Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






В природоохоронній справі

 

З давніх часів у свідомість людей ввійшло поняття “Охорона природи”. Майже два століття тому Жан-Жак Руссо писав, що людина своєю діяльністю в більшості випадків негативно впливає на природу. Однак вперше цей термін набув значного поширення після І Міжнародного з’їзду з охорони природи, який відбувся в 1913 році (Швейцарія). 1926-1927 рр. стали періодом признання “охорони природи” самостійною науковою дисципліною.

В природоохоронній російськомовній і зарубіжній літературі відомо декілька назв, запропонованих для нової галузі знань – геотехніка, натур соціологія, екологія людини, ноологія, нозологія, созіекологія (грец. “созіо” – охороняти) та інші.

За К.М.Ситником охорона природи – це комплексна система міжнародних, державних і громадських заходів, спрямованих на раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів, захист природного середовища від забруднень і руйнувань в інтересах задоволення матеріальних і культурних потреб як існуючих, так і майбутніх поколінь[2].

Крім терміну «охорона природи» існує цілий ряд інших. Серед них слід відмітити наступні [4].

Охорона оточуючого (людину) середовища – сукупність заходів охорони соціально-економічного і природного середовища, оточуючого людину; комплекс міжнародних, державних, регіональних і локальних адміністративно-господарських, технологічних, політичних, юридичних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного, культурно-історичного, фізичного, хімічного і біологічного комфорту, необхідного для забезпечення здоров’я людини.

Охорона природного середовища, оточуючого людину – те ж саме, що і в попередньому понятті, але в комплекс заходів не входять локальні і технологічні, юридичні заходи, а центр уваги зосереджується не на здоров’ї людини, а на параметрах функціонування природних систем в межах, необхідних з точки зору здоров’я і добробуту людини.

Охорона природи – те ж саме, але спрямоване на збереження, раціональне використання і відтворення природи Землі і найближчого до неї космічного простору в інтересах нинішніх і наступних поколінь людей.

Або – це комплексна міжгалузева дисципліна, яка розробляє загальні принципи і методи збереження і відтворення природних ресурсів. Вона включає, як головні, наступні розділи: охорона земель, вод, атмосфери, рослинного і тваринного світу та природних компонентів.

Охорона Природи (з великої літери) – заходи щодо збереження глобальної системи життєзабезпечення людства на умовно безкінечний термін.

Охорона середовища (життя) – сукупність заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, що відповідає еволюційним потребам сучасної біосфери і її живої речовини.

Енвайронментологія – комплексна дисципліна про оточуюче людину середовище, його якість та охорону (відрізняється від “охорони природи тим, що враховує не тільки заборони, а й раціональне природокористування).

Енвайронменталістика – технічне застосування енвайронментології.

Природокористування – сфера суспільних виробничих відносин, спрямованих на задоволення матеріальних, культурних, наукових і духовних потреб нинішнього і майбутніх поколінь і на якість НПС, ресурсовідтворення в сфері господарської діяльності.

Раціональне природокористування – система діяльності, покликана забезпечити економну експлуатацію природних ресурсів і умов та найбільш ефективний режим їх відтворення з врахуванням перспективних інтересів господарства, що розвивається, і збереження здоров’я людей.

Охорона природи лише складова частина природокористування (наприклад, збереження ніяк не використовуваних об’єктів, що не мають господарського значення для людини є об’єктом охорони природи, але не входить в природокористування). Співвідношення між об’ємами наведених понять подано на рис.2.1 (згідно з матеріалами роботи [4]).

 

 

 
 

 


Рис.2.1. Співвідношення між об’ємами понять

(за М.Ф.Реймерсом, 1990)

 

Природа (з великої літери) – це весь матеріально-енергетичний та інформаційний світ Всесвіту; оточуючий нас світ; природа (з малої літери) – сукупність природних умов існування людського суспільства.

Середовище – речовина і (або) простір, оточуючі об’єкт, що розглядається.

Питання термінології розглядалися на І Європейській робочій конференції з природоохоронної освіти в 1971 р. (Швейцарія), де було прийнято, що поняття “охорона оточуючого природного середовища” і “охорона природи” – синоніми. Крім того, їх слід розуміти не тільки як систему практичних заходів, але і як систему наукових знань.

Природоохоронна діяльність пропонує вирішення трьох основних задач:

1. Організація раціонального використання природних ресурсів.

2. Захист природного середовища від забруднення.

3. Збереження рідкісних, унікальних об’єктів природи в їхньому природному стані.

Стратегічною метою діяльності з охорони оточуючого (навколишнього) середовища є:

1. Створення державної єдиної системи контролю (моніторингу) за станом НПС (моніторинг– система періодично повторюваних в певній послідовності спостережень, що включає аналіз стануоб’єктів і прогноз розвиткупід дією різних чинників).

2. Прогноз можливих ситуацій в умовах антропогенної дії.

3. Розробка критеріїв допустимої дії і включення частини відтворюваних природних ресурсів, впровадження стандартів в життя.

4. Виявлення приоритетних напрямів для прийняття заходів з врахуванням фізичного стану НПС, екологічного, економічного і естетичного збитків.

5. Розробка і впровадження природо захисних технологій, методів, споруд.

6. Планування природоохоронної діяльності, як в плані глобальної господарської діяльності, так і регіональної.

 




Переглядів: 472

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Коротка історія розвитку екології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.