Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Управління інноваційним туристичним продуктом

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ В СЕГМЕНТІ ІНОЗЕМНОГО ТУРИЗМУ

Поняття та класифікація інновацій в туризмі

В Україні робляться активні дії по переходу на інноваційний шлях розвитку економіки. Інновації - це щось інше, дії щодо впровадження досягнень науки і техніки в технології та управління, в тому числі і в соціальній сфері, тобто в організаціях, що займаються наданням послуг населенню.

Протягом другої половини ХХ ст. спостерігається прискорення темпів інновацій та зростання масштабів інноваційної діяльності в усіх секторах економіки, включаючи соціально-культурний сервіс і туризм.

Туризм є однією з провідних і найбільш динамічних галузей економіки і за швидкі темпи він визнаний економічним феноменом сторіччя. Для 38% держав туризм - головне джерело доходу, а для 83% країн туризм є одним з п'яти основних джерел доходу. Наприклад (рис.1.1):

Рис.1.1.Частина доходів від міжнародного туризму в деяких країнах в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг [2]

Проте, ситуація, що склалась в туристичному господарстві України практично неконкурентоспроможна на світовому ринку: слабка матеріально-технічна база, яка потребує реконструкції або нового будівництва привабливих для туристів об’єктів, низький рівень сервісу, відсутність необхідної індустрії розваг, поганий стан пам’яток історії та культури, екологічні проблеми і т.п.

Пожвавлення розвитку туризму України та подолання негативних тенденції можливе шляхом впровадження нововведень. Активізація використання інноваційного чинника призводить до створення конкурентоспроможної туристичної індустрії країни.У сучасних умовах жорсткої конкуренції на ринку туристичних послуг довгостроковий успіх компанії нерозривно пов'язаний з її здатністю безперервно впроваджувати інновації. Тому все більшої популярності набирають так звані «проривні» інновації. Це інновації, які змінюють співвідношення цінностей на ринку. При цьому старі продукти стають неконкурентоспроможними просто тому, що параметри, на основі яких раніше проходила конкуренція, стають неважливими.

Цю модель можна використовувати для опису впливу нових технологій на функціонування фірми. Все змінюється в той момент, коли «проривні технології» знаходять свого покупця, який готовий миритися з недоліками нового товару і, якому необхідні нові властивості цього товару. Отримавши такого покупця, нова технологія починає розвиватися, виростають обсяги виробництва, настає момент, коли нова технологія починає виправдовувати свою назву «проривна технологія».

У випадках, коли від проривних інновацій загальне виробництво скорочується (новий сегмент щодо задіяння ресурсів значно менше сегмента, що став неактуальним) йдеться про «закриваючу» технологію.

Для прикладу,це можуть бути платіжні системи, системи онлайн-бронювання, консолідатори послуг, онлайн-портали, туроператорські компанії, турагентські мережі [3].

Традиційно інновації та інноваційна діяльність у першу чергу асоціюються з підприємствами наукоємних високотехнологічних галузей (комп'ютерні та телекомунікаційні технології, хімія, фармацевтична промисловість тощо), проте зміст поняття «інновація» більш широкий.

Інноваційна діяльність передбачає не лише практичне використання науково-технічних розробок і винаходів, але і включає зміни в продуктах, процесах, маркетингу, організації та управлінні виробництвом.

Інноваційна діяльність у туризмі знаходить своє втілення у створенні нових або поліпшенні існуючих турпродуктів, удосконаленні транспортних, готельних та інших послуг, освоєнні нових ринків, упровадженні провідних інформаційних і телекомунікаційних технологій, сучасних форм організаційно-управлінської діяльності, нових підходів до задоволення потреб туристів. Так, інновації в готельному бізнесі, на транспорті, застосування енерго- та ресурсозберігаючих технологій, здатні продовжити життєвий цикл туристичного продукту та знизити вартість послуг.

Часто туристам показують об’єкти, що початково створені не для туристичних цілей, але стали досить цікавими для демонстрації (об’єкти військового, екстремального, екзотичного туризму, залізні дороги. Плаваючі острови тощо). Це так звані нові туристичні ресурси.

Туристичні підприємства України мають можливість лише частково застосовувати інновації. Зазвичай вони просто оновлюють окремі параметри турпродукту, маршруту наприклад, адаптуються до нововведень конкурентів чи наслідують закордонних колег.

Для введення проривних або стратегічних інновацій необхідно набагато більше витрат, зокрема, як на розроблення, так і на впровадження інновації, що для більшості підприємств зробити важко через обмеженість ресурсів на удосконалення інноваційних процесів[9].

Різні аспекти проблеми інноватики відображені в численних публікаціях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Серед науковців цю проблему розробляли Й. Шумпетер, Г. Менш, Б.Твіс, К.Фрімен, Р.Фостер, В.С.Новікова, М.М.Малахової, Д.С.Ушакова, В.М.Аньшина,Л.С. Александрової, І.Т. Балабанова, Д. Аакера, Г.І. Михайліченко.

Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає інновації як новостворені (застосовані) і (або) вдосконаленні конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери; а інноваційну діяльність – як діяльність, що спрямована на вирішення і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [2].

