Методичні рекомендації.

Навчальна дисципліна «Адвокатура України» є вибірковою юридичною дисципліною завданням якої є: аналіз виникнення та розвитку адвокатури; вивчення законодавчої бази, що є підґрунтям діяльності адвокатури в Україні; розкриття питань специфіки адвокатської діяльності у кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному, виконавчому, нотаріальному процесах, у Європейському Суді з прав людини; вивчення основних етичних правил поведінки адвоката; дослідження існуючих світових правових систем адвокатури.

Метою вивчення навчальної дисципліни «Адвокатура України» - є з’ясування студентами необхідності виникнення інституту адвокатури, існування та вдосконалення його механізму на сучасному етапі розбудови правової держави та підготовки України до інтеграції у Євросоюз.

Ця дисципліна має тісні зв’язки з наступними дисциплінами, що вивчаються в ОДУВС, а саме: «Теорія держави і права», «Історія зарубіжних країн», «Судові та правоохоронні органи України», «Цивільне право», «Кримінальне право», «Цивільний процес», «Кримінальний процес», «Адміністративне право», «Господарське право», «Господарський процес», «Юридична деонтологія».

Вивчення цієї теми передбачає отримання студентами уявлення про стан інституту адвокатури та тенденції його розвитку як на території України так і у цілому світі. Виходячи з того, що адвокатура - інститут суспільний, вона зародилася й розвивалася разом з людським суспільством. Особливу увагу слід звернути на розвиток форм адвокатської професії в таких країнах Середземномор'я, як Стародавні Греція та Рим, оскільки загально вважається, що з римської адвокатури почався розвиток світової адвокатури. Студенти повинні знати походження понять «правозаступництво» та «представництво», зрозуміти їх різницю та єдність у здійсненні адвокатських функцій.

Ще однією рисою формування адвокатської професії у стародавні часи стало визначення поняття професійного злочину. Велике значення мало також зародження гонорарної практики, встановлення присяги та заборона поєднання адвокатської діяльності з обійманням деяких посад (наприклад, посади судді або намісника провінції). Слід звернути увагу на те, що не в усі часи й не в усіх країнах слово «адвокатура» мало те саме значення, що й сьогодні. Разом з тим варто проаналізувати, які елементи правової допомоги на нижчих стадіях розвитку людського суспільства поступово трансформувалися в більш цивілізовані форми й знайшли своє сучасне відображення в чинному законодавстві України.

Також, у процесі опрацювання рекомендованої літератури студенти повинні визначити ознаки, які мала адвокатська діяльність у середньовічних: Франції, Німеччині, Англії, і вказати на відмінні риси адвокатури тих часів, розглянути гонорарну практику, форми здійснення адвокатської діяльності, порядок допущення адвоката до участі у судовому процесі.

Необхідно звернути увагу й на форми сучасної адвокатури, зосередивши увагу на походженні та розвитку елементів адвокатської професії. При цьому доцільно використовувати наданий у списку літератури Наочний посібник (альбом схем) з навчальної дисципліни «Адвокатура України».

Таким чином, студенти повинні узагальнити вивчений матеріал, ознайомитися з визначенням адвокатури, яке дає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і з’ясувати сутність інституту адвокатури у державному механізмі захисту прав особи та громадянина.

Теми рефератних повідомлень:

1. Історія розвитку адвокатури у світі: зародження адвокатури, адвокатура у середні віки;

2. Історія розвитку адвокатури в Україні.

Питання для самоконтролю:

1. Форми надання правової допомоги в період середньовіччя.

2. Які функції в суді виконували «послухи» та «видаки»?

3. Розкрити сутність понять «правова допомога» та «правова діяльність».

4. Хто такі «присяжні повірені»?

Рекомендована література:

Міжнародно-правові акти:

Документи ООН:

1. Загальна декларація прав людини. Прийнята й проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948р.

2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966р., резолюція 2200 А (XXI). Ратифіковано Указом Президії Верховною Радою України РСР від 19 жовтня 1973р.№ 2148-VIII

3. Мінімальні стандарти правила поводження з в’язнями. Затверджені І Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводженням з в’язнями 30 серпня 1995 р. у Женеві. Схвалені Економічною і Соціальною Радою ООН, резолюцією 663 СІ(ХХІV) від 31 липня 1957р.

Основні положення про роль адвокатів. Прийняті VIIІ Конгресом ООН у серпні 1990р.

Документи Ради Європи:

1. Конвенція про захист прав і основних свобод людини. Рим, 4 листопада 1950р. Ратифікована Законом України від 17 липня 1997р. №475-97 ВР.

2. Перший протокол до Конвенції про захист і основних свобод людини, Париж 20 березня 1952р. Ратифікований Законом України від17 липня 1997р.№475-97 ВР.

Документи СНД:

1. Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини від 26 травня 1995р.

Нормативні акти:

1. Конституція України [Електронний ресурс]: закон України від 28.06.1996р. 254к/96-ВР із змін. від 06.10.2013р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-ВР.

2. Про адвокатуру та адвокатську діяльність [Електронний ресурс]: закон України від 05.07.2012 р. № 5076-17. – Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua - Назва з екрана.

3. Про деякі заходи щодо поліпшення рівня адвокатури [Електронний ресурс]. Затверджено Указ Президента України від 30 вересня 1999 р. № 1240/99 - Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua - Назва з екрана.

4. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції [Електронний ресурс]: закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВРіз змін., внес. згідно із Законами України: за станом на 09.02.2006, ВВР, 2006 N 3436-IV– Електрон. дан. (1 файл). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua -Назва з екрана.

Спеціальна література:

1. Шкарупа В.К. Адвокатура України [Текст]: навч. посіб. / В.К. Шкарупа, О.В. Філонов, А.М. Титонов, Ю.Я. Кінаш; За ред.. В.К. Шкарупи. – К.: Знання, 2007. – С. 15 – 47.

2. Фіолевський Д.П. Адвокатура [Текст]: підруч. / Д.П. Фіолевський. – К.: Алерта; Прецедент, 2007. – 486 с.

3. Фурса С.Я. Адвокатура України [Текст]: навч. посіб. / С. Я. Фурса; за ред.. доктора юр. наук, професора С.Я Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. – Кн. 1. – С. 20 – 85.

4. Історія адвокатури. Правове становище адвокатури та адвокатська діяльність. Правила адвокатської етики [Текст]: посібник. (Матеріали до складання кваліфікаційних іспитів для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Випуск 2).: Науково-практична та навчальна література. — К.: Видавництво "Прецедент", 2008. — 216 c.

5. Наочний посібник (альбом схем) з навчальної дисципліни «Адвокатура України». О.А. Балтовський, О.В. Косаревська. – Одеса, ОДУВС, 2013.- 66 с.

Джерела Інтернет:

1. www.rada.kiev.ua (сайт Верховної Ради України)

2. www.aprnu.kharkiv.org (сайт Академії правових наук України)

3. www.minjust.gov.ua (сайт Міністерства юстиції України)

4. www.informjust.kiev.ua (сторінка інформування про діяльність органів юстиції)

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 1. Завдання та система курсу. Становлення і розвиток світової та української адвокатури.	\|	Тема 2. Стандарти професійної діяльності адвокатури. Організація роботи адвоката.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.