було визначено, що постанови на плебейських зборах є обов'язковими для всього народу.

б.Едикти суть постанови і приписи тих осіб, що мають право їх видавати. Право ж видавати едикти надавали магістратам римського народу, а найважливіше значення в цьому відношенні мають едикти двох преторів-міського і перегринського, юрисдикція яких в провінціях належить їх намісникам...

7.Відповіді правознавців -це думки і судження юристів, яким дозволено було встановлювати і творити право...

Про поділ права

8.Все право, яким ми користуємся, відноситься або до осіб, або до речей (об"єктам), або до позовів. Перед усім розглянемо значення осіб.

9.Головний поділ в праві осіб складається з того, що всі люди -або вільні або раби.

10. Далі з вільних людей -вільнонароджені, другі вільновідпущені.

11 .Вільнонароджені суть те, що народились вільними;

вільновідпущені - це ті, які відпущені на волю з законного рабства.

12.Особа задовільняє слідуючим трьом вимогам :якщо вона старше тринадцяти років, була власністю господаря за квіритським правом і отримало свободу, завдяки законного відпущення на волю, оскільки або згідно vindicta (на підставі юридичного акту), або внаслідок занесення в цензорний список, чи в силу заповіту, то така особа визнається римським громадянином . В випадку, якщо одного з цих умов не достає, то вона буде латином.

Про способи набування латинами римського громадянства

З 6.Не всякий бажаючий може відпускати раба на волю.

48.Слідує інше ділення в праві осіб.Якраз одні особи самовладні, інші підкорені чужому праву.

49.3 підвладних одні знаходяться під владою батька, інші- під владою чоловіка треті- в необмеженій владі (mancipio) від іншого.

51.Спершу розглянемо тих, хто знаходиться під владою іншого.

52. Таким чином, під владою панів перебувають раби; ця влада над рабами є інститут загальнонародного права;тому що у всіх взагалі народів ми можемо помітити, що пани мають над рабами право життя і смерті і що все, що придбано рабом, придбано паном.

53.Але в теперішній час нікому з підданих римському народу не дозволяється надмірно жорстоко поводитися зі своїми рабами без законної причини. Завдяки постанові імператора Антоніна той, хто без причини вб"є свого раба, підлягатиме не меншій відповідальності, чим той, хто вбив чужого раба.

5 5.Таким чином під нашою владою перебувають наші діти, народжені в законному шлюбі; право-це є особливість (виключне надбання) римських громадян, або не має майже інших народів, які мали б над дітьми таку владу, яку маєм ми.

56.Римські громадяни тоді вступають в законний і дійсний шлюб і мають над народженими в них дітьми владу, коли вони одружені з римськими громадянками або навіть з латинками та іноземками, з якими існувало jus conubii; а оскільки conubium дає право дітям успадкувати майно свого батька, то вони не тільки стають римськими громадянами, але й перебувають під владою батька.

58. Що стосується осіб рабського стану, то з ними не можна одружуватися.

97. Але ж не тільки діти, згідно того, що ми сказали, знаходяться під нашою владою, але й ті, яких ми всиновлюємо.

98. Акт всиновлення здійснюється двома способами: або під владою народу, або під владою вищого магістрату, наприклад, претора.

104. Жінки ж не можуть всиновлювати, бо вони і рідних дітей не мають під своєю владою.

108. Тепер поговоримо про тих осіб , які знаходяться під владою чоловіків ; це право властиве також римським громадянам.

109. Під владою батька звичайно бувають і чоловіки, і жінки, сімейній ж владі чоловіка підпорядковуються тільки жінки.

110. Отже, інколи цей перехід під владу чоловіка здійснювався трьома способами давністю, жертвеним хлібом і купівлею.

111. Шляхом тривалого спільного життя переходила під владу чоловіка та жінка, яка на протязі цілого року залишалась безперервно дружиною; зробившись внаслідок начебто володіння протягом року власністю чоловіка,вона вступала в його сім"ю і посідала місце дочки...

113. Щодо "купівлі", то на основі її жінки підпадають під владу чоловіка шляхом манципації, так само як на основі символічного продажу...

116. Залишається сказати про те які особи можуть знаходитись в необмеженій владі, кабалі (mancipio) іншого.

117. Так, всі вільні особи чоловічої та жіночої статі, що знаходяться під владою батьків, можуть бути манциповані батьком ,тим же самим чином , яким можна манципувати рабів.

119. Манципація полягає в уявному (вигаданому) продажу. Ця форма придбання права власності (jus proprium) властива римським громадянам і здійснюється слідуючим чином. Запросивши не менше п"яти повнолітніх римських громадян в якості свідків і понад того ще одну особу того ж стану, яка тримала б в руках мідні терези і називалася б ваговиком, покупець ще тримаючи мідь говорить так: "Установлюю, що цей раб по праву квирітів належить мені, і що він повинен рахуватись купленим мною за цей метал і за допомогою цих мідних терезів" . Потім він вдаряє цим металом по терезах і передає його як купівельну суму тому, від кого придбав річ за допомогою манципування.

120. Цим засобом манципуються раби і особи вільні, а також тварини, які прираховуються до res mancipi, як, наприклад, бики, коні, мули, віслюки; тим же самим способом звичайно манципуюються земельні ділянки як міські так і сільські...

121. Манципація поземельних ділянок відрізняється від манципації інших речей тільки тим, що раби і вільні, а рівно тварини, прираховуються до розряду res mancipi, можуть бути манциповані, тільки будучи наявно причому необхідно, щоб той, придбав (покупець), торкався власноручно того ж самого предмету, який йому передається; тому що акт цей називається mancifatio, так як річ береться рукою; нерухомі ж маєтки манципуються звичайно при їх відсутності.

124.Розглянемо тепер, яким чином підвладні звільняються від цієї влади.

127. Ті, що находяться під владою батька, стають самовладними після його смерті. Але тут можливі відмінності, а саме: зі смертю батька сини або доньки у всякому разі робляться самовладними, а по смерті діда, онуки чи онучки не завжди робляться самовладними, лише в тому випадку, якщо вони по смерті діда не підпадають під владу свого батька.

129. Тому, який висхідний попав в полон до ворога, то хоча він тимчасово стає рабом, але влада над дітьми призупиняється в силу jus postliminii, по якому повернувшись на батьківщину з полону набувають попередні права.

132. Крім цього діти перестають бути під владою нисхідних завдяки еманципації (звільнені з-під батьківської влади). Але син -тільки після триразової еманципації, решта ж дітей чоловічої або жіночої статі звільняється з-під батьківської влади після одноразової еманципації.

137а. Тільки так через уявний продаж в кабалу (in manu) жінки виходять з під влади чоловіка і, якщо вони із цієї манципації будуть відпущені на волю, то робляться самовладними...

138. Так як ті, які манциповані,вважаються як би рабами, то вони робляться самовладними після відпущення на волю за допомогою суду, цензу, заповіту.

156. Агнати суть родичі, з"єднані рідством через осіб чоловічої статі, так як би когнати зі сторони батька... Але ті які з"єднані кровною спорідненістю через осіб жіночої статі не суть агнати і знаходяться між собою в іншому родинному зв"язку, що грунтується на природному праві.

158. Право агнатства знищується зміною або зменшенням правоздатності; право ж когнатства таким чином не змінюється бо ж цивільний закон може знищити цивільні права, а природних - знищити не може.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТАБЛИЦЯ ІХ.	\|	Книга II. Про речі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.