Інновації, за визначенням Й. Шумпетера[12], — не просто нововведення, а новий фактор виробництва. Також вчений налічує шість характерних випадків нових комбінацій (рис.1.2):

Інновація – економічна категорія, необхідна виробнича функція, що зумовлені змінами факторів виробництва, ресурсів або їх комбінації
Запровадження нової продукції, товару, послуги, нових видів або невідомого для споживача
Застосування нової технології виробництва, запровадження для даної галузі нового методу (способу) виробництва
Використання нових матеріалів, видів сировини, а також її джерел
Відкриття та освоєння нового ринку
Впровадження нового управлінського, виробничого процесу, організаційної структури або їх удосконалення

 


Рис. 1.2. Розкриття змісту інновації за Й. Шумпетером[12]

Науковець К. Найт дає таке визначення: "нововведення — це впровадження будь-чого нового щодо організації або її безпосереднього оточення" і розглядає нововведення як "особливий випадок процесу змін в організації".

За визначенням X. Барнет, нововведенням є будь-яка ідея (діяльність чи речовий результат), що є новою за своїми якісними ознаками порівняно з існуючими формами.

Багато американських дослідників під нововведеннями розуміють процеси виникнення, розвитку, поширення та зміни науково-технічних нововведень у різних сферах людської діяльності.

Наприклад, науковець В. Томпсон стверджує, що : "Нововведення є генерування, прийняття і впровадження нових ідей, процесів, продуктів та послуг".Б. Твіс: "Нововведення є процес створення і впровадження нового. Це єдиний у своєму роді процес, що поєднує науку, техніку, економіку і управління. Він полягає в здобуванні нового, сягає від зародження ідеї до її комерційної реалізації і охоплює комплекс відносин: виробництво, обмін, споживання"[10].

Вчений Новіков В.С.[10] підсумувавши думки своїх колег-вчених, визначив інновації наступним чином:— це створені (вдосконалені), поширювані і застосовувані продукти, технології, послуги, рішення, які характеризуються науково-технічною новизною і задовольняють нові суспільні потреби.

Науковець Михайліченко Г.І. сформувала наступне визначення даної категорії: - це нові технології, продукція, послуги, їх поєднання, а також комплексний процес їх створення, розповсюдження та використання для задоволення суспільних потреб [9].

Окремі науковці [5;8;10;] розглядають інновації в туризмі в основному в напрямку використання інформаційних технологій для цієї галузі. Але, на нашу думку, інновації в туризмі – це більш широке поняття. Спираючись на загальне поняття «інновація», під інноваціями в туризмі розуміємо заплановані, цілеспрямовані, неминучі управлінські зміни і нововведення на рівні організацій туристичної сфери, громадських об’єднань і держав, спрямовані на розвиток туристичних потоків і створення пропозицій , що максимально задовольняють та випереджають попит, змінюють ціннісну орієнтацію продукції та послуг [9].

Враховуючи специфіку туризму, необхідно відзначити, що ефект, який буде одержано в результаті впровадження інновацій у діяльність туристичних підприємств, повинен носити наступний характер (рис.1.3):

E fKYV1CF0mZS+rNFqP3MdEnsn11sdWPaVNL0eudy2ch5FK2l1Q/yh1h1uayzP+4tV8D7qcbOIX4fd +bS9/hyWH9+7GJV6fJg2LyACTuE/DH/4jA4FMx3dhYwXLesk4aSCRboCwX76POfDUcEySWKQRS5v FxS/AAAA//8DAFBLAQItABQABgAIAAAAIQC2gziS/gAAAOEBAAATAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAABb Q29udGVudF9UeXBlc10ueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhADj9If/WAAAAlAEAAAsAAAAAAAAAAAAA AAAALwEAAF9yZWxzLy5yZWxzUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhANP8ShVSBQAA/RkAAA4AAAAAAAAAAAAA AAAALgIAAGRycy9lMm9Eb2MueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAIR9NSbgAAAACQEAAA8AAAAAAAAA AAAAAAAArAcAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbFBLBQYAAAAABAAEAPMAAAC5CAAAAAA= ">

Ефект від впровадження інновації
Екологічний (реконструкція архітектурних пам'яток, відновлення природних ресурсів та ін.)
Економічний (підвищення прибутку та рентабельності)
Соціальний (підвищення культурно-освітнього рівня місцевого населення)

 


Рис. 1.3. Характер ефекту від впровадження інновацій [4]

 

Отже, до інновацій у туризмі слід віднести, перш за все, ті нововведення, які супроводжуються:

- відновленням та розвитком духовних і фізичних сил туристів;

- якісно новими змінами туристичного продукту;

- підвищенням ефективності функціонування інфраструктури туризму;

- збільшенням результативності управління, стійким функціонуванням і розвитком туристичної сфери країни;

- підвищенням ефективності процесів формування, позиціонування та

споживання туристичних послуг;

- прогресивними змінами факторів виробництва;

- посилення іміджу і конкурентоздатності туристичних підприємств [4].

Необхідність застосування інновацій для забезпечення розвитку туристичних підприємств визначається сучасними тенденціями розвитку сус­пільства (рис.1.4).

