Семінарське заняття № 2: Виникнення права та державності на території України у стародавню добу

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення про особливості державно-правового життя народів, що населяли територію сучасної України у стародавній період (VІІ ст. до н.е. – VІ ст. н.е.).

Час проведення – 2 год.

Навчальні питання:

1. Виникнення перших державних утворень на території сучасної України.

2. Соціальна структура та правове становище основних груп населення скіфських ранньодержавних утворень та античних держав Північного Причорномор’я.

3. Державний лад міст-держав Північного Причорномор’я, Боспорського царства, скіфських ранньодержавних утворень.

4. Правові звичаї скіфів. Джерела та основні риси права античних держав Північного Причорномор’я.

Ключові поняття: «родова община», «сусідська община», «колонізація», «античність», «монархія», «республіка», «аристократична республіка», «демократична республіка», «остракізм», «докімасія», «магістратура», «архонт», «агораном», «номофілак», «ситон», «енктісіс», «ателія», «тімухіон», «просклесія», «анакрісія», «дікастерій», «псеф», «аксиномантія»

Методичні вказівки:

Розглядаючи перше питання необхідно, насамперед, показати процеси формування державності на північнопричорноморських теренах, визначити основні етапи її зародження. Особливу увагу варто звернути на процеси елінської колонізації, виявити характерні риси її правової регламентації, пригадати основні поліси, які з’явилися на території України у VII-V ст. до н.е.: Ольвію на березі Бузького лиману (тепер біля с. Парутине Очаківського району Миколаївської обл.), Тіру на березі Дністровського лиману (тепер Білгород-Дністровський Одеської обл.), Херсонес (на місці сучасного Севастополя), Пантікапей (на місці сучасної Керчі у Криму), Керкініду (на місці сучасної Євпаторії), Німфей на західному березі Керченської протоки, Тірітаку (на місці сучасного селища Аршинцеве поблизу Керчі), Феодосію (там, де розташоване сучасне місто) тощо.

Висвітлюючи друге питання слід розібратися в особливостях соціальної структури скіфського суспільства, а також виявити специфіку правового статусу різних категорій населення античних держав Північного Причорномор’я: політів, неповноправне населення, іноземців, рабів. Варто звернути увагу на той факт, що правовий статус громадян полісів за часів демократії, охоплював достатньо широке коло їхніх суб’єктивних прав. Вони мали доступ до Народних зборів, могли брати участь у виборах, обіймати державні посади (тімухіом), мали право законодавчої ініціативи (пробулевсіс). Важливим було виключне право власності на нерухомість (енктісіс). Загальний правовий статус громадянина доповнювався ателією – правом на звільнення, від усіх прямих податків та мит, а також епігамією – правом укладати шлюб із громадянками даного полісу (хоча відносно жінок поняття громадянства може застосовуватися лише умовно). Інколи рішенням Народних зборів або Ради полісу громадянину могли надаватися й екстраординарні права – проедрія, промантія тощо. Сукупність громадянських обов’язків найповніше було визначено у пам’ятці херсонеського права кінця ІV – початку ІІІ ст. до н.е. – присязі громадян. Курсанти мають уяснити, що до неповноправного населення античних держав Північного Причорномор’я відносилися, насамперед, особи, які прибули з інших країн для постійного проживання. Зважаючи на особливості їхнього правового статусу, їх можливо віднести до категорії паройків, близьких за своїм юридичним становищем метекам, що проживали на полісних землях. Неповноправними були також вільновідпущеники – колишні раби, яким манумісійними актами було надано особисту свободу. До цієї ж категорії відносилися й вихідці з тубільного «варварського» населення, що внаслідок процесів седентаризації, які особливо посилилися з ІІІ ст. до н.е., перейшли до осілого способу життя.

Готуючись до відповіді на третє питання курсантам необхідно пам’ятати, що грецькі міста-колонії Північного Причорномор’я за формою правління були демократичними або аристократичними рабовласницькими республіками, незалежними містами-державами, які за своєю суттю мало чим відрізнялися від метрополії та протягом століть зберігали з ними союзні відносини, а також тісні економічні, юридичні та культурні зв’язки (наприклад Ольвія з Мілетом, Херсонес з Гераклією Понтійською). Тому й державний лад грецьких міст-колоній будувався на тих же засадах, що і державний устрій античних полісів Греції. З’ясовуючи особливості державного устрою античних-міст Північного слід ретельно дослідити склад та компетенцію вищого органу законодавчої влади - екклесії. При цьому курсанти мають звернути увагу на різновиди нормативно-правових актів, що приймалися народними зборами. Далі слід розглянути порядок формування та компетенцію буле – постійно діючого органу виконавчої влади у містах-полісах. Треба з’ясувати склад Ради міста (голова Ради, члени Ради, секретар, термін обрання. Третьою ланкою міського управління були виборні колегії – магістратури або окремі посадови особи – магістрати. Опрацьовуючи це питання треба проаналізувати порядок формування колегій, основні напрями діяльності, та їх роль в управлінні міст-держав Північного Причорномор’я. Окремо варто звернути увагу на повноваження та компетенцію таких посадовців, як архонти, стратеги, агораноми, номофілаки, ситони та ін.

