Механістичні структури (їх ще називають ієрархічними, формальними, бюрократичними, класичними, традиційними) характеризуються жорсткою ієрархією влади в компанії, формалізацією правил і процедур, централізованим прийняттям рішень, об’єктивними критеріями відбору кадрів, об’єктивною системою винагороди. Вони функціонують як чітко злагоджений механізм. До цього типу відносять лінійну, функціональну структури та їх симбіоз – лінійно-функціональну і дивізіональні структури управління.
Органічні (адаптивні) структури мають розмиті межі управління, невелику кількість рівнів управління, характеризуються слабким чи помірним використанням формальних правил і процедур, децентралізацією прийняття рішень, амбіційною відповідальністю, неформальними міжособистісними стосунками. До них належать матричні, проектні, множинні і тому подібні організації, що відрізняються великою гнучкістю у взаємодії із зовнішнім середовищем.
Відмінності механістичного й органічного типів керування
Механістичний: Вузька спеціалізація робіт , Робота за правилами, Чіткі права й відповідальність, Ясність у рівнях ієрархії, Цілі й завдання стабільні, Влада визнається
Органічний: Широка спеціалізація, Мало правил і процедур, Амбіційна відповідальність, Рівні керування розмиті, Цілі й завдання нестабільні, Авторитет влади завойовується.