 

L t1UKDXHTtVBSKC5JzEtJzMnPS7VVqkwtVrK34+UCAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEAl/Qf/sQA AADbAAAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbESPQWvCQBSE70L/w/IK3nRjLFJSVxFpQfSkRktvj+xr Epp9G3bXmP57VxA8DjPzDTNf9qYRHTlfW1YwGScgiAuray4V5Mev0TsIH5A1NpZJwT95WC5eBnPM tL3ynrpDKEWEsM9QQRVCm0npi4oM+rFtiaP3a53BEKUrpXZ4jXDTyDRJZtJgzXGhwpbWFRV/h4tR cD7t8u5b787bqfusL/t1+nOyRqnha7/6ABGoD8/wo73RCtI3uH+JP0AubgAAAP//AwBQSwECLQAU AAYACAAAACEA8PeKu/0AAADiAQAAEwAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnht bFBLAQItABQABgAIAAAAIQAx3V9h0gAAAI8BAAALAAAAAAAAAAAAAAAAAC4BAABfcmVscy8ucmVs c1BLAQItABQABgAIAAAAIQAzLwWeQQAAADkAAAAQAAAAAAAAAAAAAAAAACkCAABkcnMvc2hhcGV4 bWwueG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAJf0H/7EAAAA2wAAAA8AAAAAAAAAAAAAAAAAmAIAAGRycy9k b3ducmV2LnhtbFBLBQYAAAAABAAEAPUAAACJAwAAAAA= " fillcolor="white [3201]" strokecolor="black [3213]" strokeweight="2pt">

ФАКТОРИ
Середовище (рівень розвитку науки і техніки, законодавча і нормативна база, політична таекономічна стабільність)
Ресурси (природні, виробничі, фінансові, науково-технічні, технологічні, інфраструктура)
Кадри (вчені, фахівці, підприємці, менеджери, політичні діячі, державні службовці)
Ринкова кон'юнктура і конкуренція (як на внутрішньому, такі зовнішніх ринках)

 


Рис. 1.4. Фактори, що визначають інноваційний розвиток [10]

 

На практику нового туризму впливають такі фактори, як демографічні зміни (старіння населення), стиль життя, характер роботи, частота і тривалість відпусток. Люди прагнуть до нових і нестандартних подорожей. Зростаюча обізнаність, нові потреби стимулюють туристичний бізнес, спонукають до інновацій і нововведень.

До найбільш істотних факторів, що впливають на інтенсивність застосування інновацій у діяльності підприємств туристичної галузі, можна віднести наступні:

- загострення конкуренції в туризмі є наслідком переходу туристичних

підприємств від агресивної цінової конкуренції до конкуренції у сфері якості та оптимального співвідношення якості і ціни, що призводить до пошуку інноваційних способів задоволення зростаючих вимог споживачів туристичних послуг;

- постійно зростаючі потреби суспільства змушують підприємства туристичної індустрії формувати більш досконалі, насичені і різноманітні туристичні продукти та пропонувати найбільш уніфіковані і, в той же час, неординарні послуги. Це призводить до формування нових видів туризму (екстремальний туризм, сільський туризм), нових туристичних маршрутів ;

- розвиток науково-технічного прогресу, інформаційних та комунікаційних технологій спонукають туристичні підприємства до використання досягнень науки і техніки для підвищення ефективності і задоволення плинних потреб туристів;

- посилення глобалізаційних процесів призводить до диверсифікації виробництва та об'єднання туристичних підприємств на національному і міжнародному рівнях. Для утримання своїх позицій у цій ситуації підприємства змушені шукати нові методи управління, нові форми співпраці, об'єднуватися у стратегічні союзи, кластери тощо.

Найважливішим теоретичним і практичним питанням формування та реалізації механізму регулювання інноваційних процесів у розвитку підприємств туристичної галузі є визначення основних принципів, на які вони спираються. Під принципами (від лат. рrincipium – основа, початок) розуміють загальноприйняті правила господарських дій і властивості економічних процесів [6].

Аналізуючи сучасну економічну літературу на предмет формування принципів інновацій у розвитку різних галузей економіки, встановлено, що кожен автор формує їх згідно з цілями дослідження. Однак з великої кількості різноманітних принципів можна виділити загальні (принцип науковості, системності, економічності тощо) і специфічні принципи, які безпосередньо відносяться до відповідної сфери діяльності.

Розглядаючи роботи деяких вчених[2;3;4;10], які присвячені дослідженню інновацій у туризмі, можна виділити наступні принципи інновацій у туризмі: принцип науковості, позитивності результатів, іманентності інвестиційним процесам, принцип відповідності інноваційної діяльності та її результатів рівню розвитку суспільства, принцип зв'язності, системності та безпеки (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Принципи інновацій у туризмі[2; 3; 4; 10]

