Звичайно при програмуванні не зручно користуватися адресами, що визначаються числом, розміром 2,5 байта.

Звуження до 2 байт дало б пам'ять 65536, а розширення до 3-х дало б пам'ять більшу ніж можна було б зробити на той час (більше ніж 4 мільярди – 4 Гб). Тому для адресації 1 Мб пам'яті вирішили умовно розділити її на окремі сегменти, причому сегменти могли перекривати один одного і розмір міг бути різним, але не більше 65536, це зроблено тому, що в межах сегменту можна користуватися для адреси 2-хбайтними числами.

Сегменти в пам'яті виділяються не в довільному місці, а лиш з байта, номер якого кратний 16.

Тепер для збереження адреси початку сегменту нема потреби використовувати п’ять 16-вих цифр, а лише чотири, а останній 0 завжди зберігається в пам'яті. Таким чином, для збереження повної адреси байта у пам'яті, використовується 2 2-хбайтних числа: адреса сегменту із 4-х цифр та зміщення байту в межах сегменту. Повна адреса обчислюється як сума

XXXX0 адреса

+XXXX зміщення

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
N – повертає реальну кількість прочитаних блоків.	\|	ZZZZZ повна адреса.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.