Актуальні проблеми реформування органів нотаріату в Україні.

Сьогодні нагальним питанням є прийняття нової редакції Закону України „Про нотаріат”. Перш за все, це обумовлено тим, що відповідно до п. 14 статті 92 Конституції України: організація і діяльність нотаріату визначається виключно законами України.Сьогодні, діяльність нотаріату в Україні регулюється не лише ЗУ „Про нотаріат” та іншими законами, але й Указами Президента, нормативно-правовими актами КабМін України, Мінюст України.

Дуже важливою новелою законопроекту є положення про те, що на нотаріат не можуть покладатися функції, не передбачені цим (тобто Законом України „Про нотаріат”) Законом. Є значна кількість нормативно-правових актів, до сфери правового регулювання яких нотаріат аж ніяк не належить, але які, тим не менше, визначають компетенцію нотаріату поза ЗУ „Про нотаріат”.

Останнім надбанням законотворчості є Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб”, який покладає на нотаріуса не властиві йому функції фіскального органу, а саме ‑ функції податкового агента.

Відповідно до пп. „б” підпункту 9.1.4. п. 9.1. ст. 9 цього Закону нотаріус зобов’язаний направити інформацію про посвідчений договір оренди нерухомого майна за формою та способом, встановленим Кабінетом Міністрів України, а у разі порушення такої форми чи способу нотаріус несе відповідальність, встановлену законом за порушення порядку чи строків надання податкової звітності. Затверджена Кабінетом Міністрів України форма повідомлення нотаріуса про посвідчений договір оренди містить повну інформацію про орендатора, орендаря, об’єкт оренди, суму орендної плати, що підриває основи такої важливої гарантії нотаріальної діяльності, як нотаріальна таємниця, передбаченої ст. 8 Закону України „Про нотаріат”. Прикро, що Міністерство юстиції України зареєструвало зазначену постанову Кабінету Міністрів України, незважаючи на те, що вона суперечить чинному Закону України „Про нотаріат”.

На нотаріуса державою покладаються не властиві йому функції фіскального органу, повна майнова відповідальність за погашення сум податкових зобов’язань платників податку, що суперечить принципам взаємовідносин між нотаріусом і державою у сфері оподаткування, які вироблені такою впливовою між нар. організацією,як Міжн.Союз Латинського нотаріату.

Покладення на нотаріуса функцій, не сумісних з його професією, суперечить і ст.43 Конституції, згідно з якою кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується.

Якщо працю нотаріуса людина обирає вільно, то праця податкового агента йому нав’язується державою. Набуваючи статусу податкового агента, нотаріус змушений бути посередником між сторонами договору, оскільки він повинен отримати гроші від покупця, нарахувати і утримати з них суму податку, сплатити її від імені продавця до бюджету, а решту суми виплатити продавцю. Такі обов’язки аж ніяк не притаманні професії нотаріуса, більше того, у разі виникнення спору в суді щодо посвідченої нотаріусом угоди, або порушення кримінальної справи, він може бути допитаний у якості свідка щодо процедури і повноти проведеного розрахунку, валюти розрахунку, наявності фальшивих купюр та ін.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нотаріальне оформлення документів, призначених для дії за кордоном.	\|	Перспективи розвитку органів нотаріату в Україні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.