Принцип Характеристика
Принцип науковості використання наукових знань і методів для реалізації інновацій, які відповідають потребам туристів
Принцип системності   врахування всіх факторів та умов, що необхідні для задоволення потреб людини під час відпочинку, ресурсних можливостей підприємства, території (економічних, фінансових, кадрових та ін.), соціального впливу на суспільство
Принцип іманентності інвестиційним процесам   для проведення необхідних досліджень, розробки та матеріалізації інновацій використовуються інвестиційні ресурси, ефективність яких визначається ступенем важливості та масштабності нововведення. Після закінчення реалізації кошти повертаються інвестору і в подальшому знову можуть бути інвестовані в інноваційний процес
Відповідність інноваційної діяльності та її результатів рівню розвитку суспільства нововведення, які для певного суспільства не відповідають конкретному етапу розвитку не можуть принести користь та користуватись попитом
Принцип зв'язності   інноваційний процес закінчується появою на ринку товару, який на певному етапі життєвого циклу повинен викликати потребу у створенні наступної інновації і забезпечити фінансову підтримку цього процесу
Принцип безпеки інновації, що застосовуються в туризмі, повинні гарантувати відсутність шкоди як для навколишнього середовища, так і для людини та її діяльності
Продовження табл. 1.1
  Принцип зворотного зв'язку полягає у необхідності аналізу реакції туристів на впроваджувані нововведення. Інновації породжують нові туристичні потреби, максимальне задоволення яких є глобальною метою розвитку туризму. Отже, нові потреби туристів безпосередньо впливають на формування цілей та завдань кожного туристичного підприємства
Принцип адаптивності передбачає процес освоєння туристичним підприємством інновацій, що адекватні умовам зовнішнього середовища, а також сприяють підвищенню ефективності функціонування в цьому середовищі. Врахування факторів зовнішнього середовища, що постійно змінюються, наприклад, у сфері законодавства, економіки, науки і т. д., визначають напрями інноваційного розвитку туристичних підприємств
Принцип врахування інноваційного потенціалу території інноваційний потенціал, яким володіє регіон, безпосередньо впливає на ступінь застосування інновацій туристичними підприємствами: чим більшими інноваційними можливостями володіє регіон, тим вище рівень інноваційних розробок в туризмі
  Принцип конкурентоздатності обумовлює здійснення інноваційної діяльності з урахуванням конкурентоздатності впроваджених інновацій
Принцип керованості відображає здатність інноваційної діяльності підпорядковуватись на всіх етапах управлінському впливу

 

Вивчення тенденцій і закономірностей комплексного освоєння інновацій, а також виявлення ефективних методів управління інноваціями в діяльності підприємств сфери туризму, вимагає, в першу чергу, їх класифікації.

Аналізуючи класифікації інновацій у туристичній галузі, можна сказати, що не існує чітко побудованої їх класифікації. Кожен науковець-дослідник виділяє свої параметри за якими можна розділити інновації на окремі види. Так, Саак А.Е., Пшеничних Ю.А. виділяють наступні основні види інновацій у сфері послуг:

- технічні – пов’язані з впровадженням нових видів техніки, технології, інструментів, а також техніко-технічних прийомів праці й обслуговування. Найбільш помітною тенденцією в сучасній сфері послуг є впровадження комп’ютерної техніки, розповсюдження інформаційно-технологічних нововведень, що полегшують роботу з клієнтами і весь процес сервісного обслуговування;

- організаційно-технологічні – пов’язані з новими видами послуг, більш ефективним обслуговуванням клієнтів;

- комплексні, що охоплюють одночасно різні аспекти і сторони сервісної діяльності;

- управлінські – орієнтовані на вдосконалення внутрішніх і зовнішніх зв’язків підприємств, використання нових методів та форм менеджменту [11].

Автор-розробник Михайліченко Г.І. [9] систематизувала та виділила наступні види інновацій (за предметом застосування):

- інновація-продукт (нововведення у вигляді принципово нового або

вдосконаленого продукту, яке просувається у формі товару на ринок);

- інновація-процес (це технічне, виробниче і управлінське удосконалення, що знижує витрати на виробництво продукту);

- інновація-сервіс (нововведення, що пов’язані з обслуговуванням процесів використання продукту за межами підприємства (програмне забезпечення технологічних процесів));

- інтелектуальний капітал (людські ресурси як інтелектуальна, творча еліта, здатні креативно сприймати і модифікувати нестандартні управлінські рішення);

- маркетингові інновації (впровадження нового методу продажу, включаючи значні зміни в дизайні продукту, його просуванні на ринок або в призначенні нової ціни, що націлені на краще задоволення потреб споживача, відкриття нових ринків або задоволення нових позицій для продукції підприємства на ринку з метою збільшення обсягу продажу);

- організаційні інновації (впровадження нового організаційного методу в

діяльності підприємств, в організації робочих місць або зовнішніх зв’язках).

Запорукою успішного використання інновацій у забезпеченні ефективної діяльності підприємств туристичної галузі є джерело зародження ідеї інновації, завдяки чому визначається сфера застосування інновації та якісні показники ефективності впровадження.

За джерелом зародження ідеї та виникнення концепції інновації можна виділити наступні види інновацій:

- від споживачів;

- від туристичних підприємств;

- від спеціалізованих організацій (науково-дослідних).

За формою власностідоцільно класифікувати туристичні інновації на:

- державні;

- комунальні;

- приватні;

- колективні.

Державні та комунальні інновації – це результат фінансування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів.

До них можна віднести, наприклад, інновації у сфері законотворчості, екології і т.п. Найчастіше державні інновації орієнтовані не на отримання прибутку, а створення сприятливих умов для розвитку підприємств туристичної галузі.

Приватні і колективні інновації є об'єктом приватної або колективної власності. В умовах сучасної ринкової економіки вони виникають у результаті вільної конкуренції. Джерелом подібних інновацій є прибуток туристичного підприємства, збільшення розмірів якого діє як стимул для інноваційної діяльності.

Розвиток інновацій у туризмі може мати різну цільову спрямованість:

- економічні;

- соціальні

- екологічні.

Економічні інновації спрямовані на забезпечення зростанняекономічних показників діяльності підприємств туристичної індустрії, наприклад, за рахунок удосконалення маркетингової, організаційно-управлінської політики.

Соціальні інновації мають тісний зв'язок з розвитком суспільства і культури. Виділення такого виду інновацій зумовлено загостренням соціальних проблем, однією з яких на сьогодні є охорона здоров'я і поліпшення загального психологічного та морального стану населення.

