Конституційні основи екологічного права України. Права і обов'язки громадян в сфері екології.

Роль екологічного права в правовій системі України. Екологічне право охоплює природоресурсове право, яке у свою чергу складається із земельного, гірничого, водного, лісового та ш., а також включає природоохоронне право І право екологічної безпеки.

Нормативно-правові акти як джерела екологічного права.

Закони як джерела екологічного законодавства і права України.

З .Джерела екологічного права.

З метою правового регулювання суспільних відносин в сфері екології в

Україні прийнято багато законодавчих актів, які загалом становлять систему

екологічного законодавства.

Екологічне законодавство регулює суспільні відносини в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Законодавчим актом загального характеру в екологічній сфері є Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Указ Президента України "Про День довкілля", "Про затвердження Положення про міністерство екології та природних ресурсів України" та ряд інших.

До системи Центральних органів державної виконавчої влади, які спеціально уповноважені приймати нормативно-правові акти, слід віднести Міністерство екології та природних ресурсів України, міністерство охорони здоров'я, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет лісового господарства України та ряд інших органів.

Екологічне право тісно пов'язане з адміністративним, цивільним, кримінальним правом, також з міжнародним правом, оскільки нині проблема забезпечення екологічної безпеки з національної перетворилася на глобальну.

Одним із основних джерел екологічного законодавства поряд з Конституцією України 1996 р. є Декларація про державний суверінітет України від 16 липня 1990 р. У ній передбачено повновладдя народу України, який має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством, до якого належать земля, її надра, водні та інші природні ресурси.

Найважливіше положення щодо екологічних прав людини закріплене у ст. 50 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право на безпечне життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація не може бути засекречена. Серед прав людини, які мають відношення до екологічної сфери, можна назвати - право на охорону здоров'я (ст. 49 Конституції України). Крім того, кожна людина має право на безпечні і здорові умови праці на виробництві (ст. 43 Конституції України). До найважливіших прав людини, які закріплені в Конституції України, належить право власності на природні ресурси.

Конституцією України передбачається, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які перебувають у межах України є об'єктами права власності українського народу (ст. 13 Конституції України). Особлива увага в Конституції України відводиться землі і праву власності на землю. Вона визнається основним національним багатством і перебуває під особою охороною держави (ст. 14). Право власності на землю набувається громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно закону. Крім прав людини, громадянина, юридичних осіб, держави та народу в екологічній сфері Конституція України передбачає відповідні обов'язки зазначених суб'єктів. Так, у ст. 16 Конституції України встановлено, що обов'язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. До обов'язків держави можна також віднести забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення (ст. 49). Конституційний обов’язок кожної людини не заподіювати шкоди природі та відшкодування завданих ними збитків передбачений ст. 66 Конституції України.

Право природокористування система юридичних норм і засобів, спрямованих на врегулювання відносин щодо ефективного використання, відновлення й охорони природних ресурсів, забезпечення матеріальних, економічних і соціальних інтересів та законних прав суб'єктів природокористування. Таким чином, під правом природокористування мається на увазі інститут екологічного права, в якому об'єднано норми, що визначають спільні положення для права користування всіма видами природних об'єктів. Право природокористування ділиться на загальне і спеціальне.

Право загального природокористуванняозначає гарантовану законом можливість усіх громадян, користуватися здоровим навколишнім природним середовищем та їх обов'язками виконанням встановлених правил його охорони.

Право спеціального природокористуваннявстановлюється та регулюється державою в інтересах цільового використання. Воно включає право землекористування, лісокористування та ін.

Основою для його виникнення є акт компетентного органа держави про надання відповідного ресурсу в використанню та господарську експлуатацію за його цільовим призначенням.

Суб'єктами права спеціального природокористування є підприємства, заклади, організації та окремі громадяни відповідно до цілей їх діяльності в межах наданих їм прав і обов'язків.

Об'єкти права природокористування - природні ресурси (об'єкти або їх частини), які закріплюються на праві користування за фізичними і юридичними особами.

Об'єкти права загального природокористування - майдани, шляхи, парки, сінокоси тощо.

Об'єкти права спеціального природокористування землі сільськогосподарських підприємств, землі особистого підсобного господарства, садові земельні ділянки тощо.

Правомочності природокористувачів по використанню і володінню природними об'єктами втілюються у правах і обов'язках, які можна поділити на загальні і спеціальні. Загальними є такі, що притаманні усім без винятку суб'єктам природокористування. Спеціальні визначаються у залежності від природнього об'єкта, який використовується, його природних якостей і властиві тільки певним суб'єктам природокористування, тобто не належить іншим суб'єктам.

Одними із основних прав природокористувача (власника) є:

- використовувати природні ресурси відповідно до їх призначення;

- використовувати корисні властивості природних ресурсів;

- отримувати пільгове оподаткування на виконання заходів щодо відтворення і охорони природних ресурсів;

- отримувати доходи від використання природних ресурсів;

- реалізувати на свій розсуд продукцію отриману від використання природних ресурсів;

- вимагати через судові органи компенсації шкоди, заподіяної природним ресурсам, що знаходяться у їх користуванні.

Одними із основних обов'язків природокористувача (власника) є:

- раціонально й економічно використовувати природні ресурси;

- додержуватися строків природокористування;

- своєчасно вносити плату за використання природних ресурсів;

- здійснювати заходи щодо попередження, псування, забруднення і виснаження природних ресурсів;

- не порушувати права інших власників і користувачів природних ресурсів;

- приводити порушені природні ресурси у стан, придатний для подальшого цільового використання.

Право спеціального природокористування припиняється у разі:

- відпала необхідність в експлуатації природного ресурсу;

- закінчення строку користування;

- вилучення природного ресурсу із використання з метою передачі його у використання іншому природокористувачу;

- порушення правил цільового використання природного ресурсу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття екологічного права.	\|	Юридична відповідальність за екологічні правопорушення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.