Ринки факторів виробництва та особливості їх функціонування

До цього часу ми вивчали ринки готової продукції, тобто ринки товарів і послуг. Звернемося тепер до ринків факторів виробництва, які включають в себе ринки: робочої сили, природних ресурсів і засобів виробництва. Мікроекономічний аналіз цих ринків багато в чому подібний аналізу ринків готової продукції. Основним методом їх вивчення є аналіз попиту та пропозиції, взаємодія яких формує рівноважні ціни ресурсів.

Під факторами виробництва (лат. factor – роблячий, виробляючий) розуміються всі види ресурсів, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг. Те, що бере участь в процесі виробництва і сприяє утворенню кінцевого продукту (послуги), носить назву чинника виробництва або економічного ресурсу.1 Економічні ресурси (або фактори виробництва) – це елементи, які використовуються для виробництва економічних благ.

Види факторів виробництва зумовлені різноманітною виробничою діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах і регіонах. Вони дуже різні, що є об’єктивною основою суспільного поділу праці.

Для типів факторів виробництва характерною є визначеність. Вони представлені засобами виробництва (речовий фактор) і безпосередніми виробниками (особистий фактор), наділеними здатністю до праці (в тому числі до підприємницької діяльності), яка реалізується у поєднанні з засобами виробництва. Теорія факторів виробництва, висунута Ж. Б. Сеєм, отримала широке розповсюдження у західній економічній думці. В тому чи іншому виді вона присутня в усіх підручниках „Економікс”. Одне з важливих сучасних доповнень до даної теорії полягає в тому, що відокремлюється такий особистий фактор виробництва – підприємницькі здібності.

Цьому фактору велику увагу приділяє, зокрема, відомий американський економіст Дж. Гелбрейт. Виділення підприємницьких здібностей в самостійну категорію обумовлено тією важливою та домінуючою роллю, яку відіграє сьогодні підприємництво в економічному житті.

Ринок ресурсів– ринок, на якому в результаті взаємодії попиту і пропозиції формуються ціни на працю, капітал та природні ресурси у формі заробітної плати, процентного доходу і ренти. Це за сутністю три взаємопов’язаних ринка. Їх взаємозв’язок обумовлений залежністю попиту і пропозиції на одному ринку від ситуації на другому. Справа в тому, що необхідні для виробництва ресурси фірми купують на специфічних ринках, які називаються ринками факторів виробництва або ресурсів. Продавцями на цих ринках виступають домогосподарства та інші фірми, які володіють тими чи іншими ресурсами. Отже, виробник є не тільки продавцем продукту, а й одночасно покупцем ресурсів. Така зміна ролей і викликає необхідність окремо проаналізувати формування цін на ресурси. У ринковій економіці підприємства понад 90% виробничих ресурсів купують у власників ресурсів. Домогосподарства прямо чи опосередковано володіють ресурсами і є їх постачальниками через ринок до виробничих структур. Таким чином, попит і пропозиція, ціноутворення впливають на рух виробничих ресурсів та їх застосування у виробничому процесі.

Ринки факторів виробництва виконують дві основні функції:

1) Допомагають визначити, як виробляти товари і послуги. Яким способом, за допомогою яких ресурсів; як вибирається та чи інша технологічна комбінація ресурсів; вибір засобів виробництва залежить від цін на ресурси, ринок через ціну вкаже оптимальне для кожного часу місце поєднання ресурсів.

2) Ринки ресурсів допомагають визначити: для кого виробляти товари та послуги, бо більшість людей одержують дохід шляхом продажу ресурсів, які вони мають. Оскільки на ринках встановлюються ціни ресурсів, то встановлюється також, яка частина сукупного продукту суспільства дістанеться постачальникам ресурсів. Отже вирішення питання для кого виробляти залежить від розподілення доходів між власниками факторів виробництва.

Особливості ринків факторів виробництва:

· зміна ролей ринкових агентів (фірми виходять на даний ринок як покупці, а домогосподарства – як продавці) зумовлює те, що на ринках ресурсів індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції корисності, а індивідуальний попит – із максимізації прибутку або інших цільових установок фірми. На ринках благ, навпаки, попит пов’язаний з максимізацією корисності, а пропозиція – з максимізацією прибутку;

· попит на ресурси є похідним, тому що вони задовольняють потреби опосередковано через виробництво товарів та послуг. Попит на фактори виробництва розширюється або скорочується в залежності від того, росте чи спадає попит на готову продукцію, що виробляється за допомогою цих факторів;

· споживання факторів виробництва взаємопов’язане. Вони не використовуються окремо і не можуть функціонувати ізольовано один від одного;

· чим вищий попит на продукцію, тим вищий попит на виробничі ресурси;

· для кожного типу і якості виробничих ресурсів існують окремі ринки;

· особистий характер такого фактора як праця;

· доходи власників ресурсів визначаються граничною продуктивністю ресурсів і рівнем цін;

· від цін факторів виробництва залежать розміри доходів їх власників.

Витрати фірми на придбання виробничих ресурсів стають доходами домогосподарств (у вигляді заробітної плати, ренти, відсотка). Ціни факторів виробництва – основний чинник, який впливає на грошові доходи. Вони також слугують засобом раціонального використання ресурсів (в першу чергу дефіцитних), сприяють підвищенню ефективності виробництва. Ціноутворення на ресурси пов’язане з розподілом національного доходу і зачіпає сферу економічної політики. Існує декілька взаємозв’язаних причин, обумовлюючих необхідність вивчення формування цін на ресурси (про це мова буде йти нижче).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 9. Загальна характеристика факторних ринків	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.