Оздоровлення та покращення стану навколишнього середовища, а також забезпечення сприятливих екологічних умов для відпочинку туристів є напрямком створення та впровадження екологічних інновацій.

За величиною інвестованого капіталу, який потрібен для реалізації окремого інноваційного проекту чи інноваційного процесу вцілому, можнавиділитинаступнівиди інновацій: високозатратні; середньозатратні;низькозатратні.

До високозатратних інновацій належить технічно складні інновації, які потребують науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, що й обумовлює значні часові та матеріальні витрати. До них можна віднести проривні інновації.

Більшість підприємств використовує переважно середньозатратні інновації, які не передбачають наукових досліджень.

Важливою відмінною особливістю туристичної галузі від інших галузей економіки є те, що тут можуть використовуватися низькозатратні інновації, тобто такі, розробка, впровадження та поширення яких не вимагають вкладення значних грошових коштів [9]. Адже нематеріальна сутність туристичних послуг сприяє тому, що нововведення може обмежитись, наприклад, в інакшому способі подачі вже існуючого туру чи окремої послуги.

Основні види інновацій за змістом у туристичній сфері класифіковані і представлені у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Види інновацій у туризмі (за змістом)[9, 10]

Вид інновацій Приклади
Продуктові інновації - створення нових туристичних продуктів і послуг; - удосконалення споживчих властивостей вже існуючих туристичних продуктів і послуг; - освоєння нових туристично-рекреаційних територій; - залучення нових видів туристично-рекреаційних ресурсів; - освоєння нових видів туризму; - освоєння нових туристичних напрямів ти маршрутів.
Технологічні інновації - використання інформаційних і комунікаційних технології туристичному бізнесі; - використання нової техніки та технологій при наданні традиційних туристичних послуг; - розробка нових видів матеріально-технічною забезпечення туристичного обслуговування, - підвищення якості туристичних послуг; - впровадження нових форм обліку та звітності туристичних підприємств; - нововведення в системі транспортного обслуговування туристів;
Маркетингові інновації - освоєння нових сегментів туристичною ринку; - розробка новітніх моделей позиціонування і - рекламування туристичного продукту; - розробка новітніх моделей позиціонування і рекламування і туристично-рекреаційних територій.
Організаційно-управлінські інновації - нові методи і форм управління суб'єктами туристично-рекреаційної діяльності; - впровадження нових інноваційних форм організації туристичної діяльності та територіальної організації діяльності туристичних підприємств; - удосконалення державною та регіонального управління туристичною індустрією; - удосконалення інформаційного забезпечення туристичної пильності.
Сервісні інновації - впровадження передових методів навчання, підготовки та перепідготовки працівників туристичною бізнесу; - розробка Інноваційних моделей розміщення трудових ресурсів в туризмі; - розробка інноваційних моделей сервісною обслуговування туристів, враховуючи культуру та звичаї туристично-рекреаційних зон.  

 

Узагальнення та систематизація класифікаційних ознак і створення науково обґрунтованої класифікації інновацій, що застосовуються в процесі функціонування та розвитку підприємств туристичної галузі, має істотну практичну значимість, оскільки визначає потенційну здатність надати детальне уявлення про характеристики того чи іншого нововведення. У зв'язку з цим, доповнюючи розглянуті класифікації інновацій, можна виділити наступні класифікаційні ознаки інновацій у туризмі (рис.1.5).

 

Рис. 1.5. Класифікація інновацій, що застосовуються в туризмі[9]

Дана класифікація інновацій закладає принципи і форми інновацій, які застосовуються підприємствами туристичної галузі, і дозволяє більш точно ідентифікувати кожну інновацію: визначити область її застосування, оцінити значимість, порівняти можливості та обмеження з іншими видами інновацій.

Різноманітність класифікаційних ознак інновацій дає можливість ефективного розвитку підприємств туристичної галузі за рахунок коригування і вдосконалення економічних механізмів, організаційних форм управління туристичним підприємством залежно від типу інновацій.

Отже, поняття інновації безпосередньо пов’язане з поняттям зміни, нового, реформи або ідеї, що розглядається як щось нове. Під інноваціями в широкому розуміннілежить прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції й послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних удосконалень виробничого, фінансового,комерційного, адміністративного або іншого характеру.

Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну, що приводять до позитивних зрушень, забезпечують стійке функціонування й розвиток галузі в регіоні чи окремого підприємства.

Особливістю розвитку інноваційної діяльності в туризмі є створення нового або зміна існуючого продукту, вдосконалення транспортних, готельних та інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних і телекомунікаційних технологій і сучасних форм організаційно-управлінської діяльності.

Важливими напрямами інноваційної діяльності є впровадження технічних і технологічних інновацій з використанням досягнень НТП (комунікації, комп'ютерні системи, Internet) і сучасних вимог екологізації виробництва, нововведення організаційного (впорядкування системи туристських територій України, формування національного кадастру туристських ресурсів, створення туристських спілок і асоціацій, підвищення статусу національної туристської адміністрації та ін.) і управлінського характеру).

Управління інноваційним туристичним продуктом

Для того щоб задовольнити будь-який спонукальний мотив подорожі - бажання відпочити, підлікуватися, познайомитися з новою для себе культурою, пізнати новий спосіб життя, бажання випробувати себе - людині потрібен цілий комплекс послуг і товарів, що називаєтьсятурпродуктом (рис.1.6).