Вивчаючи специфіку державно-правового устрою Боспорського царства слід звернути увагу на те, що це найдавніша рабовласницька держава зі столицею у м. Пантікапей, яка існувала з Vст. до н.е. і об’єднувала територію Керченського і Таманського півостровів, а також південне узбережжя Азовського моря до гирла Дону. Слід звернути увагу, що Боспорське царство за формою правління було рабовласницькою монархією на чолі якого стояв цар, влада якого передавалася у спадщину. Царів Боспору затверджували римські імператори, які розглядали його як васальну державу. Далі слід звернути увагу на трансформацію державного устрою Боспорського царства (від союзу грецьких полісів до рабовласницької монархії), та особливості державного права - наявність існування такого інституту державного права як інститут співправителів. Досліджуючи центральні органи влади та управління Боспорського царства треба з’ясувати царські повноваження, як володаря вищої законодавчої, виконавчої та судової гілок влади та функції виконавчої влади (державного апарату), центром якого був палац боспорського царя та місцеву владу з урахуванням поділу території на округи та призначених царем намісників.

Висвітлюючи основні риси права скіфських ранньодержавних утворень та еллінських держав потрібно пам’ятати, що право за своїм змістом було рабовласницьким. Скіфська культура протягом усієї історії залишалася безписемною, тому фіксація джерел права не могла бути здійснена. Незважаючи на це треба означити основні джерела права скіфської держави такі як звичаєве право (окремі норми якого можемо виявити у нарративних джерелах), правила, встановлені царською владою, рішення народних зборів, а також слід зазначити, що на території Скіфської держави мешкали групи населення, які жили на основі своїх законів, наприклад, свої звичаї мали племені союзи таврів у Криму, неврів, що жили на південь від Прип’яті, гелоно-будинів, які мешкали у середній течії р. Ворскла. Правова система, що склалася у містах-державах Північного Причорномор’я за формою нагадувала правову систему афінської рабовласницької демократії. Особливістю права було те, що воно перебувало під впливом звичаїв місцевого населення. Курсантам необхідно навести перелік найвідоміших лапідарних джерел права, тексти яких збереглися до нашого часу. Найвідомішою з лапідарних пам’яток права полісів Північного Причорномор’я є присяга громадян Херсонесу (кін. ІV – поч. ІІІ ст. до н.е.), у якій було закріплено перелік найважливіших з тогочасного погляду херсонеської громадянської общини обов’язків та правил поводження громадян. Деякі характерні риси права допоможе висвітлити аналіз текстів ольвійського «закону Каноба» про грошовий обіг (поч. ІV ст. до н.е.), херсонеського закону про повернення політичних вигнанців (поч. ІІІ ст. до н.е.), наказів намісника Нижньої Мьозії посадовим особам Херсонесу та начальникам розташованого у місті римського гарнізону (кін. ІІ ст.), рескриптів боспорського царя Аспурга до горгіпіян (14/15 рр.), рескрипту римського імператора про звільнення громадян Тіри від мита (201 р.), договорів між Ольвією та Мілетом про ісополітію (бл. 331 р. до н.е.), царя Понту Фарнака з херсонеситами про військово-політичний союз (179 р.) та ін. Опрацювання джерел та навчальної літератури надасть курсантам можливість визначити особливості галузей права (цивільного, карного, процесуального), види злочинів, розібратися з метою та видами покарань, особливостями досудового процесу та судочинства в античних державах Північного Причорномор’я. Варто зазначити, що процес носив усний, гласний та змагальний характер.

Питання цільових виступів:

1. Нормативне регулювання цивільно-правових відносин в античних державах Північного Причорномор’я (кінець VII ст. до н.е. – перша половина VI ст. н.е.).

2. Становлення кримінального права античних держав Північного Причорномор’я.

3. Основні риси процесуального права в античних державах Північного Причорномор’я.

Теми рефератів:

1. Грецька колонізація Північного Причорномор’я та її правова регламентація.

2. Правове регулювання фінансових відносин в античних державах Північного Причорномор’я.

3. Суд та процес в античних державах Північного Причорномор’я.

4. Понтійське та Боспорське царства.

5. Правові взаємовідносини античних держав Північного Причорномор’я з Римом.

Література:

Базова:1, 2, 3, 4, 5, 6.

Допоміжна:13, 17, 18, 20, 21, 23, 40, 69, 85, 101.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Змістовий модуль № 2: Держава і право України у стародавній час	\|	Змістовий модуль № 3: Держава і право України періоду середньовіччя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.