Туристичний продукт
Товари
Додаткові туристично-екскурсійні послуги
ТУР

 

 


Рис. 1.6. Структура туристичного продукту[4]

 

Створюючи турпродукт, необхідно чітко розуміти те, що насправді буде купувати турист - нові відчуття і враження, затишок, увагу і т.п. Відповідно, створення турпродукту починається з визначення його споживчих властивостей і якостей, найбільш привабливих для потенційних туристів (рис.1.7).

Туристичний продукт
Невловимі складові (атмосфера у готелі, комфорт у засобі пересування і т.п.)
Відчутні складові (їжа, напої, сувеніри і т.п.)

 


Рис. 1.7. Складові туристичного продукту[4]

При формуванні пропозиції доцільно використовувати модель п'яти рівнів розвитку тур продукту [1], [3]. Перехід на кожен новий рівень означає збільшення цінності для споживача:

В основі турпродукту лежить основна вигода - користь чи перевага, що купується туристом (відпочинок, пізнання нового, лікування і т.д.). Тобто головний мотив здійснення подорожі.

На другому рівні необхідно втілити цю вигоду в основний турпродукт - набір послуг і товарів, що дають можливість її отримання (готельний номер з ліжком, ванною, екскурсії, вечеря в ресторані і т.д.).

Третій рівень - це очікуваний турпродукт, тобто підготовлений туроператором комплекс послуг з конкретними властивостями і рівнем якості, за які споживач згоден сплатити, і розраховує отримати їх під час подорожі. Один і то самий набір послуг може мати різну класнісність, тобто різний рівень сервісу при перебуванні на відпочинку.

На четвертому рівні формується доповнений турпродукт, що володіє такими якостями та перевагами, які перевищують звичайні очікування споживача і відрізняють пропозицію турфірми від конкурентів. Це може бути більш зручна стиковка між рейсами, чи унікальна ціна, чи приємний подарунок від туроператора.

При створенні інноваційного турпродукту, застосовуючи стратегію доповнення, слід врахувати наступне:будь-які доповнення підвищують цінність пропозиції, але припускають зростання витрат і цін;доповнення швидко стають очікуваними, необхідний постійний пошук нових переваг; як альтернатива доповненим турпродуктам, можливе надання «простих» продуктів за істотно нижчими цінами.

П'ятий рівень турпродукту - потенційний товар - передбачає можливі майбутні доповнення та модифікації. На даному рівні компанії шукають нові способи задоволення споживачів і вдосконалюють пропозицію.

Як і у випадку з будь-яким іншим товаром, створення турпродукту послідовно проходить через певні етапи (рис.1.8):

Розробка концепції нового турпродукту
Розробка маркетингової стратегії
Пробний маркетинг
Генерування і відбір ідей
Комерціалізація нового турпродукту

 

 


Рис. 1.8. Етапи створення тур продукту [1], [3]

1) Генерування і відбір ідей щодо турпродукту, його кількісних і якісних властивостей на основі вивчення попиту та можливостей дестинації. Ця робота повинна проводитися постійно, так як в туризмі часто змінюються мода і переваги, удосконалюється інфраструктура.

2) Розробка концепції нового турпродукту полягає в доданні йому конкретних споживчих властивостей, відповідних перевагам цільового ринку, матеріально-технічним і фінансовим можливостям турфірми. На даному етапі розробляється маршрут, програма, набір і класність послуг.

3) Розробка маркетингової стратегії передбачає визначення цілей за обсягами продажів і прибутку; способів виведення турпродукту на ринок, опрацювання позиціонування і інших елементів комплексу маркетингу.

4) Пробний маркетинг проводиться з метою оцінити сприйняття новинки

потенційними туристами, виявити і усунути можливі недоліки в самому турпродукті та організації виконання турпослуг.

5) Комерціалізація нового турпродукту полягає в організації його масового продажу на цільовому ринку.

Мета кожного етапу - прийняття рішення про доцільність продовження роботи над новим турпродуктом.

Основним турпродуктом в практичній діяльності турфірми є тур - поїздка, подорож по визначеному маршруту на основі комплексного обслуговування (рис.1.9.).

ТУР
Комплекс послуг на маршруті
Туристичний пакет
Маршрут
Строки  

 

 

 


Рис. 1.9. Структура туру[1], [3]

 

Значущими для споживача параметрами туру є його споживчі властивості і заявлена вартість (ціна). При цьому споживчі властивості туру в рівній мірі залежать:

- Від особливостей маршруту - відвідуваних міст, пунктів, об'єктів показу і способу переміщення між ними;

- Від номенклатури і якості обслуговування в період подорожі.

Таким чином, розробка туру передбачає визначення основних його компонентів: маршруту і комплексу послуг.

Вибір і розробка маршруту. Маршрут відіграє важливу роль в доданні туру привабливості,задоволенні інтересів і побажань туристів.

Основні характеристики маршруту, що визначають ступінь його привабливості:

1) Зміст маршруту. Перелік відвідуваних міст і пунктів повинен відповідати цілям поїздки. Так, для екскурсійно-пізнавальних турів вибираються міста з найбільш цікавими історико-культурними цінностями і пам'ятками (пам'ятниками, музеями, картинними галереями і т.д.). При організації турів на відпочинок в маршрут включаються курортні, морські, гірські чи сільські центри з відповідними природно-кліматичними особливостями.

Від туроператора потрібне знання туристських ресурсів і вміле використання їх при складанні маршруту.

2) Спосіб перевезення туристів між включеними в маршрут містами / пунктами. Далеко не всі пункти мають рівнозначні транспортні зв'язки.

Слід ретельно підходити до вибору засобів перевезення туристів і конкретних перевізників.

Вимоги до організації перевезень:

- Не допускати повторного транзитного відвідування туристами міста / пункту на маршруті. Необхідно вишукувати варіанти транспортних перевезень, що забезпечують одноразове відвідування запланованих міст;

- Перевагу слід віддавати перевізникам, здатним забезпечити максимально швидку й комфортабельну доставку туристів з пункта в пункт;

- При плануванні перевезень доцільно залишати якомога більше світлового часу для організації екскурсій або вільної активності туристів. У цих цілях використовують: нічні години - для перевезення потягом, ранкові або вечірні - літаком або автобусом.

3) Тривалість туру. Існує тісний зв'язок між метою поїздки, змістом маршруту і тривалістю туру. Так, для ознайомлення з великими містами, багатими туристичними пам'ятками (Київ, Львів), потрібно як мінімум по 3-4 дні. Для огляду менш значних міст - 1-2 дні. Найбільш тривалими є тури на лікування, навчання і т.д.

Основні напрямки стандартизації турпродукту.При формуванні, виробництві та споживанні турпродукту велике значення має його об'єктивна якісна оцінка. З метою управління якістю обслуговування та очікуваннями споживачів, а також з метою підвищення продуктивності праці, у сфері туристичних послуг використовуються різні стандарти. Вони дозволяють туристам вже на етапі вибору туру отримати реальне уявлення про його зміст і рівні виконання.

Основні напрямки стандартизації турпродукту представлені на рисунку 1.10:

Форми обслуговування
Види туризму
КОМПЛЕКСНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ
Клас обслуговування
Набір послуг

 


Рис. 1.10. Стандартизація туристичного продукту [1]

 

1.Форми обслуговування.Всі туристичні поїздки здійснюються на індивідуальній або груповій основі:

1) Індивідуальні тури - представляють споживачеві більше незалежності і самостійності, але дорожчі.

Організація індивідуальних поїздок більш трудомісткий процес, що вимагає:

- відповідного розвитку інфраструктури туризму та якості сервісу;

- максимального володіння інформаційними системами для бронювання, проведення розрахунків та інших операцій;

- високої кваліфікації персоналу турфірми.

З іншого боку, індивідуальний туризм економічно більш вигідний, так як

дає більш високі надходження в розрахунку на одного туриста в порівнянні з груповими турами.

2) Групові тури - поїздка кількох людей за єдиним маршрутом, програмою, терміном і набором послуг. Групові поїздки більш дешеві, доступні масовому ринку, але в таких поїздках кожен учасник зобов'язаний підкорятися встановленому порядку подорожі.

Жорстких норм за кількісним складом учасників групового туру не існує. Як правило, мінімальний склад становить 10 осіб, але в окремих випадках, з метою стимулювання продажів туру, туроператори встановлюють умови групового туру і для 5-6 чоловік. Максимальна кількість учасників групи за наявності попиту обмежується фізичними можливостями підприємств розміщення, транспорту, харчування (кількістю заброньованих місць)[1].

Так як організація групових турів пов'язана з використанням значного обсягу турпослуг, які в розпал сезону стають дефіцитними, формування турів розпочинається задовго до їх продажу і виконання. Реалізуються тільки ті тури, за якими туроператор має тверду гарантію бронювання послуг.

2. Види туризму.Види туризму визначають споживчі властивості комплексного обслуговування, що відповідають меті подорожі туриста. Мета поїздки реалізується в тому чи іншому виді туризму, на приклад :

1) екскурсійно-пізнавальні тури - є найпопулярнішим і наймасовішим видом туризму. Основний мотив таких поїздок - ознайомлення з туристичними визначними пам'ятками (пам'ятниками історії, архітектури та мистецтва; природними та етнічними особливостями, сучасним життям країни і т.д.).

Сюди відносять також спеціалізовані та тематичні програми, що включають відвідування спеціальних об'єктів у відповідність з професійними та аматорськими інтересами учасників (підприємств, соціально-побутових і культурно-просвітницьких установ).Маршрути екскурсійно-пізнавальних турів мають широку географію, містять пункти, здатні надати цікаву екскурсійну програму. Тури високоприбуткові за рахунок масовості, розширеного пакету послуг і більшої тривалості порівняно з деякими іншими видами туризму.

2) Тури на відпочинок - масовий вид туризму. Має яскраво виражену сезонність попиту (пік - початок літніх відпусток). На даних поїздках спеціалізується значна частина туристських центрів Іспанії, Франції, Італії, Туреччини та ін.

Головна умова організації турів на відпочинок - наявність відповідних природно-кліматичних умов, сприятлива екологічна обстановка і розвинена інфраструктура, здатна забезпечити комфорт і цікаве дозвілля (особливо у вечірній час).

Економічна вигода турів обумовлена їх тривалістю і придбанням туристами під час відпочинку безлічі додаткових послуг[1].

3. Класи обслуговування. Якість одних і тих же послуг може по-різному оцінюватися туристами, працівниками підприємств - постачальників послуг та персоналом турфірми. Стандартизація за класами обслуговування дає можливість об'єктивної оцінки якості турпродукту.

Слід зазначити, що нормативних стандартів щодо якості послуг, які складають комплексне обслуговування, немає. В основі класифікації комплексного обслуговування лежить якість засобів розміщення туристів (категорія готелю і номера).

Щодо інших послуг, які складають комплексне обслуговування, встановлюються якісні відмінності в залежності від класу формованого турпродукту.

Якість харчування зазвичай пов'язують із класом готелю та його рестораном. Існують також відмінності в рівні виконання транспортних послуг (перевезення в автобусах, мікроавтобусах, автомобілях і т.д.), в кваліфікаційних вимогах для гідів та перекладачів.

Найбільш істотними факторами, що впливають на якість обслуговування туристів на підприємствах туріндустрії, є:

- стан матеріально-технічної бази підприємств, що виробляють

турпослуги.

Зокрема, в готелях - архітектурно-будівельні форми, будівельні та оздоблювальні матеріали, обладнання та оснащення приміщень, їх інтер'єр і т.д .;

- використання прогресивних інноваційних технологій обслуговування. Встановлення чіткого, обов'язкового для виконання порядку і якості всіх операцій, які становлять послугу;

- професіоналізм обслуговуючого персоналу, висока кваліфікація працівників на всіх виробничих ділянках, знання ними своїх обов'язків;

- гостинність - найважливіша вимога до організації обслуговування в туріндустрії. Гостинність заснована на принципі: всі клієнти підприємства є для нього бажаними гостями.

4. Набір послуг.Комплекс обслуговування може включати більшу або меншу кількість послуг (рис. 1.11).

 

Основні
Додаткові
Супутні
Розміщення
Харчування
Перевезення
Дозвілля
ВИДИ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ
Дод. екскурсії
Лікувально-оздоровчі послуги
Культурно-видовищні та ігрові заходи
Забезпечення сувенірною продукціє
Валютні, інформаційні та інші послуги
Надання сейфу, звязку і т.д.

 


Рис. 1.11. Види туристичних послуг [2]

Відмінності між кількісними характеристиками турпродукту визначаються, насамперед, набором ресторанних послуг[2].

У міжнародній практиці пакет послуг поділяється на: ;повний пансіон - включає проживання у готелі та триразове харчування; напівпансіон - проживання в готелі і дворазове харчування (сніданок і обід або вечерю);«Нічліг і сніданок»;«Тільки нічліг».

Всі ці категорії можуть доповнюватися іншими турпослугами (трансфери, екскурсії тощо), що дає турпродукту остаточну споживчу цінність, відповідну до тієї чи іншої мети подорожі.

Виробництво і реалізація додаткових турпослуг має в турбізнесі велике значення. За кордоном витрати туристів на оплату основних і додаткових послуг складають 60% і 40% відповідно.

Ще одним важливим елементом управління новим туристичним продуктом є його адаптація до сезонного розподілу попиту.

Сезонний розподіл попиту вносить певну специфіку у створення турпродукту. Як правило, спостерігається ажіотажний попит на поїздки в розпал туристичного сезону і його різкий спад в несезонний період.

В результаті скорочення кількості туристів у несезонний період, підприємства туріндустрії та фірми позбавляються значної частини своїх клієнтів і працюють з мінімальним навантаженням, що веде до різкого зниження ефективності діяльності.

Аналіз річного розподілу потоків міжнародних туристів в країнах північної півкулі (за даними СОТ) дозволяє виділити наступні періоди:

- несезонний період, коли спостерігається мінімальний рівень попиту: січень-березень і листопад-грудень;

- міжсезонний період, коли відбувається пожвавлення або спад попиту на поїздки: квітень і жовтень;

- сезонний період, коли попит набуває масового характеру: травень - червень, вересень;

- сезон «пік»: липень, серпень - попит досягає найвищого рівня.

Проблема завантаження туристської бази в несезонний період у різних туристських центрах має різний ступінь актуальності. Як правило, великі туристські центри мають потік відвідувань практично цілий рік. Менш значні міста відчувають сезонне падіння попиту в повній мірі.

Підходи до сезонної адаптації турпродукту:

1) Надання особливих турпослуг і розваг, характерних тільки для певної пори року. Наприклад, заняття зимовими видами спорту, полювання, фестивалі і фольклорні свята.

2) Організація спеціалізованих або тематичних програм за професійними чи аматорськими інтересами, проведення навчальних турів.

3) Організація турів на лікування .

4) Розробка більш коротких за тривалістю турів (зазвичай 5-7 днів).

5) Організація поїздок для осіб «третього віку»[2].

Отже, формування системи управління виробництвом і збутом нового туристичного продукту, що забезпечує його реалізацію і постійне вдосконалення відповідно до запитів споживачів- складний, багатоступінчастий процес, що вимагає комплексного, системного аналізу і здійснюється при виконанні ряду умов:

- проведення маркетингового дослідження ринку для визначення потенційного споживчого попиту на різні види туристичного продукту;

- розгляд видів, форм, елементів туристичного продукту;

- аналіз реальних витрат на розробку і реалізацію передбачуваного до продажу туристичного продукту;

- управління якістю всіх його складових (починаючи від навчання персоналу по його розробці і до вибору постачальників послуг, що комплектуються в турпакет);

- управління збутом , його адаптація до сезонності попиту туристів, вибір способу просування;

 

 




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Схема психолого – педагогічної характеристики на класний колектив | Кон’юнктура ринку іноземного туризму в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.